Ні собі ні людям. Чому парламент заморозив Конституційний суд Януковича

Верховна Рада 11 квітня з ранку до вечора була зайнята єдиним законопроектом, новою редакцією закону "Про Конституційний суд України". Цей проект, внесений сім'ю депутатами в листопаді минулого року, був визначений президентом як невідкладний і успішно пройшов перше читання 9 лютого, набравши 239 голосів "за". Залишалося прийняти його у другому читанні і в цілому.

Новий закон обіцяв важливі зміни і для рядових громадян, і для політиків. По-перше, усі фізичні і юридичні особи, незадоволені рішеннями звичайних судів, отримували право звертатися до КСУ з конституційною скаргою. По-друге, вводився принцип конкурсного відбору кандидатів на посади суддів Конституційного суду, у чому, здавалося б, повинні бути зацікавлені всі депутати.

Однак парламентська обговорення 11 квітня закінчилося пшиком.

У чому причини провалу

Можна, звичайно, говорити про якісь технічні моменти, про складності проекту і т. п. Але чим довше тривало обговорення, тим помітнішим ставало, що новий закон про КСУ хочуть просто-напросто зарубати.

Спочатку довго і нудно розглядалися поправки до проекту. Нічого доброго з цього не вийшло.

Багато депутати наполягали на своїх поправках, які не включені в проект. Жодна з них не була підтримана залом.

У той же час за наполяганням насамперед "Батьківщини" був підданий процедурі попереднього голосування цілий ряд важливих поправок (в тому числі і тих, про необхідність яких говорила Венеціанська комісія), врахованих при підготовці проекту до другого читання. Всі вони теж не набрали необхідних 226 голосів. Результатом стало не тільки вихолощення проекту, але і поява в ньому серйозних внутрішніх протиріч.

"Я розумію, що це нікого не цікавить, але хоча б думайте, системно підходите до правкам, — поремствував колегам голова профільного комітету Руслан Князевич, підводячи підсумки виконаної депутатами "роботи". — А ви їх повисмикували на свій розсуд, і ніхто навіть не спромігся продумати логіку закону і прочитати його від першої до останньої сторінки.

Зважаючи на таку ситуацію Князевич запропонував спочатку поставити на голосування законопроект у другому читанні та в цілому, а якщо він не пройде, тоді поставити на голосування, як це передбачено законом про регламент, повернення проекту на повторне друге читання.

За прийняття проекту в другому читанні і в цілому проголосували лише 179 депутатів. Це було сумно, боляче, але ще не смертельно для законопроекту, оскільки у нього залишався шанс повернутися в комітет на доопрацювання і поліпшеному вигляді знову з'явитися в порядку денному сесії парламенту.

Проте за повернення проекту на повторне друге читання проголосувало теж недостатня кількість депутатів — 223. Не вистачило всього трьох голосів, і спікер Андрій Парубій ще раз виніс на суд депутатів те ж пропозицію. Знову 223. Ще раз — і вже тільки 219. Не втрачаючи надії, Парубій запропонував повернутися до голосування. Знову тільки 219. Фініш. Проект вважається відхиленим і знятим з розгляду.

Новий закон про КСУ завалили об'єднаними зусиллями всі фракції і групи, що не входять в правлячу коаліцію.

Тобто це був саме політичний удар по коаліції і президента. Суть законопроекту тут була, за великим рахунком ні при чому.

"Батьківщина" і "радикали" Олега Ляшка не дали взагалі жодного голосу на підтримку проекту, "Самопоміч" — тільки два голоси "за" із 20 наявних у цій фракції, "Відродження" — 6 з 26, "Воля народу" — 6 з 19, "Оппоблок" — 11 з 43, позафракційні — 11 з 48.

Але і всередині коаліції вийшло недобре. З 140 членів фракції БПП проголосували за проект 123 депутата, або 88%, що з урахуванням безлічі фрондерів у цій фракції слід визнати дуже високим результатом. У той же час "Народний фронт" віддав за проект 64 голоси з 81, тобто тільки 79%. Відсутні сім членів фракції, а 10 — просто не проголосували, хоча знали, що не вистачає всього-то три голоси.

Зовсім недавно, 4 квітня, НФ схожим чином провалив голосування за новий склад Рахункової палати. Не виключено, що нинішня історія є відгомоном або продовженням тодішньої. У будь-якому разі наявності проблеми у відносинах між партнерами по коаліції.

Що далі

Згідно із законом про регламент відхилений Верховною Радою законопроект або законопроект, що повторює його за суттю, не може бути внесений на поточній сесії. Це означає, що повернутися до цього закону можна буде не раніше осені.

Формальний вихід, звичайно, є. Потрібно взяти той текст, що був підготовлений до другого читання, злегка (але не принципово) його змінити з урахуванням прозвучала критики і зареєструвати в якості абсолютно нового проекту. Але це теж довгий шлях: проходження через профільний комітет, потім перше читання, потім знову комітет і лише потім друге читання. До того часу теж вже може наступити осінь.

З іншого боку, цей закон абсолютно необхідний, оскільки його прийняття вимагає Конституція. Ще 2 червня минулого року ст. 55 Основного Закону була доповнена положенням про те, що "кожному гарантується право звернутися з конституційною скаргою до Конституційного суду України на підставах, встановлених цією Конституцією, у порядку, визначеному законом". От щоб визначити цей порядок, і був розроблений новий закон про КСУ. І поки він не прийнятий, право конституційної скарги залишається існують тільки на папері.

