"Вибори" в ОРДЛО. Як Пушилин і Пасічник зроблять неприємно Тимошенко і Гриценка
Позиція президента України, членів уряду і депутатів парламентської більшості неодноразово озвучувалася: "вибори" фейкових "республіках" повинні привести до введення нових санкцій проти Росії. Жорстку позицію щодо дій Москви зайняли і наші західні партнери. Ще 30 жовтня вісім держав - членів Євросоюзу закликали владу РФ припинити підготовку до незаконних виборів на Донбасі. А заступник генсека ООН з політичних питань Розмарі Дікарло підкреслила, що "вибори" в ОРДЛО порушують мінські домовленості. Аналогічну заяву зробила спікер Європейської служби зовнішніх зв'язків Майя Косьянчич. 7 листопада посольство США в Україні однозначно рекомендувало жителям непідконтрольних Україні територій Донбасу бойкотувати незаконні "вибори", оскільки вони не відповідають ні Мінськими угодами, ні українському законодавству. Варто очікувати жорсткої реакції і після "обрання" Пушилина і Пасічника.
На відміну від консолідованої позиції офіційного Києва і країн Заходу, всередині України політичні сили одностайності не проявили. Більшість потенційних кандидатів в президенти просто не помітили підготовку Росії до псевдовыборам на тимчасово окупованих територіях українського Донбасу. У кращому разі їх заяви зводилися до того, що, визнавши результати голосування 11 листопада, Москва зриває мінські домовленості. Однак, на відміну від гучних мирних ініціатив, заявлених раніше, виразних речень, як протидіяти порушення Росією міжнародного права в даному конкретному випадку, не озвучувалося.
У цьому зв'язку звертає на себе увагу важливий момент. Для наших партнерів в ЄС і НАТО, а їх Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко та інші кандидати, що позиціонують себе в якості прозахідних, планують у різних форматах залучити до миротворчості, дуже важливо почути з Києва одностайну позицію. Мирні плани на кшталт "Будапешт плюс" - це передвиборчі обіцянки з прицілом на майбутнє. На Заході це розуміють, тому йому важливо зрозуміти вже сьогодні, не побіжать чи потенційні президенти миритися в Москву або домовлятися з її маріонетками на Донбасі.
Мовчання кандидатів або їх порожні заяви не можуть не насторожувати наших партнерів. А якщо претенденти на булаву до всього ще і влаштують у телеефірах суди Лінча над владою, розповідаючи, що вона допустила ці "вибори", що Європа і Америка нас "зрадила", а Путін переграв всіх, тоді скептичне ставлення до політичних еліт України на Заході може посилитися.
Тут слід відзначити ще один нюанс: обіцяючи виборцям світ на Донбасі, окремі кандидати забувають, що в разі обрання їм доведеться мати справу з тією ситуацією, яка склалася навколо окупованих територій. Тобто, з Мінськими угодами, які Росія виконувати не збирається, з легитимизованными сумнівним способом ватажками ДНР і ЛНР, із західними санкціями проти Москви, прив'язаними до "Мінську". А після псевдовыборов в "республіках" ситуація може погіршитися. Адже не дарма терористи нагнітають обстановку, звинувачуючи Україну в організації терактів у день голосування.
Простіше кажучи, будь-інсценізація російських спецслужб, яка призведе до людських жертв, здатна спровокувати загострення воєнних дій. Мета - примусити Києва до переговорів з бойовиками. Розрахунок ще і на те, що всередині країни з ура-патріотичними або капитулянтскими закликами почнуть качати човен опозиційні кандидати. Які відмовляються заглянути в 12 листопада цього року, бачачи себе вершителями доль тільки після 31 березня 2019-го.
