Нова атака ЗСУ на Курщині. Як це допоможе Трампу розмовляти з Путіним

7 січня міністр оборони США Ллойд Остін проведе на американській авіабазі "Рамштайн" у Німеччині 25-те засідання Контактної групи з питань оборони України. Недаремно говориться: допомоги гідний той, хто не здається та демонструє волю до перемоги. Можливо, учасники "Рамштайну-25" будуть оптимістичнішими завдяки новому просуванню українських військ у Курській області РФ.

"Хороші новини"

Про нову атаку ЗСУ повідомив вранці 5 січня керівник Офісу президента України Андрій Єрмак. "Курщина, хороші новини, росія отримує те, чого заслуговує", — написав він у своєму ТГ-каналі. А керівник ЦПД при РНБО Андрій Коваленко розповів, що ЗСУ атакують одразу на кількох напрямках: "На Курщині великі переживання в росіян, бо вони були атаковані на кількох напрямках і це стало несподіванкою для них".

Втім, українські військові поки що дотримуються режиму інформаційної тиші. Офіційна інформація дуже лаконічна. "Сили оборони України продовжують ведення операції в Курській області, на цей час відомо про 44 боєзіткнення, 35 з них вже завершено. Бої продовжуються", — повідомив Генштаб ЗСУ увечері 5 січня. Вранці 6 січня він обмежився розповіддю про те, що Сили оборони України продовжують операцію в Курській області, українські воїни минулої доби відбили на цьому напрямі 47 російських атак. Під вечір 6 січня Генштаб ЗСУ зазначив, що "в Курській області українські оборонці відбили 17 атак загарбників, ще 45 боєзіткнень тривають".

У російських ТГ-каналах, що спеціалізуються на військовій темі, можна знайти інформацію про те, що українські механізовані підрозділи почали наступати одразу по кількох напрямках на своєму східному фланзі в Курській області. При цьому ЗСУ засобами радіоелектронної боротьби вивели з ладу зв'язок і як мінімум на якийсь час "приземлили" російські безпілотники (крім тих, що на оптоволокні), а також порушили роботу російської авіації. Українське командування скористалося тим, що останніми місяцями загальна ситуація в Курській області для росіян погіршилася: поповнення не перекривали втрат, яких російське угруповання постійно зазнавало протягом всієї осені та грудня, боєздатність військ стрімко знижувалася.

1 січня головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський розповів про свою поїздку до Курської області, де він нагородив українських військових. Він акцентував на важливості Курської операції ЗСУ: "Героїчні дії українських військових змусили противника утримувати значне угруповання сил на своїй території та перекидати резерви з інших напрямків. Завдяки вашій стійкості та мужності втрати ворога на Курщині склали понад 38 тисяч особового складу та більше тисячі одиниць техніки".

"Враховуватиметься в будь-яких переговорах"

Яким буде воєнний результат нової атаки ЗСУ, покаже час. Але вже зараз можна зробити деякі геополітичні висновки. 20 січня Джо Байден передасть повноваження президента США Дональду Трампу. І якщо за півмісяця до цієї події Володимир Зеленський вирішив направити наявні резерви на удар по російських військах у Курській області, то важко уявити, що він зробив це без відома і згоди Байдена і Трампа.

Щодо нинішньої адміністрації США, то її реакція, як і очікувалося, була швидкою та позитивною. Зранку 6 січня свою оцінку дав держсекретар США Ентоні Блінкен на прес-конференції у Сеулі, столиці Південної Кореї. Як повідомило агентство France Presse, Блінкен заявив, що позиція України у Курській області має вирішальне значення для будь-яких майбутніх переговорів. Він наголосив, що адміністрація Байдена, яка надала Києву мільярди доларів у вигляді допомоги у сфері безпеки після вторгнення Росії в лютому 2022 року, хоче гарантувати, що "у України будуть найсильніші карти для гри". "Їхня позиція в Курській області важлива, тому що, безумовно, це те, що враховуватиметься в будь-яких переговорах, які можуть відбутися в новому році", — пояснив він, навіщо потрібна нова атака ЗСУ.

Блінкен прилетів до Сеула 5 січня. І якби у Білому домі не знали про задум українського командування чи знали, але були проти, то держсекретар США, напевно, просто утримався б від коментарів. Але ж ні, він фактично підтвердив, що Вашингтон підтримує цей задум, бо хоче, щоб Україна мала "найсильніші карти" для майбутніх переговорів.

Нагадаємо, що такою самою — швидкою та позитивною — була реакція Вашингтона п'ять місяців тому, коли 6 серпня ЗСУ розпочали операцію в Курській області РФ. Україна кілька днів взагалі не давала офіційної інформації щодо цього наступу. Проте, вже 8 серпня представниця Пентагону Сабріна Сінгх провела прес-конференцію, де продемонструвала чудову поінформованість про те, що відбувається, і наголосила, що ЗСУ мають право використовувати в Курській області РФ американську зброю.

"Чи можете ви надати нам оновлену інформацію про вторгнення України до Курська? Чи відповідає це розумінню Сполученими Штатами того, що Україна може і не може робити з американською зброєю?" — спитав її хтось із журналістів. "Так, це так. Це відповідає нашій політиці, і ми від початку підтримували Україну в захисті від атак, які йдуть через кордон, і у зв'язку з необхідністю перехресного вогню. Тому вони вживають заходів для захисту від атак, які йдуть з регіону, де вони можуть діяти, використовуючи нашу зброю, наші системи, наші можливості", — відповіла вона.

