Непраздничная тема. Жінкам почнуть платити, як чоловікам, через 170 років
У деяких країнах різниця складає близько 20%, в інших і зовсім складно знайти роботу, тому що вважається, що працювати поза домом взагалі не жіноча справа.
На Заході це явище отримало назву genderwagegap і призвело до численних спроб вирівняти оплату праці. В Україні, згідно Держстату, українки заробляють на 35% менше, ніж їх колеги-чоловіки (див. табл.). Середня зарплата за результатами дев'яти місяців минулого року становила 4,3 тис. грн для жінок і 5,8 тис. грн для чоловіків. При цьому розрив в оплаті праці тільки зростає - за п'ять років він збільшився на 6 процентних пунктів. У 2012 р. жінки отримували в середньому 2661 грн, а чоловіки - 3429 грн. Тоді розрив становив 768 грн, тепер - 1448. Тобто, якщо п'ять років тому wagegap був 29%, то сьогодні він досяг 35%.
Про наявність проблеми говорить не тільки державна статистика, але і численні дослідження. Наприклад, у 2016 р. аналітики сайту вакансій rabota.ua проаналізували базу пропозицій та резюме на своєму порталі. І так - виявилося, що чоловіки отримують на 25-40% більше в залежності від посади. Чим вище позиція, тим дешевше жіночий працю. На початку кар'єри молоді дівчата отримують 72% від чоловічої зарплати, але в кріслах начальниц - всього 60%.
У світовому масштабі ситуація не сильно відрізняється. У доповіді Світового економічного форуму говориться, що наступ гендерної рівності доведеться чекати аж до 2186 р. - 170 років. Всього рік тому прогнози були трохи оптимістичніше: вирішити проблему обіцяли до 2133 р. Доповідь ВЕФ враховує не тільки зарплату, але й вплив, що жінки надають на компанії, можливість займати високі посади і отримуватимуть додаткову освіту. Найближче до ідеалу виявилася Ісландія, за нею Фінляндія і Норвегія, а в самому кінці рейтингу - Ємен. Пострадянські країни традиційно посередині списку.
Навіть скептикам доводиться визнати: genderwagegap існує. При тому, що ми живемо далеко не в XIX в, дівчатка ходять в школу так само, як і хлопчики (та й вчаться в основному краще), серед які отримали вищу освіту більше жінок, ніж чоловіків, і на хороші вакансії вони охоче подаються.
Однак дослідження університету Майамі за 2014 р. говорить, що через 10 років після випуску відмінниці заробляють, як їхні колишні однокурсники-трієчники.
Тобто навіть більш високий рівень освіти й академічна успішність не дають жінкам переваг в конкуренції з колегами-чоловіками.
Чому так виходить в Україні
Чому жіночий працю недооцінений, і середньостатистична працівниця або навіть начальниця в кінці місяця кладе в кишеню всього 65-70% від чоловічої зарплати?
По-перше, жінки працюють в менш оплачуваних галузях і на нижчих позиціях. Це найбільш очевидна причина, яку важко не помітити. Так, жінок більше серед офіціанток і продавщиць і менше серед програмістів. Частково це пояснює збільшення різниці в зарплатах за останні кілька років: чоловіки частіше залучені в "доларові" галузі і працюють в компаніях, які залучають кошти з-за кордону. Жінки ж опинилися на "гривневих" роботах, де зарплати сильно просіли з-за кризи.
Керівниками вони також стають там, де зарплати традиційно не дуже високі. Наприклад, чимало жінок серед менеджерів торгових залів в супермаркетах, керуючих в кафе, завідувачів музеями, школами та гуртками. Вдається досягти успіху і в таких сферах, як маркетинг, піар, підбір персоналу. На такій роботі вони отримують менше, ніж начальники-чоловіки, яких помітно більше серед фінансових директорів, голів аналітичних відділів і тимлидов в IT-компаніях. Та й в цілому жінкам рідше дістаються начальницькі крісла. Українська статистика про це замовчує, але, наприклад, у Німеччині підрахували, що в наглядових радах 160 найбільших компаній всього 17,4% жінок, а в правліннях - 6,1%.
По-друге, ринок праці не розрахований на матерів. Основна різниця в оплаті праці стосується тих, у кого з'явилися діти. Молода бездітна дівчина цілком може розраховувати на майже таку ж зарплату, як і у хлопця. Але материнство поступово витіснить її з кар'єрних сходів. Це відбувається з кількох причин: по-перше, роботодавці упереджені до матерів. Вони не хочуть наймати робітниць, які будуть йти на лікарняні, відпрошуватися з роботи, щоб забрати дитину з садка, і думати про сім'ю більше, ніж про роботу. Ясна річ, що таке уявлення - стереотип швидше, ніж реальність, і багато матері відмінно справляються зі своїми обов'язками. Але не всі роботодавці це розуміють.
Ще один момент: вагітних і матерів з маленькими дітьми за законом складно звільнити, тому їх уникають наймати
По-друге, у нашому суспільстві дитина - відповідальність в основному жінки. Чоловіків не питають, як вони збираються суміщати батьківство і трудові обов'язки, тому що найочевидніший відповідь: ніяк. Їх дружини відмовляються від відряджень, від вигідних пропозицій, пов'язаних з переїздами і зарубіжними стажуваннями. Крім того, саме жінки частіше змушені шукати роботу поближче до дому або погоджуватися на неповний робочий день.
