Медведчук подвійного призначення. Чому Зеленський зливає справу проти кума Путіна

Перша справа проти Віктора Медведчука вже розвалюється. У цій справі Медведчуку пом'якшили запобіжний захід — замість домашнього арешту на нього покладено особисте зобов'язання не залишати Київ та Київську область.

Нагадаємо, що 11 травня генпрокурор Ірина Венедиктова підписала підозру Медведчуку у державній зраді та розкраданні цінностей на окупованій території Криму. Вона повідомила, що, за даними слідства, у 2015 році Медведчук вступив у змову з чиновником уряду РФ для видобутку корисних копалин на шельфі Чорного моря (морська економічна зона України, тимчасово окупована РФ). Медведчук нібито передав до РФ унікальну інформацію про кримські родовища, на самостійний збір якої росіянам знадобилося б багато часу.

13 травня Печерський райсуд Києва обрав Медведчуку запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. 20 серпня Венедиктова оголосила про завершення слідства у цій справі. За її словами, "прокурори та слідчі провели величезний обсяг слідчих та процесуальних дій, експертних досліджень та допитів, проаналізували десятки годин аудіозаписів". Вона повідомила, що тепер матеріали провадження відкриті стороні захисту, після її ознайомлення справа піде до суду.

Друга справа замість першої

З того часу минуло понад два місяці. Однак Офіс генпрокурора, розповівши 2 листопада про необхідність пом'якшити запобіжний захід Медведчуку, жодним словом не згадав майбутній суд. Водночас він наголосив, що Медведчук залишається під домашнім арештом у другій справі. У цій справі 8 жовтня Венедиктова підписала Медведчуку підозру у державній зраді та пособництві терористичної організації через постачання вугілля з ОРДЛО.

Чітко видно бажання влади переключити увагу з першої справи на другу. Мовляв, Медведчук лишається під домашнім арештом, справи проти нього розслідуються, чого ще треба?

З погляду інформаційної безпеки це вкрай небезпечний підхід. Фактично ОДП вселяє суспільству думку, що чудове покарання за держзраду — це домашній арешт. Загалом це виглядає як заохочення до держзради і навіть як підбурювання: мовляв, бути зрадником не страшно, посидиш півроку вдома під арештом — і все.

Щоб суспільство повірило у серйозність намірів влади, необхідно не перескакувати зі справи на справу, а довести кожну справу до логічного кінця. І якби влада справді цього хотіла, то, напевно, зараз на всіх телеканалах смакували б подробиці висунутих Медведчуку звинувачень у першій справі. Але ми бачимо протилежне: влада старанно відвертає увагу суспільства від кримінального провадження, на якому вона будувала свій піар півроку тому.

Кремль відмовився від торгу

Суть у тому, що спочатку кримська справа проти Медведчука розглядалася Банковою як інструмент подвійного призначення: для внутрішньоукраїнського піару та для торгів із Путіним. Доводити справу до суду, схоже, взагалі не планувалося.

Щодо піару, то Володимир Зеленський скористався цією справою по максимуму. 20 травня на прес-конференції з приводу дворіччя свого президентства він оголосив про завершення "епохи Медведчука", хоча жодного остаточного результату у вигляді судового рішення тоді ще не було, як його немає і зараз. Вже з цих слів можна було зробити висновок, що Зеленському суд над Медведчуком не потрібен.

Медведчук розглядався Банковою як розмінна постать у торгах із Путіним. Причому це не чиїсь домисли, а офіційна позиція влади. Ще 14 травня секретар РНБО Олексій Данилов заявив в ефірі програми "Свобода слова Савіка Шустера", що у разі засудження Медведчука його можуть обміняти на українців, ув'язнених у російських в'язницях. "Це рішення ухвалює президент України. Я думаю, що якщо буде така можливість, то ми охоче це зробимо", — наголосив Данилов.

17 жовтня вже сам Зеленський в інтерв'ю телеканалу ICTV заявив, що чекає від Путіна "хоч би натяку" на бажання обміняти Медведчука на українців, які перебувають у російській неволі. "Якби Росія підтвердила, що у пана Медведчука є російське громадянство (ну, наприклад, цілком можливо), то ми б із задоволенням після цього підтвердження чи хоча б натяку розглянули можливості обміну пана Медведчука на справжніх героїв та громадян України, які перебувають не в Україні. ", — сказав Зеленський.

