Патріоти-лузери проти реваншистів. Навчить Порошенко Зеленського української мови

До парламентських виборів ще півроку, за які президент Зеленський може і популярність розгубити, а парламент у свою чергу може суттєво підрізати його повноваження. Відповідний законопроект, як вже писала "ДС", якраз готується.

Для Петра Олексійовича ці півроку можуть виявитися вирішальними у контексті подальшої політичної кар'єри, але і завдання перед ним будуть стояти дуже непрості.

Глобальним завданням для колишнього президента буде необхідність очолити антизеленскую проєвропейську націонал-демократичну опозицію. Поки він виглядає самим сильним претендентом на цю роль, як головний суперник Зеленського на виборах, мобилизовавший під себе на скільки це взагалі можливо весь не сприймає персону Зеленського електорат, але охочих на роль першого антагоніста президента більш ніж достатньо. Це і Юлія Тимошенко, і Олег Ляшко, і Андрій Садовий. В запасі до того ж сидить Святослав Вакарчук, так і Арсенія Яценюка, який пішов у тінь після свого прем'єрства, зовсім скидати з рахунків не варто, він цілком здатний як мінімум спробувати здійснити політичний "камбек".

Об'єднання проти Зеленського всієї цієї різношерстої тусовки, у кожного представника якої є свої більші чи менші політичні амбіції, виглядає не надто можливим. Тим більше, що кожен з них перед парламентськими виборами буде намагатися відірвати собі якомога більший шматок електорату.

Проте за період до парламентських виборів, є можливість зробити декілька кроків, які можуть допомогти Порошенко залишитися ключовою фігурою в опозиції Зеленському. В першу чергу треба прийняти закон про мову і підписати його, поки у нього будуть такі повноваження, як у президента. Причому закон в остаточній редакції повинен бути максимально проукраїнським. Голосів під цим документом, враховуючи парламентські хитання з нагоди заміни президента, можна і не зібрати, але шанси, що голоси знайдуться все ж досить великі. Від більшості фракцій ідеологія вимагає, що за закон про мову не голосувати не можна.

І далі Порошенко доведеться продовжувати в тому ж дусі, тобто гнути свою передвиборну лінію "Армія. Віра. Мова", критикуючи Зеленського за брак патріотизму, російські симпатії, недостатню увагу обороні і так далі.

Другий напрямок - це спробувати законодавчо обмежити можливості президента до парламентських виборів, поки у нього не з'явиться власна фракція. Тут можуть зійтися інтереси відразу багатьох гравців і законопроект про обмеження повноважень президента цілком може бути прийнятий. Правда тут є свої ризики, оскільки більшість повноважень глави держави прописані в Конституції і будь-який законопроект, що обмежує їх, можна буде оскаржити в Конституційному суді.

Як би там не було, влітку і восени головне завдання Порошенко не розгубити свій результат на президентських виборах, добитися розчарування Зеленським і спробувати наростити на цьому власний рейтинг. Щоправда, проблемою Порошенко буде те, що у нього мало досвіду роботи в опозиції. Після 2004 року, Петро Олексійович в тій чи іншій іпостасі був представлений у владі, навіть в роки президентства Віктора Януковича, і тут він може бути менш переконливий, ніж та ж Тимошенко, для якої опозиція - звичний стан, з якого вона вміє отримувати дивіденди.

І якщо за результатами парламентських виборів у жовтні фракція "Солідарності", посилена поруч груп з нинішнього "Народного фронту" (групи Парубія і Турчинова перші претенденти на злиття з партією Порошенко), отримає більший результат з усієї проєвропейської опозиції, у п'ятого президента з'явиться можливість створити, як мінімум, якийсь ситуативний союз проти Зеленського в парламенті. В ідеалі "Солідарність" може навіть стати головною складовою опозиційного президенту більшості, але для цього Зеленському потрібно буде якось зовсім радикально схибити за півроку і обвалити свій рейтинг до підстави. Судячи по сьогоднішньому результату кандидата-коміка і того, що найближчі півроку він може виправдовувати свої неуспіхи відсутністю більшості в парламенті, саме "Слуга народу" восени буде найбільшою фракцією і саме вона буде формувати правлячу коаліцію.