Микола Сунгуровський: Путін поспішає з виборами на Донбасі, щоб позбутися від санкцій ЄС і піти далі
"ВД" Відносне затишшя на Донбасі і зберігається тиск Заходу на Росію вказують на зниження ефективності використовуваних проти нашої країни гібридних операцій Кремля. Чи може Москва змінити свою стратегію в цій війні? На що буде робитися упор найближчим часом?
Н.С. Я б не сказав, що ті інструменти, які використовує нині проти України керівництво РФ, стали менш ефективними. Інша справа, що вони не можуть тривалий час залишатися без реакції з нашого боку. І ми бачимо, що з часом і в Україні, і на Заході зростає розуміння того, з чим ми маємо справу і як з цим треба боротися. Тому закономірно, що у деяких випадках росіяни отримують гідну відсіч. Але в інших випадках план Кремля працює, і яскравим тому підтвердженням є прив'язка вирішення проблеми Донбасу до Мінськими угодами. Тому Росії нема чого щось кардинально змінювати у своїй стратегії. Тим більше що, на жаль, керівництво України ще не навчився вгадувати, де саме відбудеться наступна атака противника. Конфліктні події, що мали місце під час святкування 9 Травня, стали яскравим тому підтвердженням.
"ВД" Але якщо судити по таких чинниках, як незмінність лінії фронту в зоні АТО і збереження санкцій США і ЄС щодо РФ, то дії Кремля виглядають не такими вже успішними...
Н.С. Не варто забувати, що поточна лінія фронту була зафіксована по друге Мінських угодах. Наші військові могли б зараз посунути її і наблизитися до російської кордоні, але не зроблять цього, оскільки пов'язані згаданими угодами. Це головне досягнення Росії. У той же час від своїх ключових цілей Кремль не відмовлявся. Я особисто не згоден з популярним сьогодні твердженням, що проект "Новоросія" похований. Він просто відкладений і лише заради того, щоб домогтися зменшення тиску Заходу. Причина умовного послаблення хватки Кремля на Донбасі в цьому, і тільки в цьому. Як тільки у відносинах з ЄС намітиться хоч найменший потепління, це стане для Путіна сигналом, що можна йти далі.
"ВД" В останній доповіді фінського Інституту міжнародних справ під назвою "Туман брехні: російська стратегія обману і конфлікт в Україні" його автори прийшли до висновку, що пропагандистські зусилля Кремля, спрямовані на ЄС, не привели до серйозних змін у політиці жодної з країн - учасниць Союзу. Чи означає це, що Росія змінить методи обробки країн співдружності?
Н.С. Ні, істотних змін на європейському напрямку чекати не варто. Ключові цілі керівництва РФ - це витіснення США з Євросоюзу, гра на послаблення ЄС і утримання України перед дверима європейського співтовариства. Також Росія сподівається в майбутньому запропонувати ЄС свій формат нової системи безпеки в Європі, де Кремль буде мати домінуюче положення. Стратегія досягнення цих цілей базується на роботі по розколу ЄС, і щось міняти тут команді Путіна не має сенсу. Для Росії важливо не те, які рішення, в тому числі і щодо України, керівництво Євросоюзу вже прийняв, а те, які рішення будуть прийняті в майбутньому. До речі, початок дії безвізового режиму вже запізнився на рік.
"ВД" Як Росія може об'єднати роботу над досягненням двох своїх ключових, але протилежних цілей - скасування санкцій ЄС, а це питання постане на порядку денному вже в липні, і збереження повного контролю над окупованими територіями Донбасу?
Н.С. Для цього Росії треба показати Заходу, що вона не агресор і не загарбник. Зрозуміло, що про Крим у цьому контексті мова вже не йде. Для Москви це питання вирішене остаточно. Не зачіпають його і функціонери ЄС, прекрасно розуміючи, що найближчим часом знайти тут компроміс нереально. А щодо Донбасу Володимир Путін буде продовжувати робити вигляд, що російського присутності там немає, що він не має намір анексувати ще й ці території і що він найбільше хоче повернути їх до складу України. Для цього він і придумав місцеві вибори, які, за його задумом, повинні відбутися якомога швидше. Президент РФ упевнений, що після цього домогтися скасування санкцій ЄС буде набагато простіше, оскільки Донбас отримає законних представників і Київ вже не зможе звинувачувати Москву в маріонетковому управління окупованими територіями.
"ВД" Отже, російські власті упевнені, що їм вдасться провести ці вибори за власним сценарієм. Такої ж думки дотримуються і багато українські опозиціонери. Є у нашого керівництва шанс використовувати цю виборчу кампанію в свою користь?
Н.С. Все залежить від того, чи будуть включені в закон, на підставі якого і пройде ця виборча кампанія, важливі запобіжники. Наприклад, проведення виборів лише за умови повного припинення вогню, виводу російських найманців з території України, безперешкодного допуску міжнародних спостерігачів на всі ділянки і будівлі засідань виборчих комісій і так далі. Якщо всі ці умови будуть прописані в законі і порушення навіть одного з них буде рівнозначно автоматичного скасування виборів, то ми зможемо констатувати прогрес у вирішенні проблеми Донбасу. Якщо ж трапиться так, що Україні викрутять руки і змусять провести вибори заради самих виборів, то після голосування ми зіткнемося з цілою низкою серйозних проблем.