Відомо, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував у своїх рішеннях на незадовільність ситуації із захистом прав людини в Україні. Як стверджують розробники закону, введення інституту конституційної скарги дозволить превентивно вирішувати питання захисту прав і свобод людини і сприятиме відновленню порушених прав на рівні національних засобів правового захисту. Тому автори закону разом з Венеціанською комісією сподіваються, що розгляд конституційних скарг в КСУ призведе до скорочення потоку скарг громадян України у ЄСПЛ і відповідно знизить рівень виплат компенсацій за рішеннями Європейського суду з прав людини з держбюджету України.

Без прийняття нового закону про КСУ можна чекати протилежної картини. Громадяни будуть скаржитися до ЄСПЛ на будь-які рішення українських судів, оскільки держава не забезпечила записане в Конституції україни право конституційної скарги.

Крім того, виникають проблеми і у функціонуванні КСУ. За Конституцією має бути 18 суддів Конституційного суду: за шість від президента, парламенту і з'їзду суддів. На даний момент є тільки 15 суддів. Повністю заповнена президентська квота, не вистачає двох суддів від парламенту і одного від з'їзду суддів. 3 червня виникнуть дві вакансії за президентською квотою: у цей день закінчуються повноваження двох суддів КСУ, яких призначив дев'ять років тому Віктор Ющенко. Таким чином, у складі Конституційного суду залишаться тільки 13 суддів, і сумнівно, щоб він був працездатний.

Пленарне засідання КСУ є повноважним, якщо на ньому присутні не менше 12 суддів, а щоб рішення було прийнято, за нього повинні проголосувати не менше 10 суддів. Також 10 голосів суддів необхідні для обрання голови КСУ (нагадаємо, 18 березня закінчився трирічний термін перебування на цій посаді Юрія Бауліна).

Шестеро з нинішніх суддів були призначені за часів Януковича, практично всі вони були підібрані відомим Портновим. Зараз у них, по суті, "блокуючий пакет акцій" в КСУ: без них суд не може ні рішень ніяких прийняти, ні голови собі обрати. А якщо суд все ж обере голову і буде приймати рішення, то у народу цілком резонно виникнуть великі побоювання, чи хороший це голова і правильні рішення.

Тому очевидна необхідність якнайшвидшого заповнення всіх вакансій. Тоді вже в червні у складі КСУ було б 12 суддів, призначених після революції: шість від парламенту, чотири від президента і два від з'їзду суддів.

Але тут є заковика. Після змін, внесених 2 червня минулого року, ст. 148 Конституції вимагає, щоб відбір кандидатур на посаду судді КСУ здійснювався на конкурсних засадах у визначеному законом порядку". У чинній редакції закону про КСУ цього порядку немає. В новому законопроекті, проваленому парламентом 11 квітня, цей порядок був запропонований. Поки він не буде прийнятий, призначати нових членів КСУ ніхто не має права — ні президент, ні парламент, ні з'їзд суддів.

Тільки після прийняття цього закону і проведення конкурсів на вакантні посади Конституційний суд України отримає шанс повернути собі довіру народу. А доти все залишиться, як було: КСУ — без довіри українців, українці — без права скаржитися в КСУ.

Словом, парламент 11 квітня попрацював винятково плідно.

У чому сенс конституційної скарги

Для пересічних українців, як, втім, і для бізнесу, найважливішим бонусом від нового закону про КСУ повинно було стати право конституційної скарги. Згідно з проектом конституційною скаргою є подана в КСУ письмове клопотання про перевірку на відповідність Конституції України (конституційності) закону України (його окремих положень), застосованого в остаточному судовому рішенні по справі суб'єкта права на конституційну скаргу. Цим правом мають будь-які фізичні і юридичні особи, за винятком юридичних осіб, створених розпорядчими актами президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування,

Складність запровадження інституту конституційної скарги полягає в тому, як знайти оптимальний баланс між захистом прав і свобод людини і ефективним функціонуванням КСУ, щоб він не потонув у цих скаргах. Для досягнення цієї мети було враховано кращий досвід конституційних судів країн Європи і світу. Введення інституту конституційної скарги зумовило необхідність встановлення нової організаційної структури КСУ, визначення підстав прийнятності конституційної скарги і закріплення нескладного і зрозумілого процесу конституційного провадження.

Нова організаційна структура КСУ включає Велику палату КСУ (всі 18 суддів), два сенату КСУ (по дев'ять суддів) і шість колегій суддів (по троє суддів). До повноважень колегії належить вирішення питання, чи відкривати конституційне провадження за конституційною скаргою.

Рішення колегії є остаточним. Це дозволить зменшити навантаження на КСУ та забезпечити надходження на його розгляд тільки обґрунтованих конституційних скарг, які відповідають критеріям прийнятності. Рішення по суті скарги приймає сенат. Також сенат може передати справу на розгляд Великої палати.

Все це стало б реальністю, якщо б 11 квітня парламент не провалив новий закон про КСУ. Тепер доведеться чекати, коли буде внесений інший проект на ту ж тему.