Ніде робити "Байрактари". Чому військове співробітництво України з Туреччиною пішло не туди

Останнім часом ми звикли читати тільки хороші новини про військово-технічне співробітництво України з Туреччиною — воно зміцнювалося, поглиблювалося, розширювалося і так далі. Однак практично одночасно прийшли дві свіжі новини, які дозволяють говорити про те, що реальна картина далека від райдужної.

СП з Туреччиною не буде?

По-перше, як повідомило ІА "Оборонно-промисловий кур'єр", джерело в уряді заявило про неможливість створення в Україні спільного підприємства для виробництва турецьких безпілотників Bayraktar. Як пояснило джерело, за нашим законодавством Україна в такому СП повинна мати 50% + 1 акцію, але Туреччину це не влаштовує. Вона хоче мати в СП більше 50%.

Можна припустити, що турки були б не проти отримати на пільгових умовах землю в оренду, скористатися нашою відносно дешевою робочою силою, проте не поспішають ділитися технологіями, а тим більше локалізувати виробництво.

І думається, що нині вони можуть отримати бажане — після війни в Карабасі за їх безпілотниками стоїть черга: про зацікавленість заявили Болгарія і Сербія. Водночас у нас особливого вибору немає: ніхто, крім виробника Bayraktar, не заявляв про готовність продавати нам ударні машини — ні Китай, ні Ізраїль, ні США.

Нагадаємо, що сьогодні на озброєнні Повітряних сил України стоять шість середніх ударних безпілотників Bayraktar ТВ2 і оголошено про підписання контрактів на купівлю ще 30. А командувач ВМСУ Олексій Неїжпапа каже, що моряки отримають до кінця року як мінімум один комплекс (три апарати).

Утім, навіть уже поставлені безпілотники поки що не знайшли місця в нашій армії — за неофіційними даними, близько третини льотно-технічного складу, який пройшов навчання в Туреччині за державний рахунок, нині звільнилося з ЗСУ.

Зброї для Ada немає?

По-друге, не дуже обнадійливі новини приходять і про інший спільний проєкт — будівництво серії корветів типу Ada. Ще навіть не підписаний контракт (очікується в квітні 2021 р. з миколаївським заводом "Океан"), а вже озвучуються інші ключові умови угоди. Як повідомила компанія Defense Express з посиланням на джерело в Міністерстві оборони, головний корабель серії не будуватиметься повністю в Туреччині, як це планувалося раніше. Тепер планується, що турецька компанія побудує тільки корпус на своїх потужностях, а доводити до розуму "начинкою" його будуть уже в Миколаєві, хоча і з участю турецьких фахівців. Але подібний підхід може поховати проєкт. Адже головна родзинка спільного з турками проєкту була в тому, що турецька сторона забезпечує не тільки будівництво, а й оснащення бойового корабля усіма системами озброєння і електроніки (в тому числі БІУС). Тепер же, судячи з усього, на виході буде якийсь гібрид з турецьким корпусом і двигуном і вітчизняними системами озброєння. Причому заявлено, що всі інші корвети серії повинні йти вже з вітчизняними турбінами від "Зоря-Машпроєкту". Проте абсолютно незрозуміло, чи ведуться нині роботи з доопрацювання турецького проєкту, адже це чималий і недешевий шматок роботи.

Але найголовніше — готових рішень щодо оснащення радіоелектронним і навігаційним обладнанням у нас просто немає. Як і немає озброєння — від слова зовсім. Епопея з кількома американськими "Айлендами" з древніми гарматами радянського виробництва тому яскраве підтвердження. Правда, після обґрунтованої критики наші адмірали обіцяють купити для них американські гармати більш сучасні, але говорити про це як про доконаний факт поки що зарано.

Мало того, навіть не почавши роботи з корветами типу Ada, наші військові вже говорять про те, що хочуть увести до ладу і недобудований корвет проєкту 58250 "Володимир Великий". Хоча при цьому знову нічого не говориться про озброєння, але ж на момент закладки корпусу планувалася закупівля іноземних зразків. Йшлося про гармати ОТО Melara 76/62 Super Rapid і артилерійський комплекс малого калібру 35-мм GDM-008 Millenium.

І ні тоді, ні зараз незрозуміло, чийого виробництва буде ракетне озброєння, адже без ЗРК ближньої дії і протикорабельних ракет корвет просто втрачає будь-який сенс. Були спроби купити в Швеції ПКР RBS-15, але Стокгольм відмовив у поставках. Спливала інформація про те, що Франція в рамках проєкту готова поставити Exocet MM40 Block3 і ЗРК ASTER 15. Однак ні про яку співпрацю в цьому напрямку з французькими фірмами на сьогодні інформації немає.

Зрештою, ми приходимо до досить сумного висновку, що ділитися технологіями з нашою країною ніхто не поспішає, причому в основі цього як економічні причини (в країні банально немає грошей), так і побоювання, що вони можуть потрапити не в ті руки — китайців чи росіян.