І далі Сінгх виступила з обґрунтуванням необхідності цієї операції ЗСУ: "Оскільки вони бачать атаки, що йдуть через кордон, вони повинні мати можливість відповісти. Отже, ви бачите деякі з цих транскордонних заходів протидії, які вони можуть здійснити поблизу кордону України".

Потім Сінгх запитали, чи не боїться Пентагон, що у зв'язку з українським наступом у Курській області "Росія посилить напруженість, зокрема зі США, ядерними загрозами і чимось подібним?" "Ні, тому що врешті-решт Україна бореться за свою суверенну територію, на яку вторгся її сусід. Тому, якщо ми хочемо знизити напруженість, як ми говорили із самого початку, найкращий спосіб зробити це — щоб Путін прийняв сьогодні рішення про виведення військ. Україна робитиме все можливе, щоб продовжувати повертати свою суверенну територію. І це те, що вони роблять у Курській області. Ми продовжуватимемо підтримувати Україну можливостями та системами, які їм потрібні. Ми не вважаємо, що це якось веде до ескалації", — чітко відповіла представниця Пентагону.

Як відомо, щоразу, коли Вашингтон щось забороняв Києву, то на своє виправдання він використав аргумент побоювання воєнної ескалації та інших наслідків, наприклад, зростання цін на нафту. Саме цим обґрунтовувалися заборони використовувати західну зброю для ударів углиб території РФ. І в американських медіа регулярно з'являлися статті про незадоволення Вашингтона українськими ударами по російських НПЗ, хоча ці удари завдавалися українською зброєю, а не американською.

Але щодо Курської операції ЗСУ у Вашингтона не було подібних заперечень. І ЗСУ використовували американську зброю з першого дня цієї операції. Це могло бути можливим лише в тому разі, якщо ця операція отримала схвалення адміністрації США.

Тобто між Вашингтоном та Києвом не було і немає жодних розбіжностей щодо Курської операції ЗСУ: це спосіб повернення своїх територій. Зараз Блінкен наголошує, що це сильна карта на майбутніх переговорах. Щоправда, переговори відбуватимуться вже після зміни влади у Вашингтоні. Але Трамп, як не дивно, зараз також хоче, щоб Україна перед переговорами посилила свою позицію.

"Містер Так" проти "Містера Ні"

Ті, хто слухав останнє інтерв'ю Зеленського, могли помітити його гарячо-компліментарні висловлювання про Трампа, у тому числі припущення, що Трамп буде першим лідером, який прилетить до України літаком після закінчення війни. Такі позитивні емоції могли з'явитися лише завдяки добрим новинам. Наприклад, про те, що Трамп дав добро на нову атаку ЗСУ у Курській області РФ.

"ДС" вже писала, в яку гру грає Зеленський із Трампом. Суть гри в тому, що Зеленський взяв собі роль "містера Так", який погоджується з вимогою Трампа швидко заморозити війну і залишає Путіну роль "містера Ні". Це ризикована гра, яка вимагає утримуватися від дій, здатних викликати невдоволення майбутнього господаря Білого дому. Крім того, команда Байдена радиться з командою Трампа із важливих питань. І якби Трамп був проти ескалації на Курщині, вважаючи, що це завадить його миротворчим планам, то Байден, мабуть, теж не дав би свого схвалення.

Трамп, звісно, хоче якнайшвидше покінчити з цією війною. І він, мабуть, готовий пожертвувати українськими інтересами. Але він не збирається жертвувати своїм інтересом. А його інтерес полягає насамперед у тому, щоб виглядати найкращим миротворцем за всю історію людства. Ну чи, як мінімум, не виглядати тим, з кого знущаються і глузують у Кремлі.

Однак Путін обрав собі саме ту роль "містера Ні", яку відвів йому Зеленський. Більше того, Кремль почав демонструвати зневажливе ставлення до мирного плану Трампа.

"Якщо судити з численних витоків і інтерв'ю самого Дональда Трампа журналу Time від 12 грудня, то він веде мову про заморожування бойових дій по лінії бойового дотику і передачу подальшої відповідальності за протистояння з Росією європейцям. Нас, звісно, не влаштовують пропозиції, що звучать від імені представників команди обраного президента, відкласти українське членство в НАТО на 20 років, а також ввести в Україну миротворчий контингент британських і європейських сил", — заявив 29 грудня в інтерв'ю ТАСС міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров.

3 січня ще більш зневажливо про мирні ініціативи Трампа висловився постійний представник Росії при ООН Василь Небензя. "Це якісь неоформлені незрозумілі сигнали про готовність до чогось. Часто ми чуємо слово "заморожування конфлікту". Президент Путін останній раз 19 грудня сказав ясно і чітко, на яких умовах ми готові розмовляти про те, щоб не заморозити, а завершити цей конфлікт, — сказав Небензя в інтерв'ю телеканалу "Росія-24". — Але поки що нічого, що йде в сигналах нової американської адміністрації, не свідчить про те, що це щось, що нам буде цікаво".

Очевидно, такі заяви не могли б прозвучати без схвалення Путіна. Причина, мабуть, у тому, що Путін увірував — Трамп слабак і не зможе з ним тягатися.

Схоже, у команді Трампа знайшлися люди, котрі зіграли на його себелюбстві. Якщо це так, то можуть виявитися передчасними побоювання про те, що новий президент США зливатиме Україну Путіну. Можна перейти до обережного оптимізму і припустити, що Трамп захоче посилити Україну (просто для того, щоб зробити Путіна більш зговірливим і шанобливим). Це наразі головне.