"Ніч на Банковій". Чому Порошенко і активісти обмінялися компліментами
Кілька сотень активних громадян, які прийшли в ніч на п'ятницю, 28 вересня, під Адміністрацію президента, щоб вимагати розслідування нападів на активістів, розійшлися по домівках десь близько опівночі, заїхавши по дорозі додому до міністра внутрішніх справ Арсену Авакову, щоб відзначитися своїми гаслами ще й там.
Головним гаслом акції став вираз "Мовчання вбиває" розтиражоване учасниками на плакатах, стінах або просто на асфальті за допомогою трафаретів і балончиків з фарбою. Судячи з усього, малося на увазі те, що влада не повинна мовчати про систематичні напади на громадських активістів і дати нарешті відповідь не тільки на питання "хто замовив Катю Гандзюк", але і хто стоїть за іншими нападами на активістів. А за останній рік таких нарахували більше 50-ти.
Зі справедливістю такого вимоги важко не погодитися, а от з актуальністю можна і посперечатися. Власне, влада важко дорікнути в бажанні замовчати або якось зам'яти всі ці резонансні злочини, хоча і претензій до якості і оперативності розслідувань більш ніж достатньо. Тим не менш розслідування йдуть, практично скрізь є результати, а товариство регулярно про них інформується.
Що стосується Петра Порошенка, якого на момент акції навіть не було в Києві (президент перебував у Нью-Йорку на Генеральній Асамблеї ООН), то він теж не змовчав і звернувся до учасників акції з самого її початку. Порошенко у властивому йому стилі висловив мітингувальників повну солідарність. Мовляв, так, криміногенна ситуація незадовільна, у зв'язку з чим глава держави заслухав звіти генпрокурора Юрія Луценка та голови МВС Арсена Авакова, висунув свої вимоги щодо розслідувань нападів на активістів, а крім того, Порошенко повідомив, що скличе координаційну раду по боротьбі зі злочинністю.
Що стосується самих учасників акції, вони не проявили великого бажання перетворювати їх захід у масові заворушення і провокувати народний бунт. Показово в цьому відношенні виступ лідера організації С14 Євгена Карася, який висловився в дусі того, що тиснути на владу і вимагати розслідувань звичайно потрібно, але всяке силове протистояння активістів з поліцією сьогодні, коли йде війна може бути на руку тільки ворогові.
Загалом, якщо хтось і розраховував, що "Ніч на Банковій" спровокує соціальний вибух в країні, то ці сподівання виявилися марними. При всіх недоліках нинішньої влади, вона як мінімум навчена гірким досвідом попередників. Порошенко далеко не Кучма часів "касетного скандалу" і вже тим більше не Янукович часів Врадіївки. Та й нинішні злочини проти активістів, при всій їх жахливої жорстокості та цинізму порівнювати ні з убивством Гонгадзе, ні з подіями у Врадіївці абсолютно некоректно. У першому випадку були "плівки Мельниченка", які давали підстави припускати, що у вбивстві журналіста міг бути замішаний президент. У другому випадку мав місце кричущий міліцейське свавілля і спроба зам'яти тяжкий злочин, що переповнила чашу народного терпіння.
Проте не сприймати систематичні напади на громадських активістів сьогодні всерйоз було б категорично неправильно. То наскільки часто такі напади відбуваються може бути й збігом, але швидше за все, цими злочинами захочуть скористатися наші недружні північно-східні сусіди. Їх мотиви і цілі теж досить очевидні - спровокувати в Україні чергові масові заворушення і насадити українцям відчуття безпорадності нинішньої влади та її нездатності контролювати ситуацію в країні.
І головне в цій акції було не те, що безпосередньо відбувалося на Банковій або під воротами у Авакова, а те, що показували в телевізорі, адже "блакитні екрани" досі формують картину світу у більшості українських громадян. І тут криється найбільший ризик подібних акцій.
На жаль, боротися з систематичними нападами на громадських активістів вкрай складно. Все що може зробити в цих умовах влада - оперативно і показово розкривати ці злочини і найголовніше, хоч і найскладніше - знаходити не тільки виконавців і організаторів, але і кінцевих замовників.
Читайте також: ПОШУК ГОНГАДЗЕ-2. У ЯКУ ГРУ ГРАЮТЬ РОСІЯНИ?
