Нічні облави. Навіщо військовозобов'язаним тусовщикам пам'ятати про Яні Горелік
В ніч на 4 листопада у Львові біля нічного клубу "Парадокс" близько 20 військових і кілька поліцейських заблокували популярний серед молоді провулок Крива Липа і влаштували облаву на молодих людей призовного віку".
У всякому разі, саме так подію описує місцева преса. Очевидці в соцмережах діляться подробицями, розповідаючи, що військові відпускають тільки тих, у кого є студентські документи плюс денна форма навчання. А інших знімають з поїзда і записують у Нацгвардію? Ну ви подумайте! І це в воюючою країні! Керівник Західного регіонального медіацентру Міноборони Олександр Поронюк підтвердив, що військові виконують не особисті заходи, а здійснюють заходи щодо нацбезпеки. "Зараз проходить заклик на службу і багато добровільно прийшли і виконують свій обов'язок, а іншим треба дати для цього стимул". Ну що ж. Поговоримо про стимули.
У різних країнах питання служби в армії вирішується по-різному. Десь військову форму одягають виключно контрактники. Молоді люди йдуть служити, бо знають, що після закінчення терміну держава віддячить їх роботою, пільговими кредитами та навчанням за рахунок Міністерства оборони. Десь загальна військова повинність. У Росії навіть пропонували призначити ухильникам довічні аліменти - 13% від доходу, що людина, укрився від служби, зобов'язаний буде виплачувати міноборони всю свою решту життя. В Ізраїлі ухилення від військової служби - це кримінальний злочин. До недавнього часу багато, особливо з новоприбулих, називали себе ортодоксальними віруючими, розраховуючи так уникнути призову в ЦАХАЛ. Але яке ж буває їх здивування, коли з'ясовується, що ізраїльська армія в змозі перевірити цей факт. Виїзд за кордон - теж не метод. Ізраїльтяни прекрасно знають, що коли-небудь з них обов'язково запитають за неявку у військкомат.
Широку популярність отримала історія Яни Горелік - репатріанта з Росії. Коли дівчині виповнилося 17 років, її сім'я переїхала до Канади, де той спокійнісінько прожила 13 років. На початку вересня 2012 р. нічого не підозрюючи Яна повернулася в Ізраїль на весілля двоюрідної сестри. Після проходження прикордонного контролю їй було рекомендовано терміново з'явитися у військкомат. Незабаром з'ясувалося, що, згідно із законом, Яна вже була военнообязанной в той момент, коли виїжджала з країни разом з сім'єю. Її звинуватили в злісному ухиленні від служби в Цахалі, заарештували і перенаправили в армійську в'язниці №4. Військова прокуратура зажадала для неї покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять місяців. Тоді ізраїльська преса писала, що "показове справу ізраїльської армії проти Яни Горелік не можна розглядати як прикре непорозуміння". Кількість призовників, які намагаються ухилитися від служби в ізраїльській армії, рік від року зростає. "У цих умовах керівництво Цахалу свідомо йде на непопулярні заходи проти дезертирів, щоб іншим не повадно було", - писали ізраїльські російськомовні газети. Ізраїль досить суворо карає за ухилення від священного обов'язку громадянина щодо захисту батьківщини від зовнішньої загрози. Але нікому не приходить в голову звинувачувати ЦАХАЛ в "облави" та порушенні прав.
А тепер давайте повернемося до наших пенатів. У Києві в ніч на 28 жовтня в закладі Jugendhub, де проходив музичний захід, поліція затримала 17 осіб, у яких вилучили наркотики, 11 малолітніх, яким можна було спати, а не "запалювати" в нічних клубах і 32 людини, які ухиляються від призову на строкову службу. З наркозалежними та неповнолітніми дітьми ситуація більш-менш зрозуміла. Одних на облік, інших - в руки батькам. А от що робити з тими, хто ухиляється від служби в армії? Товариство з легкої руки "активних небайдужих громадян" завило про поліцейського свавілля. Перевірка документів у відвідувачів розважального закладу була названа в пресі "силовим захопленням", "свавіллям". Деякі видання, описуючи події у київському нічному клубі, називали його просто HUB, як би випадково скоротивши назву закладу до цілком обтічної форми, яка може означати що завгодно - від клубу за інтересами до волонтерської організації.
Переважна більшість призовників ніколи не опиняться "на передку". Їх завдання - забезпечувати роботу в тилу, стояти на блокпостах, охороняти північну кордон. У них є вибір. У товариства немає. Ми повинні вести цю війну, тому що в іншому варіанті - нам доведеться обговорювати умови капітуляції. Питання специфічної мотивації займали людство ще в стародавні часи. "Батогом і пряником", "хлібом і видовищами" - чим тільки не переконували людини виконати те, що потрібно правителю. От тільки армія - це давно вже не збіговисько озброєних людей, покликаних захистити правителя і його інтереси. Вона захищає суспільство від зовнішньої загрози, служить державі і є продуктом солідарних зусиль кожного громадянина. Вирішити проблему масового ухилення служби в армії може тільки суспільство. Як тут не згадати слова керівника регіонального медіацентру Міноборони про те, що поки одні добровільно йдуть відбивати вторгнення іноземної армії, інші, навіть не криючись, розважаються в розважальних закладах, під схвальні вигуки обивателів про "війну, яка вигідна олігархам". Ми самі даємо дозвіл ігнорувати виконання військових обов'язків, коли стаємо на бік ухильників. Це саме з нашої мовчазної згоди весь тягар війни перекладається на плечі тих, хто вважає справою честі захищати Україну.
