Нерадіоактивний попіл. Три ракети, якими Україна буде стримувати Росію

Фактично вперше на офіційному рівні було заявлено те, про що говорять у вищому військово-політичному керівництві країні останні два роки. Україні як країні, яка поки не вступила в НАТО, в умовах протистояння з більш потужним противником потрібно зброю, яке буде стримувати сусіда від широкомасштабної війни "шляхом постійної загрози заподіяння такої шкоди, який не відповідає очікуваним результатам агресії".

На думку армійців, таким чинником можуть бути на нинішньому етапі тактичне ракетне зброю з дальністю застосування в 500 км і більше.

І те, що слова Турчинова не простий пропагандистський трюк кажуть масштаби реалізації ракетної програми. Причому, незважаючи на те, що старт цієї програми було дано в умовах війни і економічної кризи, вихідні позиції були дуже сильні. Адже ракетні системи вироблялися в Україні ще в радянські часи. Саме в Україні перебувало конструкторське бюро КБ "Південне", яке розробило більшість військових балістичних ракет і космічних ракетоносіїв СРСР, в тому числі, наприклад, Р-12 і Р-14, отримали популярність в ході Карибської кризи 1962 р., а також "Космос", "Зеніт" і "Циклон".

Вже невдовзі після здобуття Україною незалежності КБ "Південне" початок розробку нових ракет класу "земля - земля" ближнього радіусу дії, якими передбачалося замінити радянські ракети "Ельбрус" (відомі на Заході як Scud) і "Точка-У". Перед початком робіт лунали гучні заяви, але потім розробки по-тихому припинялися. Так було у випадку декількох програм тактичних ракет: "Борисфен", "Сапсан" і "Грім". Так що, коли в 2015 р. був анонсований новий проект - "Грім-2", у багатьох військових фахівців інтересу він викликав мало.

Проте в даному випадку все пішло за іншим сценарієм. Новини про цій системі всі множилися, і в 2016 році пройшла одна дуже важлива інформація. Причина зупинки попередніх проектів, правда, не дивує - полягала в браку коштів, але для "Грома-2" знайшли закордонного замовника - Саудівську Аравію, який виділила на проектні роботи близько 40 мільйонів доларів.

У 2017 р. відбулася презентація прототипу пускової установки для двох ракет дальністю до 300 кілометрів і бойовою частиною масою 480 кілограм. Фактично це параметри російського "Іскандера-Е", який Кремль не захотів продавати саудам. І до речі, не випадково, що деякі ракети, пропоновані на світовому ринку озброєнь, мають дуже схожі параметри, адже йдеться про ліміти, запропонованих експортним "Режимом контролю за ракетними технологіями" (MTCR).

Фактично Україна у змозі створити і більш потужна зброя, але за даних обмежень не змогла б його продати. Потрібно, однак, відзначити, що у MTCR немає жодних механізмів контролю або санкцій, тому ці норми часто обходять, або порушують.

По всій видимості, саме такий випадок ми маємо з "Грім-2" - судячи з "засвіченим в ЗМІ" технічним характеристикам потенціал, закладений в цій ракеті набагато більше. І немає нічого дивного, якщо після того, як "Грім-2" буде зданий замовнику, на озброєння ЗСУ підуть набагато більш далекобійні системи - природно, під іншою назвою.

А є ще проект протикорабельної ракети "Нептун" від КБ "Промінь", який дуже схожий на радянську, точніше вже російську ракету Х-35, також відому як 3М24 "Уран". При цьому наші конструктори мають своє оригінальне почуття гумору - обидві ракети названі на честь планет.

Знову відзначимо, що, оскільки в Україні залишалися технології, то немає нічого дивного, що обидві ракети мають дуже схожі конструкції і майже однакові заявлені характеристики. І тут не можна не відзначити, що свого часу радянські інженери "злизали" цю ракету з американського "Гарпун" - такий собі кругообіг ідей. Дальність вітчизняного "Нептуна", за повідомленнями ЗМІ, становить 280 кілометрів, і її можна буде запускати як з суші, так і з кораблів, і з літаків.

І є непідтверджені дані, що ступінь готовності цього проекту висока - принаймні вже анонсована закладка ракетних катерів типу "Лань". А без готової ракети це не мало б сенсу.

Третій (і далеко не останньою) складовою нашої ракетної програми є проект крилатої ракети "Коршун". Дальність її польоту, за заявами, досягає знову-таки "всього" 280 кілометрів. Але її вигляд і розміри наводять на думку про те, що цю ракету можна віднести до однієї категорії з американським "Томагавком" або російською "Калібром", чия дальність становить близько двох з половиною тисяч кілометрів. Таким чином, реалізувавши цей проект, ми зможемо отримати "довгу руку", здатну завдати удару по стратегічному тилу ворога. Хто може стати цим ворогом, звичайно, уточнювати не варто.

Поки що "Коршун" знаходиться на стадії розробки, але вже саме існування цього проекту викликає серйозні побоювання в Москві і великий інтерес у Пекіні. Саме до спроб припинити реалізацію цієї програми варто віднести різноманітні фейки, які російські ЗМІ регулярно вкидають по відношенню до "Південмашу". Один "скандал" з нібито поставками ракетних двигунів для Північної Кореї чого вартий...

У 1998-2000 рр. існувала концепція національної оборони, яка передбачала трикомпонентний склад ВСУ: стратегічні неядерні сили стримування, сили швидкого реагування і війська прикриття. Цю концепцію всіляко підтримував тодішній міністр оборони України Олександр Кузьмук, який, до речі, і нині є як мінімум позаштатним радником при Генштабі.

Які будуть подальші дії і чи реально буде реанімована ідея 20-річної давності покажуть тільки найближчі кілька років. Адже створення організаційних структур матиме сенс тільки після початку виробництва ракетного озброєння. Нині ж вона поки лише в стадії проектування і польових випробувань. Хоча хто знає, які сюрпризи заплановані на нинішній парад на честь Дня Незалежності....