Нова українська ППО. Накопичувати гроші на Patriot або обійтися NASAMS

Система протиповітряної оборони нині є однією з основних складових всієї обороноздатності країни. Адже цінність будь-якої ракетної системи — будь то протикорабельний "Нептун" або середньої дальності "Грім-2" — в умовах повної переваги противника в повітрі прагне до нуля при відсутності надійної зенітної "парасольки".

І перш за все тут існує величезна проблема у відсутності "довгої руки" — далекобійного комплексу з можливістю боротьби з крилатими ракетами. Є питання і до комплексів середньої і ближньої дальності.

На тлі розгорнутої дискусії про подальші шляхи розвитку вітчизняної системи ППО — створювати власні комплекси або закуповувати закордонні зразки — варто звернути увагу на сусідні країни. Тим більше що східна Європа активно проводить модернізацію своєї системи ППО.

Однією з перших стартувала Румунія, яка в 2017 р. уклала угоди з США на поставку за програмою Foreign Military Sales семи батарей ЗРК Patriot PAC-3. Загальна сума контракту на той момент оцінювалася в $4 млрд (включаючи 56 зенітних ракет PAC-2 GEM-T і 168 PAC-3 MSE, радіолокаційні станції AN/MPQ-65, командні пункти та інше необхідне обладнання). Цікаво відзначити, що чотири батареї призначені для ВПС Румунії і три — для сухопутних військ.

Перші елементи першої батареї ЗРК були поставлені на початку серпня 2020 р., а повністю батарея була передана збройним силам 17 вересня.

Очікується, що ще три батареї будуть поставлені до кінця 2022 р., а повне завершення контракту планується на 2026 р. Тут варто відзначити, що навіть якщо завтра наше Міністерство оборони ухвалить рішення про масштабні закупівлі, то реалізований контракт буде не раніше 2029 р. і це без урахування того, що нам потрібно не сім батарей, а набагато більше.

По дорозі закупівлі американських систем пішла і Польща, яка в 2018 р. підписала угоду про покупку чотирьох батарей ЗРК Patriot PAC-3 з інтегрованою системою бойового управління ППО і ПРО Integrated Air and Missile Defense Battle Command System. Загальна ціна контракту — $4,75 млрд з урахуванням закупівлі 208 ракет РАС-3 MSE.

За повідомленнями польської преси, в ході другого етапу (законтрактовані комплекси повинні бути поставлені до 2022 р.), тобто після 2024 р. Польща має намір придбати ще шість батарей ЗРК Patriot. Вони будуть оснащуватися ракетами великої і середньої дальності PAC-2 GEM-T і протиракетами Raytheon SkyCeptor, а також батарейним РЛС кругового огляду.

Країни з більш скромними фінансовими можливостями вибирають не таку дорогу систему ППО середньої дальності — NASAMS норвезько-американського виробництва. У 2017 р. Литва підписала контракт, а влітку 2020 р. отримала три таких комплекси..

У серпні 2020 р. міністр оборони Угорщини та посол США в цій країні підписали документ про наміри придбання комплексів NASAMS.

По суті NASAMS є варіантом використання в якості зенітних ракет класу "повітря — повітря" з активною головкою наведення сімейства AIM-120 AMRAAM. При цьому дальність стрільби складає від 25 до 40 км.

До речі, аналогічні проекти, але під варіант вітчизняних ракет Р-27 виробництва ДАХК "Артем", є і в Україні. Судячи за деякими даними, в складі цих комплексів можуть бути використані три види ракет з різними головками самонаведення (ДБН) і відповідно різної дальністю ураження повітряних цілей. Так, з інфрачервоною ДБН мета буде впевнено досягатись на дальностях до 30 км, з активною радіолокаційною — до 25 км, а з пасивною — взагалі до 100 км.

З урахуванням нинішнього статусу України як особливого партнера НАТО можна говорити про те, що при достатній кількості вільних фінансів не буде проблем ні в реалізації планів покупки комплексів зарубіжного виробництва, ні в доведенні до результату проектів власної розробки.

Якщо буде прийнято рішення про переозброєння на західні зразки, то тут, як бачиться, варто віддати перевагу ЗРК Patriot, що в майбутньому дозволить інтегрувати нашу систему в загальноєвропейську (як мінімум — в східноєвропейську точно). Причому варто зауважити, що американський комплекс має і можливості для перехоплення крилатих ракет — для нас це більш ніж актуально.

А ось з комплексами середньої дальності є варіанти — можна піти по шляху модернізації того ж "Бука" або зосередитися на створенні власного комплексу, а можна спробувати поєднати обидва варіанти.

У будь-якому випадку військово-політичному керівництву країни потрібно визначатися якомога швидше, оскільки час стрімко йде — з кожним роком старі радянські комплекси не стають новіше, а їх запас міцності не безмежний.