Ніндзя ВСУ. Чим здивує гібридів український спецназ
На тлі зрозумілого посилення вогневої складової - артилерії, авіації і танків - явно видно, що наші військові зробили ставку на розвиток ще одного важливого елементу, який не існував до 2014 р. Мова йде про Сили спеціальних операцій.
Вперше про таких формуваннях в Україні заговорили в 2007 р., коли був створений офіцерський 140-й центр Сил спеціальних операцій. Проте через відсутність чіткої військової стратегії і потенційного противника - на той момент вважалося, що на нас ніхто не буде нападати, придатного застосування бійцям так і не знайшли. Їх стали залучати переважно до операцій ООН в Африці та Іраку, в яких тоді активно брала участь Україна.
У наступні роки про Сили спеціальних операцій згадували мало. Самим яскравим прихильником їх розвитку був тодішній начальник Генерального штабу ЗС України генерал-полковник Григорій Педченко, який у листопаді 2011 р. на зустрічі з представниками військово-дипломатичного корпусу, акредитованими в Україні, заявив: "Сили спеціальних операцій будуть готуватися за спеціальною програмою, розробка якої зараз завершується. У ході дослідницького командно-штабного навчання "Адекватне реагування-2011" ми створили і випробували в дії командування Сил спеціальних операцій з певним комплектом військ, досліджували питання форм і способів їх застосування". Але потім його відправили у відставку, розігнали тільки який приступив до роботи командування Силами спецоперацій.
Відродження (а фактично створення заново) Сил спеціальних операція пов'язана з бойовими діями на Донбасі і почалося у січні 2016 р. З тих пір бійці СЗГ відзначилися в численних операціях по всій лінії зіткнення і таких, про яких ми дізнаємося ще не скоро. При цьому військове керівництво крім індивідуальної підготовки бійців багато зусиль докладає до технічного оснащення та озброєння спецпідрозділів. І яскраве свідчення цьому - нещодавно пройшла збройна виставка в Києві та передача техніки на полігоні в Озерному на святкування 14 жовтня.
Безперечно, увагу численних відвідувачів київської виставки привернула "маршрутка для спецназу" - "Легкий тактичний автомобіль" від компанії "Техимпекс". Фактично виробник, взявши за основу світовий досвід (а такі машини широко використовуються спецназом США і Великобританії як мінімум з початку 1990-х років) та побажання бійців (такі машини, створені волонтерами, час від часу миготять на фотографіях з фронту), зміг створити легку (повна маса всього 1270 кг) з екіпажем з трьох осіб машину. І вона може використовуватися для дозорно-розвідувальних дій, а при установці озброєння (опціонально передбачені варіанти з 12,7-мм кулеметом ДШКМ, 7,62-мм кулеметом ПКМ і 30-мм автоматичним гранатометом АГС-17) - для вогневої підтримки підрозділів.
За словами виробника, машина розроблялася що називається "під замовлення" і вже найближчим часом надійде на полігонні випробування.
Другою новинкою, яка істотним чином підвищити бойові можливості підрозділів спецпризначення, став легкий 60-мм міномет М60-16 "Камертон" від заводу "Маяк". При вазі всього в 20 кг дальність стрільби його становить 3500 м. Основною особливістю міномета є електронний мінометний приціл EMS-1 від іншого національного виробника "Прецизійні артилерійські системи", який полегшує і прискорює роботу навідника.
Цікаво, що раніше міномети такого калібру (по суті стандарт НАТО) ніколи не перебували на озброєнні української армії і боєприпаси для нього нині випускає одне з українських підприємств.
До речі, дослідна партія цих мінометів була передана президентом України Петром Порошенком 14 жовтня під час урочистої церемонії на полігоні Озерне Житомирської області.
Там же перед журналістами була засвічена і ще одна новинка, яка вже перебуває на озброєнні Сил спеціальних операцій - тандемний двомісний автожир "Сільвер" виробництва приватного підприємства "Автожир" з Бердичева. У ході показових виступів здійснювали вильоти два таких апарати, при цьому один автожир був представлений у варіанті для евакуації пораненого з додатковою кошиком. Масове насичення спецчастин подібними машинами є світовою тенденцією - вони є на озброєнні в Китаї, Японії, в західних країнах вже перейшли до розробки безпілотних варіантів. І сенс в цьому є - економічний, подібно легкому літаку, по простоті управління він нагадує автомобіль і при цьому неймовірно безпечний: навіть у разі відмови двигуна здатний плавно опуститися на авторотації.
Знаходиться на озброєнні апарат з двигуном Rotax 912 має злітна вага 600 кг. При цьому, маючи бензобак всього в 50 л, екіпаж автожира може зробити безпосадочний політ на відстань до 500 км. Крім прекрасної керованості, апарат може розвивати швидкість до 170 км/год (крейсерська 140 км/год, мінімальна - 30 км/год).
У такому вигляді автожир має свою нішу і може використовуватися для перекидання одиночного агента у прифронтовій зоні, а також екстреної евакуації пораненого. Адже апарати цього типу є практично невидимими для сучасних засобів виявлення. Про це, наприклад, свідчить випадок у квітні 2015 р., коли поштова автожир зміг пролетіти над центром Вашингтона і приземлитися біля Капітолію, як писала американська преса, "поза полем видимості радарів".
У цілому і загальному можемо сміливо говорити, що Сили спеціальних операцій ЗСУ вже на сьогодні перетворилися на якийсь "скальпель", який може ефективно виконувати покладені на нього завдання, а саме: ведення засадничих дій, проведення нальотів в тилу противника, проведення диверсій на об'єктах інфраструктури супротивника, а також організація і керівництво партизанським рухом або безпосередньо на території супротивника, або на тимчасово окупованій території.
