Непроверяемый Ситник. Чому Луценко може не дочекатися аудиту НАБУ
Дійшло до того, що проти НАБУ відверто виступив генеральний прокурор Юрій Луценко. І хоча Юрій Віталійович ніколи в особливих симпатіях до бюро Ситника помічений не був, до прямих звинувачень справу до останнього часу не доходило. Зараз же генпрокурор назвав роботу відомства Ситника "саморуйнуванням", а ситуацію навколо НАБУ "критичної". Результатів діяльності детективів під прикриттям, за словами Луценка, немає ніяких, а вся діяльність НАБУ зводиться до оголошення сумнівних підозри у незаконному збагаченні і очної та заочної війні зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратурою. Таким чином, підсумував генпрокурор, роботу НАБУ можна вважати неефективною, і очікувано згадав про аудит НАБУ, який повинен наділити його висновки юридичний документ. І тільки після цього, впевнений Луценко, можна буде виправити ситуацію, відверто натякаючи на можливість відставки Ситника.
У тому ж дусі, що і Луценко, висловилися і партнери по коаліції з "Народного фронту". Так, голова фракції "фронтовиків" Максим Бурбак нагадав, що і Рада, і Кабмін, і президент вже давно призначили аудиторів НАБУ, і звернувся до них з вимогою невідкладно розпочати роботу і з'явитися в парламент із звітом".
Тут варто нагадати, що, згідно із законом, результати аудиту НАБУ — єдина підстава, за яким парламент може відправити у відставку директора антикорупційного бюро до закінчення семирічного строку його повноважень. Саме тому навколо обрання аудитора НАБУ від парламенту кілька місяців тривала справжня політична війна, поки цим аудитором не стала більш-менш рівновіддалена від центрів впливу постать Володимира Василенка. Компанію йому склали Михайло Буроменський від Кабміну та Павло Жебрівський від президента. Здавалося б, трійка аудиторів може, засукавши рукави, братися за роботу, а Ситник нервово чекати результатів. Але на практиці все виявилося далеко не так просто.
НАБУ, як відомо, працює з 2015 р., і справ за цей час накопичилося близько семи сотень, кожна з яких налічує не один том. При цьому закон не передбачає жодної форми статистичної звітності, і НАБУ цій звітності не веде, що тільки ускладнює завдання. За законом комісія аудиторів з трьох осіб призначається на рік і за логікою повинна перевіряти рік роботу відомства, але, оскільки НАБУ працює вже три роки без жодного аудиту, не зовсім зрозуміло, який саме термін роботи бюро повинна перевіряти комісія у такій ситуації.
Крім того, навіть якщо уявити, що 81-річний Василенко разом з двома молодшими колегами особисто прийдуть в НАБУ і почнуть перевіряти всю документацію (що саме по собі неймовірно), вони явно не встигнуть завершити аудит за рік, тим більше що два місяці до їх повноважень вже минули.
Про всі ці проблеми і почав говорити Василенко відразу після обрання, відзначаючи, що для практичного проведення аудиту необхідні кадри, матеріально-технічне та фінансове забезпечення для цих кадрів, що вимагає внесення поправок в закон, що депутати не займаються і не зовсім зрозуміло, коли почнуть займатися. І, зрозуміло, Василенко почав вимагати продовження терміну повноважень комісії, тому що, навіть якщо все необхідне буде прийнято депутатами в найкоротші терміни завершити аудит за час, що залишився, все одно буде нереально.
Таким чином, процедура аудиту НАБУ досить міцно загрузла у бюрократичному болоті, ніж Ситник цілком може бути задоволений, а його політичні партнери у парламенті з групи єврооптимістів, можна не сумніватися, докладуть достатньо зусиль, щоб зберегти існуючий статус-кво.
Зрозуміло, в цій ситуації аудиту НАБУ можна було б надати прискорювального стусана, але далеко не факт, що президент Порошенко вирішиться вплутуватися у війну з Ситником напередодні виборів. "Народний фронт" і навіть генпрокурор Луценка можуть вимагати якнайшвидшого аудиту НАБУ і висловлювати свої претензії до роботи відомства Ситника скільки завгодно, але будь-які практичні кроки з боку президентської фракції в цьому напрямку гарантовано спровокують медиаатаку на Порошенка із звинуваченнями в спробі розправитися з антикоррупционером за допомогою аудиту. Благо група парламентської підтримки Ситника на чолі з Сергієм Лещенком, хоч і не дуже численна, але досить гучна, вхожа в посольство США і володіє серйозним медійним ресурсом. Та й на Заході у Ситника є сильні союзники. Не так давно, до речі, стало відомо, що розширення повноважень НАБУ вимагає Міжнародний валютний фонд і вимога це "підшита" до умов видачі чергового траншу.
Повинен розуміти ситуацію і сам Ситник. Можливо, саме тому до людей з найближчого оточення президента особливих претензій у НАБУ поки немає. Іноді з легкої руки того ж Лещенко з'являється інформація, що НАБУ почала своє розслідування, наприклад, "газового бізнесу, пов'язаного з партнерами Порошенко", за мотивами матеріалів журналістів, але далі декларацій про наміри такі розслідування не йдуть.
І якщо така тенденція збережеться до нового року, то педалювати аудит НАБУ не буде особливо вигідно вже нікому і в першу чергу самим аудиторам. Занадто мало часу залишиться до виборів. У бюджеті на 2019 р. витрати на комісію незалежного контролю за НАБУ, зрозуміло, передбачать, і аудитори почнуть неспішно підбирати штат і закуповувати необхідну техніку, як це зазвичай і буває. А Ситник тим часом сконцентрується на те, щоб вибити собі максимально можливі повноваження, і буде чекати результатів виборів. І тільки потім питання аудиту знову набуде актуальності, але тоді і політична ситуація в країні, і становище самого Ситника можуть радикально змінитися.