Така тенденція помітна не тільки в Україні. Наприклад, у Великобританії, за даними Управління національної статистики (ONS), скорочений день вибирають 41% жінок і лише 12% чоловіків. Звичайно, подібна зайнятість призводить до меншої зарплати і скромним кар'єрним перспективам.
Декретна відпустка також впливає на шанси зайняти хорошу позицію, адже жінка на кілька років випадає з ринку праці. За цей час вона втрачає навички та корисні знайомства. Нерідко після декрету матерям доводиться починати кар'єру з нуля.
По-третє, жінки займаються неоплачуваною домашнім працею.
Окрім народження та виховання дітей, вони також готують, прибирають і доглядають за літніми родичами. Якщо враховувати роботу по дому, то, як сказано в доповіді ВЕФ, жінки трудяться на 50 хв. в день або 39 днів у році більше, ніж чоловіки. Недарма феміністки називають роботу по дому "другою зміною", яку жінки змушені відбувати вечорами.
Але домашня праця, хоча і незамінний, але далеко не так поважаємо, як наймана праця. За нього ніхто не платить, за нього не нараховується стаж і не призначена пенсія. Крім того, обов'язки сприймаються як "традиційно жіночі". Той час, що дружина витрачає на прибирання, миття посуду та приготування їжі, чоловік "інвестує в себе": в хобі, саморозвиток, спілкування з друзями і відпочинок.
По-четверте, у суспільстві сильні стереотипи стосовно жіночих і чоловічих ролях.
Вважається, що основним добувачем повинен бути чоловік, а дружина - заробляє на "шпильки". Також багато людей вірять, що якості характеру тісно пов'язані з підлогою: мовляв, м'якість, доброта, здатність поступатися - типові жіночі риси. Тому вважається, що роль начальника, сильного й ініціативного працівника більше підходить чоловікові. Також саме в чоловіках бачать кращих технічних фахівців: здатність логічно мислити нібито теж залежить від статі. Справедливості заради, віра в те, що робота - справа чоловіча, шкодить не тільки жінкам.
Важка праця, готовність відмовитися від відпочинку заради кар'єри, постійний стрес призводять до того, що чоловіки помирають раніше
Та й ті з них, хто хотів би присвятити себе сім'ї і дому, піти в декрет замість дружини або хоча б відмовитися від ролі "основного добувача", часто не можуть цього зробити. Громадська думка категорично засуджує чоловіка, що "сидить на шиї" у дружини.
Що з цим можна зробити
Часто можна почути, що жінки самі не хочуть успішної кар'єри. Частково це твердження вірне: багато хто дійсно краще сім'ю і не прагнуть реалізуватися в роботі. Але це пов'язано не з особливою "жіночою природою" або лінню. Насамперед такий настрій - результат виховання.
Стереотипи про майбутніх матерів і добувачів забиваються з дитинства. Вони виражені і в іграшках, які купують дітям, і ті якості, за які їх хвалять. Хлопчиків заохочують проявляти ініціативу, відстоювати свою думку і давати здачі. У той час як дівчаток вчать поступатися, доглядати за іншими і бути скромними. Вчителі вважають, що хлопчики більш здатні до точних наук і логічних висновків, а дівчатка - до гуманітарних предметів. Ось тільки зарплата філолога набагато нижче доходів програміста або інженера.
Виховання впливає на впевненість у собі та здатність відстоювати свої права. Зараз багато роботодавців не називають зарплату, а пробачать потенційного працівника самостійно визначити ціну своєї праці. Звичайно, чоловіки просять більше грошей. Вони ж частіше говорять з начальством про підвищення. Крім того, здебільшого саме жінкам притаманний так званий "синдром самозванця" - відчуття, що ти не займаєш своє місце і гідний хорошої зарплати або загального визнання. Це заважає подаватися на високооплачувані вакансії, вимагати підвищення і публічно розповідати про свої успіхи.
За великим рахунком різниця в оплаті праці - не та проблема, яку можна вирішити швидко. Проблема в тому, що в Україні про неї майже не замислюються. Але є приклади західних країн, де намагаються скоротити genderwagegap. Яскравий приклад Німеччина, де німецьке уряд схвалив законопроект про рівність зарплат чоловіків і жінок. Подібні закони, звичайно, є і в пострадянських країнах, проте в Німеччині мова йде не тільки про декларування намірів, але і про регулярних перевірках. Співробітники компаній, де працює більше 200 осіб, отримують право знати зарплати своїх колег, які працюють на аналогічних позиціях. Компанії, в яких більше 500 співробітників, зобов'язані повідомляти про те, які заходи вони прийняли, щоб вирівняти зарплати.
У Норвегії і зовсім діють квоти - 40% позицій у радах директорів повинні діставатися жінкам. Якщо серед співробітниць немає нікого з відповідною кваліфікацією і досвідом, вакансія залишається вільною, поки не з'явиться гідна кандидатка з боку.
Європейці заохочують чоловіків приділяти час дітям нарівні з дружинами. У Швеції, наприклад, частина декретної відпустки обов'язково повинен взяти батько, інакше це просто пропадає - його не можна віддати мамі чи бабусі. У підсумку 75% шведських батьків проводять у декретній відпустці покладені три місяці.
Окремі компанії також намагаються полегшити життя матерям. Наприклад, обладнають на роботі спеціальні кімнати, де жінка може погодувати дитину грудьми або переповити, відкривають дитячі садочки для дітей своїх працівників. Це діє так само, як і безкоштовні обіди, англійська за рахунок фірми і настільні ігри в офісі, - хороші працівники воліють компанії, де про них піклуються.
