Невловимий "Цар". Хто насправді обстріляв "Міноборони ДНР"
За цим же сценарієм ввечері в четвер, 1 лютого, в Донецьку відбувся обстріл будівлі "міністерства оборони ДНР" по вулиці Челюскінців 211. Судячи з опублікованих місцевими ЗМІ фото та відео з місця події, був проведений одиночний постріл з одноразового ручного гранатомета РПГ-26 на саморобному верстаті.
В результаті граната влучила у вікно "відділу кадрів" і завдала вкрай обмежені руйнування всередині будівлі.
"Говорящая голова" "ДНР" Едуард Басурин зрозуміло тут же поспішив звинуватити українських диверсантів і висунув досить шизофренічну версію, що теракт мав на меті знищення цілого "міністра оборони ДНР" Володимира Кононова на прізвисько "Цар". Його військова підготовка вельми сумнівна - Кононов до 2014 р. працював тренером з дзюдо, а після російського вторгнення буквально за три місяці перетворився в "міністра оборони".
Проте фантазія в окупаційних властей розігралася не на жарт, і буквально протягом години пішли повідомлення, що відразу після обстрілу "виявили невідомий дрон в небі над Міноборони". Однак і це виявилося замало і Басурин придумав, що в самій будівлі було виявлено невідомий предмет, який міг бути вибухівкою. Проте пізніше інформацію що називається "зім'яли" і нині про це навіть не згадують.
Потім було заявлено, що це вже одинадцяте (!) замах на Кононова. Звичайно до рекорду Фіделя Кастро він не дотягує, але судячи з усього "Цар" є одним з найнебезпечніших злочинців у "ДНР" і українські спецслужби полюють за ним безупинно. Правда, відомо лише про одну спробу "замаху" на цього колаборанта. У березні минулого року російська преса досить мляво повідомляла про обстріл "будівлі Міністерства оборони ДНР".
Насправді ж всі чудово розуміють, що витрачати сили, засоби і ризикувати людьми заради персони "Царя" - заняття абсолютно нерентабельне. З тієї простої причини, що особисто Кононов ніякого реального відношення до керівництва окупаційними військами не має. Всі військові формування на окупованих територіях контролюються російськими військовими радниками. Аж до рівня командира роти. І роль "міністра оборони" у створеній Москвою системі зводиться тільки до вручення "висульок" на численні свята. Так що всі розповіді тієї сторони про "української ДРГ" і наші про "українських підпільників" - це всього лише пропаганда.
Якби стояла реальна завдання знищити людину, то діяли б набагато більш професійно і більш ефективною зброєю. Нагадаємо, наприклад, історію від лютого минулого року, коли за аналогічних обставин "невідома ДРГ" вбила в Макіївці відомого бойовика Михайло Товстих по кличці "Гіві". За його кабінету був зроблений постріл з реактивного вогнемет "Джміль", що на відміну від гранати звичайного гранатомета завжди призводить до пожежі і гарантованого знищення того, по кому стріляють.
З тієї ж причини не надто підходить версія внутрішніх розборок у "ДНР". Ці хлопці добре знають, хто в якому кабінеті сидить, якою дорогою і на якій машині їздить, і мають куди більш смертоносним арсеналом, ніж РПГ.
Можна було б припустити, що постріл з РПГ - чергова ідіотська п'яна витівка когось з "ополченців, що в ОРДЛО не рідкість. Однак наявність саморобних сошок і точне попадання в вікно не залишають сумніву в тому, що "операція" була підготовлена. Ну, а той факт, що в кімнаті, яка постраждала від рук "українських терористів" нікого не виявилося, та й не повинно було бути (постріл проводився в 19:00 коли робочий день у відділі кадрів закінчився), навіває на думку, що "терористи" планували свою диверсію, керуючись дивною логікою.
Дивною для теракту, але досить раціональною для його імітації. Так що швидше за все, обстріл відділу кадрів "Міноборони ДНР" - це всього лише дешева постановка, спрямована в першу чергу для "внутрішнього споживання". Мотивації для таких дій у вождів народних республік вистачає. Бідність, побутові негаразди та відсутність особистих свобод, як відомо, не сприймаються так гостро на тлі вибухів і відчуття власної незахищеності. Та й ненависть до "укропам" потрібно постійно якось підживлювати, щоб щасливі мешканці заповідника "російського світу" раптом не почали сумніватися у своєму щасті.
