Нікому не ручний. Чи стане новий аудитор НАБУ "могильником" Ситника

Коротко нагадаємо суть конфлікту. Директор НАБУ Артем Ситник, який співпрацює з явно опозиційної президенту Петру Порошенку групою нардепів-єврооптимістів і має особливі відносини з США, все ще залишається практично недоторканною політичною фігурою, оскільки не існує реальної процедури його відставки з посади до закінчення семирічного терміну повноважень. Відповідно до законодавства така процедура може з'явитися тільки в тому випадку, якщо буде проведено аудит НАБУ, який зафіксує "незадовільні результати" роботи відомства Ситника.

Такий аудит або незалежна оцінка ефективності бюро повинна проводитися щорічно комісією з трьох аудиторів, кожного з яких окремо вибирає Кабмін, президент і парламент. Кабмін свого аудитора призначив вже досить давно - ним став юрист Михайло Буроменський. Прихильники НАБУ, зрозуміло, не можуть вважати людину з Кабміну лояльним до себе. Президент свого аудитора ще не призначав (мабуть, вичікуючи, призначення парламентського), але ким би не був третій аудитор, Ситнику розраховувати на його лояльність явно не доводиться. Тому аудитор від парламенту - це єдина можливість для "групи підтримки" провести в комісію на 100% своєї людини. Так що жорстокість, з яким соратники НАБУ чинили опір всім незручних для себе кандидатів в аудитори, цілком зрозуміло.

Тим не менш кандидатура Володимира Василенка пройшла через парламент відносно спокійно, хоч і не без коментарів "ручному аудитора, який повинен розвалити НАБУ". Схоже, його постать стала досить авторитетною, щоб не викликати явного відторгнення у більшої частини депутатів. За Василенко проголосувало майже конституційна більшість - 289 народних обранців.

Авторитету Володимиру Андрійовичу явно не позичати. По-перше, йому вже 81 рік і він заслужено вважається одним із провідних українських юристів-міжнародників та експертів з правових питань. Для незалежної української держави Василенко - фігура знакова. Він брав особисту участь у підготовці Декларації про державний суверенітет і був одним з головних ідеологів створення Народного руху України - руху, який зіграв у свій час дуже велику роль у здобутті незалежності.

Крім того, Василенко неодноразово виступав в якості юридичного консультанта українських органів влади і був послом в країнах Бенілюксу, Великобританії та Ірландії, а також представником України при ЄС, ООН і НАТО, був членом Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії та уповноваженим України в Міжнародному суді ООН. Тобто крім великого авторитету всередині України Василенко має і міжнародний авторитет.

Що стосується внутрішньо-української політики, то Василенко вже давно рівновіддалений від більшості впливових політичних груп. З Народного руху України Василенко в 2005 р. потрапив в одну з отпочковавшихся політичних сил Українську народну партію, яка вже давно не відіграє скільки-небудь важливої ролі в політичному житті.

Така біографія Василенко багато в чому пояснює, чому його кандидатура в аудитори НАБУ влаштувала і владу, і опозицію. В той же час і для НАБУ і для Банкової такий аудитор своєрідний "кіт у мішку," від якого невідомо чого очікувати. З одного боку, Василенко досить багато співпрацював з владою, в тому числі і нинішньої, а його син Андрій Василенко є членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів, тієї самої, яка буде брати участь у призначенні суддів Антикорупційного суду. Цим антикорупціонери вже докоряють влада. При цьому називати Василенко "ручним" явно не можна. У нього достатньо досвіду та авторитету, щоб мати власну думку, яка може не зовсім подобається владі, і він цілком може в тих чи інших питаннях підтримувати НАБУ.

З іншого боку, все той же досвід і авторитет Василенко явно не дозволять того закривати очі на не надто видатні юридичні успіхи НАБУ. Не секрет, що відомство Ситника поки не може похвалитися передачею в суд корупційних справ з бездоганною доказовою базою. А всі пояснення Ситника і політичної групи підтримки НАБУ про відсутність Антикорупційного суду, права на прослушку і провокацію хабара, що не дає бюро успішно працювати, навряд чи задовольнять досвідченого і кваліфікованого юриста.

У будь-якому випадку навряд чи хтось здатний передбачати те, яку роль зіграє новий аудитор в оцінці ефективності роботи НАБУ і кар'єрі його директора. Тим не менш Ситнику є чого побоюватися, але не тому, що у Порошенка з'явився "ручний гробар НАБУ", просто робота бюро явно небездоганна, а два інших аудитора - від Кабміну і президента - явно не будуть лояльніші до антикоррупционерам, ніж Василенко.