Лінія у вогні. Путін лякає Маріуполь та Сєвєродонецьк долею Алеппо (КАРТА)
Різке загострення ситуації на Донбасі, коли бойовики вже кілька днів поспіль широко використовують "Гради" для обстрілу не тільки позицій наших військових, але і мирного населення, ставить серйозне питання: а на що готовий супротивник у разі ще більш серйозного загострення ситуації. Тим більше що сьогодні бої йдуть практично по всій лінії фронту.
Поки що дуже багато маркери свідчать про те, що ситуація готова ось-ось вибухнути. Це і нагнітання ситуації з Авдіївка, коли деякі журналісти і військові експерти починають порівнювати її з сирійських Алеппо, і повідомлення про захід через неконтрольований ділянку кордону великих колон, у складі яких є бензовози, і інформація від місцевих жителів і волонтерів (офіційної зі зрозумілих причин немає), що принаймні у трьох районах відбувається розгортання "ополченців" в бойовий порядок.
До речі, аналізуючи останні дані про пересування колон бойовиків на окупованій території, можна з великою часткою ймовірності передбачити місця майбутнього контрнаступу - це район Новотроїцьке-Волноваха (в Докучаєвськ вже перекинуті зведені групи так званої "1-й Слов'янської бригади" з Комсомольського (після деокупації - Кальмиусское)), район Пикузы (Комінтернове) - Широкіно (в районі Саханки накопичуються сили) і Горлівка (тут в околицях Крутої Балки зосереджуються бойовики).
Однак є й інші тривожні дзвіночки, які можуть говорити про зміну тактики та вкрай болюче для нас перехід її на відверто терористичні рейки. Мова йде про можливий початок повномасштабних цілеспрямованих обстрілу прифронтових міст - тих же Авдіївки, Бахмута або (і) Волновахи.
На тлі наближення наступного тижня морозів ушкодження будь-яких елементів інфраструктури може призвести до катастрофі, уникнути яку практично неможливо. Як бачиться, обстріли Донецька та Авдіївки з "Градів", а на сьогодні цілком очевидно, що вони проводилися з окупованої Макіївки, є певною репетицією таких дій. Найсумніше в цьому всьому, що протиставити такій тактиці нам фактично нічого - ніхто не може знати, коли і звідки заплановані такі підлі удари, які до того ж, як правило, виконуються з житлової забудови.
Якщо уважно подивитися на карту, то вимальовується невесела картина. Отже, Маріуполь - цілком в зоні досяжності (принаймні, околиці типу мікрорайону Східний або Сартани) навіть з РСЗВ "Град", що показали події січня 2015 р. і сьогоднішній ранок. Півмільйонне місто з кількома серйозними металургійними підприємствами під ударами артилерії - навіть складно уявити масштаби руйнувань і загибелі цивільних осіб
Набагато менше втрат при обстрілі відносно невеликих Волновахи та Авдіївки, але все одно чимало, так як міста знаходяться в зоні досяжності практично всіх готівкових артсистем, включаючи 82-мм міномети, і створити велику щільність вогню супротивника буде досить просто. Є цілі для терористичних атак і в Луганській області. Чого вартий той же Сєвєродонецьк з його "Азотом".
Чисто теоретично, до речі, у супротивника є всі засоби, щоб дістати і більш віддалені цілі - як то Краматорськ або навіть Слов'янськ. Не секрет, що під кордоном у росіян є і "Смерчі", і руйнівні "Тюльпани", і навіть кілька "Точок-У". Не "посоромилися" в лютому 2015 р. накрити з "Смерчів" Краматорський аеродром, при цьому з загибеллю цивільних не вважалися взагалі.
Крім того, не можна скидати з рахунків і той факт, що якщо в Кремлі буде прийнято рішення про настільки масштабному загостренні, то під удари цілком можуть потрапити і ті об'єкти, які до сьогодні були "священними коровами": мова може йти насамперед про електростанціях. Їх в зоні досяжності ворожої артилерії дві - Вуглегірська ТЕЦ і Курахівська. Є ще Счастьинская ТЕЦ, правда, вона в числі іншого подає електрику і на окуповану територію Луганської області.
Подібну терористичну війну проти інфраструктури і мирних жителів Путін може вести скільки завгодно довго - старих боєприпасів на території Росії більш ніж достатньо, а канали постачання їх на Донбас давно налагоджені. При цьому можна не сумніватися, що "гібриди" будуть відкривати вогонь з житлових кварталів окупованих міст, використовуючи населення "молодих республік" в якості живого щита. В таких умовах раніше чи пізніше ЗСУ будуть змушені відкривати вогонь у відповідь. До чого така війна призведе, неважко уявити. Уздовж лінії розмежування утворюється смуга "випаленої землі" шириною кілометрів 80, де крім військових, окопів і бліндажів залишаться хіба що руїни.
Все це, звичайно, не більш ніж наші припущення, і дуже хотілося б, щоб вони такими і залишилися. Адже в разі таких атак по мирним жителям влади "недореспублик" повинні будуть віддавати собі звіт, що тим самим вони остаточно перевели б себе в розряд ИГИЛ, з яким за будь-якими міжнародними законами вести переговори неможливо. Його можна тільки знищувати, причому будь-якими способами.