Але Кремль не погодився, і торг провалився. Те саме можна сказати і про спроби Банкової всучити Медведчука Кремлю як оплату за якісь, хоча б дрібні, поступки Москви на переговорах щодо Донбасу або просто за згоду Путіна на зустріч із Зеленським десь на нейтральній території. Усі ці розрахунки провалилися.

Чого боїться Банкова

Здавалося б, якщо торги з Кремлем провалилися, це розв'язує Банковій руки. Щоб не зазнати іміджевих втрат, Зеленський зараз, за ідеєю, має бути зацікавлений у тому, щоб реалізувати свою загрозу щодо посадки Медведчука у кримській справі. Тим більше, що розслідування завершено ще в серпні.

Однак зараз Банкова розхльобує ті проблеми, які вона створила собі сама. Схоже, справа підготовлена надто погано, щоб її можна було передавати до суду. Також є інформація, що деякі докази не були оформлені належним чином і тому дискредитовані (тобто суд скаже, що він не може брати їх до уваги).

Крім того, заслуговує на увагу версія журналіста Юрія Бутусова, який припускає, що Офіс президента зливає справу проти Медведчука, щоб не розірвати стосунки з Кремлем. Судячи з записів, якими хвалилася Венедиктова, в розграбуванні Криму треба звинувачувати не тільки самому Медведчуку, а й його співрозмовникам — тодішньому заступнику голови уряду РФ Дмитру Козаку, екс-помічнику Путіна Владиславу Суркову та голові правління "Газпрому" Міллеру. 14 травня набув чинності закон, який спрощує процедуру спеціального досудового розслідування та заочного засудження. Саме під цю процедуру підпадають російські співрозмовники Медведчука. Але зараз Дмитро Козак обіймає посаду заступника керівника адміністрації Путіна і є головним кремлівським контактером із керівником офісу Зеленського Андрієм Єрмаком. "Єрмак не хоче вдаватися до будь-яких дій проти Козака, розуміючи, що іншого переговорника Путін йому не дасть", — припускає Бутусов.

Тим часом Меведчук уже перейшов у контрнаступ на Зеленського. 18 жовтня Печерський райсуд Києва задовольнив скаргу адвоката Медведчука. Як уточнює нардеп від ОПЗЖ Ренат Кузьмін, "суд зобов'язав ГБР зареєструвати в ЄРДР і провести розслідування щодо трьох експертів СБУ, які сфабрикували експертні висновки проти Медведчука у справі про держзраду".

Сам Медведчук та ОПЗЖ уже піаряться на провалі цієї справи. Після засідання Печерського суду, який пом'якшив йому запобіжний захід, Медведчук провів брифінг, на якому заявив, що звинувачення проти нього у кримській справі — "це марення сивої кобили провадження Генеральної прокуратури та СБУ. Кримінальна справа, яка сьогодні була предметом розгляду, — це результат фальсифікації з боку СБУ та керівництва СБУ".

Коротше, все це зовсім не схоже на обіцяний Зеленським ще півроку тому "кінець епохи Медведчука". Спочатку Зеленський попіарився на цій справі, а тепер отримує зворотний ефект від розвалу справи.

І це не поодинокий випадок, а систематична помилка Офісу президента. Ніхто із політтехнологів Банкової не навчив Зеленського прораховувати наслідки своїх гучних заяв. Згадаймо заяви Зеленського "Ми зараз стоїмо на порозі економічного прориву" (29 жовтня 2019 р.), "Україну має накрити лавина інвестицій" (3 лютого 2020 р.), "Ми майстри спорту боротьби з коронавірусом" (20 травня 2020 р.). Тоді він сам формував у суспільстві завищені очікування. А нездійснені очікування обов'язково виливаються в негативні емоції. Те саме може статися і з кримською справою проти Медведчука. Півроку тому воно викликало ейфорію у патріотичного електорату: молодець Зеленський, сміливо атакував Медведчука. Але якщо ця атака закінчиться нічим, то Зеленський зміцнить імідж людини, яка тільки вміє годувати все новими обіцянками, але не виконувати їх.