Нестерпні умови. Навіщо Путін забирає своїх офіцерів з Центру по припиненню вогню на Донбасі
З одного боку, нашу угруповання з початку листопада очолив бойовий генерал, що відразу ж позначилося на активності військ. Все частіше наші армійці стали вогнем придушити вогневі точки противника, у ЗМІ все частіше замиготіли назви звільнених населених пунктів в сірій зоні. З іншого боку, Росія все більше починає перейматися змістом "республік", які потроху стали скочуватися в бандитські розбірки зразка 90-х рр. - чого коштує один військовий переворот в Луганську.
Однак цілком очевидно, що Кремль так просто території, в які були вкладені сотні мільйонів доларів, не віддасть. Тому може і зважитися на повноцінний конфлікт під маркою "виходу на межі Донецької і Луганської областей", - зрештою, не дарма ж останні пару років на окупованих територіях масово накопичувалися боєприпаси і пальне.
І певні маркери такого негативного для нас розвитку ситуації на лінії зіткнення є. Насамперед, це заява прес-служби ОБСЄ від 14 грудня, в якому говориться, що "Російська Федерація збирається відкликати з території України офіцерів своїх Збройних сил з СЦКК". Нагадаємо, що Спільний центр контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії розмежування сторін на Донбасі прописаний в одному з рамкових угод в рамках Мінських домовленостей, і вихід російської сторони з його складу фактично означатиме згортання переговорного процесу.
Цікаво, що сталася така подія не раптом - за тиждень до цього під час виступу в рамках 24-го засідання Ради міністрів ОБСЄ у Відні міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров звинуватив Україну в спробі припинити роботу СЦКК. При цьому були наведені "аргументи", що, мовляв, українська сторона робить усе, щоб поставити російських офіцерів у його складі в нестерпні умови, висуваючи їх адресу неприйнятні, нездійсненні вимоги".
Нагадаємо, що створені у вересні 2014 р. місія ОБСЄ та СЦКК є єдиними механізмами міжнародного контролю за діями збройних формувань обох сторін. Так, спостерігачі ОБСЄ здійснюють моніторинг та верифікацію процесу розведення сил і засобів на узгоджених ділянках, а Центр є механізмом запобігання збройних провокацій.
Фактично СЦКК - це певний канал взаємодії Збройних сил України з Російською Федерацією. Власне, Центр являє собою штаб (який нині знаходиться в Соледарі) та спостережні пости уздовж лінії розмежування, на яких знаходяться як російські, так і українські офіцери збройних сил. Наприклад, два російських офіцера знаходяться в центрі Маріуполя, в той же час два наших офіцера знаходяться в Безіменному.
Всього ж за домовленостями у складі Центру числяться 75 російських офіцерів, з них 39 базуються на нашій території: 23 безпосередньо в штабі і 16 - вздовж спостережних пунктів. Цікаво, що заїжджають на території нашої країни вони, як і будь-який громадянин РФ, на 90 днів при пред'явленні паспорта.
Як українську, так і російську частини Центру очолюють генерали. Цікаво, що довгий час (2014-2015 рр.) російський штаб очолював Олександр Ленцов, який, за даними розвідки, згодом координував діяльність збройних формувань ОРДЛО у вигляді двох армійських корпусів резерву ЗС РФ. Нині росіянами командує генерал-лейтенант Олександр Романчук.
З нашої сторони змінилося як мінімум сім генералів, а нині український штаб очолює генерал-майор Богдан Бондар. Український генерал має зв'язок безпосередньо як з командуванням окремих оперативно-тактичних напрямів (їх зараз на Донбасі два - "Луганськ" і "Маріуполь"), так і з командувачами силами АТО. Російський генерал має оперативний зв'язок зі своїми колегами з командування "корпусів". Такий високий рівень контактів дозволяє в більшості випадків оперативно припиняти обстріл з обох сторін в найкоротші терміни.
У той же час СЦКК є причиною напруженості в українсько-російських відносинах - хоча, звичайно, складно чекати лояльності до країни-агресора, яка вже майже не приховує своєї окупації частини території Донбасу.
Так, 2 лютого 2016 р. при перевірці на кордоні чергової ротації російських офіцерів СЦКК у деяких з них були знайдені медалі "за надання допомоги у звільненні Донбасу", в ноутбуках - інструкції з виготовлення саморобних вибухових пристроїв, використання окремих зразків зброї. Природно, що їм було відмовлено в перетині кордону, що викликало дипломатичний скандал з боку МЗС РФ.
22 червня 2016 р. СБУ звинуватило начальника штабу російського представництва в СЦКК полковника Володимира Чебана в шпигунстві і силовим способом выдворило його з території України.
Ще один "вибух обурення" у росіян викликав випадок 22 серпня 2017 р., коли, за словами керівника представництва Збройних сил Російської Федерації в СЦКК генерал-майора Васильченко, "...український військовослужбовець без знаків розрізнення, але озброєний, не тільки не виконав військового вітання, проходячи повз керівника, але і демонстративно зачепив його плечем. На зроблене йому зауваження наслідували образи. Інші українські військовослужбовці, які перебували поруч, обступили російського генерала і стали відкрито йому погрожувати".
З цього приводу російськими офіцерами було навіть написано лист на ім'я генерала армії начальника Генштабу Муженко, яке стало надбанням гласності. Реакція Муженко невідома, але тут варто пояснити, що охороною російської місії займається НГУ, і на тлі постійних повідомлень російських ЗМІ про небезпеку для життя росіян охорона здійснюється досить жорстко, хоча нічого того, що зачіпало б честь офіцера, у них немає. У цьому досить просто переконатися, прочитавши рекомендації командування НГУ для російських офіцерів.
Таким чином, можна говорити, що можливий вихід росіян зі складу Центру ставить хрест на одному з механізмів дотримання перемир'я на Донбасі та фактично ставить під сумнів виконання Мінських угод з боку Російської Федерації. І що це було - просто демарш або підготовка до великої війни, ми побачимо вже буквально до Нового року.
