Трохи по-дебільному. Навіщо Добкін бажав смерті Януковичу

І хоча ніяких особливо сенсаційних зізнань, як і очікувалося, від Добкіна ніхто не почув, захід, до якого була прикута серйозну увагу ЗМІ, традиційно пройшло трохи по-дебільному".

В цілому Михайло Маркович на допиті був досить розважливий і серйозний, утримуючись від характерних для нього радикальних висловів, що балансують між афористичністю і здоровим глуздом. Тим не менш ряд тез Добкіна на перший погляд відверто суперечили і того, яким уявляється "свідок захисту".

Не можна не відзначити, що допит у публічному судовому процесі став для Добкіна відмінною трибуною для самопіару, якою Михайло Маркович не міг не скористатися, а тому все сказане їм правильніше розглядати в першу чергу не в контексті справи проти Януковича, а в контексті самопіару "християнського соціаліста". До речі, адвокати Януковича теж не надто націлені на виправдання свого підзахисного. Стоїть перед ними завдання, поставлене в Кремлі, подібну опцію, схоже, не включає, їх завдання дещо інше - використовуючи судовий процес, просувати в українське суспільство "правильні" з точки зору Москви меседжі, до чого деяким чином долучився і Добкін. Так сказати, відкатав обов'язкову програму.

Михайло Маркович в черговий раз повторив раніше озвучений і адвокатами, і самим Януковичем теза про те, що це "майданівське хунта здала Крим заради приходу до влади", що і є справжня державна зрада. А тому, за словами Добкіна, питання про те, "чий Крим". потрібно переформулювати "хто Крим профукав".

Що ж стосується ключового докази обвинувачення - листи Януковича Путіну з проханням ввести війська, то тут Добкін самоусунувся, мовляв, "щось чув, щось не чув", а тому оцінку цьому зверненню давати не буду.

Так що юридичний сенс від допиту Добкіна виявився вкрай мізерним, а ось що стосується піар складової, то тут Михайло Маркович постарався представити себе у всій красі, сподіваючись сподобатися і виборцям Південно-Сходу, і Кремлю, що для нього не менш важливо, бо претендентів на переможця у кастингу Кремля на головного проросійського кандидата розвелося надто багато.

В першу чергу Добкін не пошкодував свого колишнього лідера, дещо принизливо проїхавшись по малодушності Віктора Федоровича, виявленим у дні перемоги Майдану. Мовляв, так, Януковичу загрожувала в ті дні реальна небезпека, однак "навіть якщо він розумів, що він помре, а він швидше розумів, він повинен був залишитися і померти. Якби він залишився, не було б таких наслідків трагічних - кого вбили, хто би покінчив із собою". Янукович, за словами Добкіна, завжди представлявся йому сильним, а тут ось в самий необхідний момент дав слабину, що викликало у Михайла Марковича, та й не тільки у нього, "внутрішнє спустошення".

Що ж стосується своєї ролі в останні дні перебування Януковича в Україні, то тут Добкін спробував намалювати себе послідовним борцем за інтереси Південного Сходу, практично тим, хто взяв на себе тягар сильного і впевненого лідера Януковича, коли той здувся. Добкін нагадав, що він нікуди не втік, намагався контролювати події, припиняти можливі провокації, навіть Януковича на потенційно сепаратистський з'їзд у Харкові не пустив, щоб не піддавати 7 тис. делегатів небезпеки, після чого великодушно забезпечив Юлії Тимошенко виїзд з Качанівської колонії до Києва. Добкін окремо підкреслив, що в березні 2014-го його заарештувала нова влада, як би даючи зрозуміти, що на відміну від Януковича він нікуди не втік, ні тоді, ні пізніше, коли вже у Верховній Раді покірно віддавав натільний хрест своєму братові, готуючись знову потрапити у в'язницю. Де, потрібно нагадати, Михайло Маркович пробув вкрай недовго.

Зрозуміло, у вихвалянні себе Добкін старанно уникав всіх тих питань, які могли б суперечити Кримінального кодексу, щоб ні у кого не виникло спокуси в черговий раз спробувати зіпсувати його політичну кар'єру тепер вже в якості "християнського соціаліста".

Таким чином, Михайло Маркович намагається представити себе чимось на зразок реінкарнації політично померлого Віктора Януковича і втратила всякий авторитет навіть у своїх виборців - сильний і мужній, послідовний захисник російськомовних жителів Південного Сходу, готовий до кінця боротися з "бендерами". Наскільки такий образ може бути успішним сьогодні - питання спірне. Колишня електоральна монолітність виборців Південного Сходу, яку забезпечував тандем "регіоналів" і комуністів, розсипалася вже давно, а кількамільйонне ядро цього електорату з Донецька, Луганська та Криму і зовсім "сплив" на окуповані території. Сьогодні без серйозної підтримки з Москви ніхто з лідерів політсил, які утворилися на уламках Партії регіонів, вибитися в нові гегемони Південно-Сходу явно нездатний.

Однак перемогти на кремлівський кастинг і стати єдиним фаворитом Путіна Добкіну буде непросто. Не на його користь говорить і його провал на виборах президента у 2014-му, і не факт, що в Кремлі пробачили Добкіну його небажання гратися в сепаратизм до кінця під час втечі Януковича. Виходячи з планів "Новоросії від Одеси до Луганська" від Михайла Марковича в Москві чекали багато більшого, ніж його обережна позиція щодо недопущення провокацій, яку той тепер видає за стоїчне мужність.

Як би там не було, сьогоднішній виступ Добкіна - серйозна заявка на участь у кремлівському "праймеріз", і тепер слово за його конкурентами. Дивись, вони самі попросяться до суду свідчити у справі Януковича.