Нестандартна РСЗВ. Чим здивує окупантів міні-тактична ракетна установка "Тайфун-4"
А тут, судячи з усього, робота йде повним ходом, принаймні, йшла до осені 2019 р. Як ситуація складається зараз говорити складно.
Отже, судячи з уривків інформації, починаючи з 2015 р. дніпряни запустили таку собі програму "Тайфун", яка спочатку включала в себе чотири ракети: 122-мм "Тайфун-1" для БМ-21 "Град", 220-мм "Тайфун-2" для БМ-27 "Ураган", 300-мм "Тайфун-3" для БМ-30 "Смерч" і 400-мм "Тайфун-4" для перспективної системи. У міру того, як розвивалася програма "Вільха", ясна річ, від "Тайфун-3" відмовилися.
І зрушення на сьогодні вже є — в кінці 2019 р. пройшли офіційні повідомлення про початок першого етапу виробничих випробувань "Тайфун-1" з дальністю ураження цілей в 40 км. Тоді ж заявлялося про швидкий початок випробувань "Тайфун-2" з дальністю в 65 км.
Але це все сьогоднішній день ЗСУ, а на перспективу роботи йдуть над "Тайфун-4" з нестандартним для радянської ери калібром до 400 мм і можливістю ураження цілі на відстані 225-280 км (більш конкретні цифри будуть зрозумілі тільки після початку реальних випробувань).
Виходить така собі міні-тактична ракетна установка "для бідних" з досить непоганими можливостями по точному ураження одиночної цілі. При цьому ні про які площинних цілях, як для "Граду", не йдеться — надто дороге задоволення виходить.
"Моду" на великокаліберні РСЗВ першими завели китайці зі своїми WS-2. Вперше вона була представлена в листопаді 2008 р. на 7-й Китайській міжнародній аерокосмічній виставці в Чжухаї. По суті, це РСЗВ з керованими боєприпасами. Для реактивних снарядів в Китайській академії досліджень в області технології ракет-носіїв розробили чотири типи бойової частини, включаючи касетну з 560 протитанковими бойовими елементами, осколково-фугасну з заздалегідь заготовленими вражаючими елементами — сталевими кульками, чисто фугасну підвищеною потужністю, а також об'ємного вибуху.
Незабаром було розгорнуто серійне виробництво і навіть кілька установок було продано в Судан. Не так давно приблизно аналогічну машину в дії продемонструвала і Північна Корея. Всі інші країни поки обмежуються калібрами в 300-350 мм
Однак, судячи з досить мізерної інформації, КБ "Південне" замахнулася на дещо більше, ніж просто реактивна система залпового вогню досить великого калібру. Все-таки недарма тут свого часу розроблялися і проводилися міжконтинентальні балістичні ракети.
За картинками на рекламних проспектах добре видно, що це буде пускова установка з модульною конструкцією з одноразовими швидкознімними транспортно-пусковими контейнерами (ТПК). Знову-таки це світова тенденція, яка прийшла на зміну заряджання на направляючі (як це ми бачимо, наприклад, на тому ж "Смерчі" — "Вільха").
І переваги тут очевидні — час заряджання і перезаряджання зменшується кардинально, матеріально-технічне забезпечення і обслуговування спрощується. І з'являється універсальність, коли одна установка тільки зміною ТПК може застосовувати ракети не тільки з різними бойовими частинами, але навіть іншого типу — адже не завжди потрібні керовані снаряди, деякі цілі дешевше і простіше вразити некерованими.
Поки не зовсім зрозуміло, на якій шасі буде базуватися новий комплекс, але вибір вже є — шасі для "Нептуна" від КрАЗа, є і більш вантажопідйомне — для ОТРК "Грім-2". Очевидно одне — швидше за все, в конструкторському бюро відштовхуються від традиційного сталевого корпусу для ракети, на відміну від тих же китайців чи американців, які штампують їх з використанням композитних матеріалів. Тому вітчизняний "Тайфун-4" буде, по-перше, дорожче своїх аналогів, а по-друге, матиме гірші характеристики за масою, а значить, і по дальності ураження цілей. Можливо, таке відставання буде компенсовано за рахунок використання "просунутого" ракетного палива, але про це можна буде говорити тільки після появи конкретних деталей проекту.
До речі, власне комплекс можна розглядати як додаткове посилення протикорабельних можливостей наших збройних сил. Правда, про те, що такі установки з'являться на озброєнні армії скоро, говорити не доводиться. Адже як показує світовий досвід, крім створення ракети і пускової установки, важливим (а скоріше навіть критичним, враховуючи конструкцію) є створення транспортно-заряджає машини зі стелажами для транспортування ТПК і підйомним краном. Ну і, звичайно, потрібні будуть командно-штабна машина, метеорологічний комплекс на автомобільному шасі, а також інші допоміжні автомобілі. Все це час і гроші.
Варто сказати, що, крім покриття потреб власної армії, проект "Тайфун" може мати досить гучний комерційний успіх за рахунок експортних поставок. Адже у світі не так багато країн, які володіють повним циклом виробництва подібних ракет. А вже установок і всього комплексу і поготів одиниці. Тому ті країни, які не можуть з різних причин купувати китайські або американські зразки, цілком можуть зацікавитися українськими зразками.
