Негласна операція. Як ВСУ намагаються вибити окупантів з висоти 223 (КАРТА)
Нині практично всі ЗМІ черпають свої "пізнання" з офіційних повідомлень прес-служби, тільки буквально кілька телевізійних каналів мають можливість надсилати свої знімальні групи, прифронтові території.
Тому скласти думку про те, що реально відбувається на фронті, можна тільки за повідомленнями від рідкісних вже "бойових" волонтерів та повідомлень місцевих жителів в соціальних мережах. Причому вони сильно відрізняються від лакованих" офіційних повідомлень.
Так, наприклад, останній тиждень масово надходять повідомлення про досить великій кількості поранених бійців, які надходять у різні госпіталю по всій країні, перш за все, звичайно, в найближчий до лінії зіткнення - харківський.
У сумській пресі проскочила інформація про те, що в харківському госпіталі у важкому стані перебуває боєць з Сумщини Олексій Гребенюк. Причому вказується, що він у свій час пройшов навчання по програмі британської та увійшов у трійку кращих курсантів. Тобто зовсім не проста людина.
Ще більше питань викликає загибель двох бійців, як зазначено, 72-ї мехбригади. За словами командира бригади Руслана Татуся, для "прочісування району попереду наших позицій" з метою нейтралізації ворожої снайперської групи були відправлені чотири бійця. Далі події нібито розвивалися так: "при подальшому просуванні на віддалення близько 700 м від наших позицій противник привів у дію радіокерований фугас, в результаті чого Юрій Олійник та Роман Селіхов загинули на місці, ще двоє бійців групи отримали поранення. Резервна група в найкоротші терміни прибула на місце. Загиблі і поранені були оперативно евакуйовані".
Здавалося б, нормальна практика в умовах позиційної війни, однак абсолютно незрозуміло прочісування на відстані 700 м від найближчих наших позицій. За мірками осені 2018 р. і практично повної відсутності сірої зони це не те що багато, а дуже багато. Далі - чому вирушила настільки невелика група, всього чотири людини...
І найголовніше - особистість загиблого Романа Селіхова. Якщо судити з останніх публікацій і особистого спілкування у військових колах, це один з кращих снайперів Збройних сил України з позивним "Гера". І, по всій видимості, 72-я мехбригада до цього випадку має відношення оскільки остільки, все це відбулося на її ділянці відповідальності.
Адже на момент загибелі Селіхов значився інструктором (!) снайперів у 169-му навчальному центрі "Десна". Ще на громадянці його захопленням була високоточна стрілянина. Мобілізацію пройшов у складі 81-ї аеромобільної бригади, провоевав всі гарячі точки 2015-2016 рр. на донецькому напрямку: Водяне, Дослідне, позиції "Зеніт", шахта "Бутівка" і "Мурашник" (як зведеної групи посилення 93-ї мехбригади).
Після демобілізації через дуже короткий час був запрошений на снайперські курси в "Десну". Пройшов канадсько-литовські снайперські курси, в цьому році в Литві Роман зайняв третє місце на європейському чемпіонаті з військового снайпінгу в особистому заліку.
І після цієї інформації ситуація "заграла" зовсім іншими фарбами - цілком очевидно, що посилати інструктора зі снайпінгу на прочісування місцевості явно ніхто не став би. Та й питання, підпорядковувався він місцевому командуванню або виконував завдання, поставлені командуванням як мінімум всій угруповання, залишається відкритим.
Тоді варто уважно подивитися і на зазначене командуванням місце загибелі, яке названо максимально розмито, - "неподалік від селища Луганське".
Якісь серйозні висновки або аналіз ситуації за такої мізерної інформації робити дуже рано, проте загальна картина з деякими нюансами вимальовується наступна: по всій видимості, останні дні запеклі бої йдуть в районі панівної висоти, позначеної на старих радянських картах як 223.
Саме тут позиції бойовиків ніби врізаються в наші, і вже довгий час командування намагається вирівняти лінію дотику, взявши під контроль висоту. Бої тут йдуть практично безперервно, час від часу з дуже великою жорстокістю і втратами, так було, наприклад, у лютому і грудні 2016 р., лютому 2017 р. і зовсім недавно - в травні цього року.
Причому чіткої картини нашого просування тут у відкритому доступі немає - позиції "Мара", "Зірка", "Хрест" за цей час по кілька разів переходили із рук в руки. І як конкретно пролягає лінія фронту тут, напевно, знають тільки командир 72-ї бригади, Наївши і Муженко.
Не можна не відзначити, що проведення локальної операції саме тут дозволить значно поліпшити загальну тактичну ситуацію в районі. Тим більше що правий фланг вже просунувся досить далеко - аж до селища Лозове (причому настільки, що з півроку тому окупаційна влада навіть поширювали панічні чутки про можливу здачу цього населеного пункту).
Ще раз повторимося, що це тільки одна з версій розвитку подій на цьому напрямку. Впевнений, що дуже скоро з'явиться і інша інформація, яка цілком може кардинально змінити уявлення про ситуацію на Светлодарской дузі.