По-перше, нас чекає черговий сплеск внутрішньої політичної кризи, оскільки опозиція знову почне критикувати владу за здачу Донбасу та частина суспільства її підтримає. По-друге, це спровокує незадоволення регіональних еліт. Адже багато місцеві керівники не захочуть миритися з тим, що Донбас після всього, що сталося, отримає спеціальні права і статуси, а їх регіони залишаться ні з чим. І, що найнебезпечніше, спалах обурення місцевих еліт збільшить потенціал розростання сепаратистського руху в Україні. По-третє, в разі проведення виборів на Донбасі під диктовку Росії новообране донецьке та луганське керівництво отримає легітимний важіль тиску на Київ, і це один з головних пріоритетів команди Путіна. Крім того, майбутні обранці Донбасу зможуть вимагати від керівництва країни негайного виконання всіх пунктів Мінських угод, у тому числі і положення про амністію бойовиків, що воювали проти ВСУ. І якщо їм відмовлять і продовжиться переслідування сепаратистів на рівні спецслужб, то у відповідь законні представники Донбасу зможуть звернутися до Росії за військовою допомогою. Мовляв, втрутьтеся, оскільки нас тут утискають. Тоді ми отримаємо повторення 2014 року, тільки в кілька разів гірше. Думаю, на Банковій це дуже добре розуміють.
"ВД" Якщо абстрагуватися від теми проведення виборів на Донбасі, то на які ще больові точки України може тиснути Росія?
Н.С. Основний больовою точкою нашої держави залишається політична криза, спровокована політичними чварами всередині коаліції. Сьогодні він заморожений, але не вирішено. Всі ми прекрасно розуміємо, що якщо зараз почнеться реальна війна проти олігархів, то вона негативно позначиться на обороноздатності нашої країни. І тим не менш потрібно шукати можливості, щоб міняти систему, зберігаючи при цьому баланс сил всередині держави.
Ще одне слабке місце України - відсутність реальних рухів в бік реформ. Захід нам постійно нагадує, що готовий допомогти, але нашим партнерам необхідно вказати конкретні напрямки, де ми починаємо системні перетворення і де їх допомога буде затребуваною.
Ще одна больова точка - упереджене ставлення державних інституцій до громадянському суспільству в цілому і до волонтерського і добровольчому руху, що протистояв російської агресії, зокрема. Держава, як і раніше бачить у цих людях конкурентів, які зазіхають на його монопольне право дбати про безпеку країни. Звичайно, багато активісти були допущені до процесу закупівель продовольства і спорядження для армії, і до контролю проведення тендерів. Але в цілому громадянське суспільство залишається в стороні.
По кожному з цих напрямків Росія систематично наносить свої удари. Це і підігрівання корупційних скандалів, і інформаційні маніпуляції на темі відсутності реформ в Україні, і агентурна робота з добровольчими громадянськими рухами.
До речі, в останньому випадку наше керівництво робить помилку, не надаючи державної підтримки людям, які не бажають йти в армію, але готовим працювати на безпеку країни у своєму населеному пункті. Хоча ця проблема легко вирішується за допомогою створення загонів територіальної самооборони, які функціонують у деяких країнах Східної та Північної Європи. Учасники таких загонів можуть надавати на волонтерських засадах допомога і правоохоронцям, і прикордонникам, і спецслужбам. Але їх треба вміти організувати і дати їм відповідну технічну підтримку.
"ВД" Як ви вважаєте, чому Москва не наважилась використати проти України свій улюблений прийом - організацію терактів у великих містах, наприклад, в Києві, Львові або Одесі?
Н.С. У цій війні Володимир Путін використовує тільки ті прийоми, які вважає ефективними. Свого часу організація терористичних актів у Росії дозволила йому відвернути увагу суспільства і забезпечила карт-бланш на масштабне посилення силових структур. У підсумку президент РФ отримав добро на початок нової чеченської кампанії, успіх якої забезпечив йому ріст популярності в народі.
Більшого керівництво РФ може домогтися, працюючи на створення тріщин в українській політиці. Це набагато ефективніше, ніж теракти, які, до всього іншого, нагадають багатьом нашим співгромадянам про те, що насправді війна триває і треба щось робити, щоб у ній перемогти. Теракти - це мобілізуючий фактор, а навіщо Путіну мобілізувати українців на війну проти Росії?
"ВД" днями колишній заступник командуючого штабу сил НАТО генерал Олександр Ширрефф презентував книгу "Війна з Росією в 2017-м". Головний висновок, який робить у своїй праці авторитетний британський військовий, закладений уже в самій назві цього твору. На переконання Ширреффа, Росія спробує захопити нові території України найближчим часом, що в підсумку призведе до війни із Заходом. Наскільки ймовірний такий сценарій?
Н.С. Його реалізація можлива лише в одному випадку: якщо керівництву РФ не вдасться схилити Україну до капітуляції політичним шляхом. Тоді ймовірність повномасштабної війни наших країн досить висока. Приводом для такої ескалації може послужити звернення майбутніх законних представників Донбасу, про що я вже згадував вище. Але поки про такому варіанті говорити рано. У команди Володимира Путіна є достатньо інших інструментів впливу і на Київ, і Брюссель, і вона їх активно використовує. Застосування військової сили завжди є останнім важелем впливу на опонентів. Оскільки це дуже дорогий інструмент і спрогнозувати наслідки його використання досить складно.
Опублікована в щомісячнику "Власть денег" № 6 (443) за червень 2016 р.
