Тиждень на Донбасі. Закриття ОРДЛО для ОБСЄ і нові втрати в ЗСУ
Нині із закриттям окупованих територій у зв'язку з поширенням епідемії коронавіруса і прибули туди місії ОБСЄ взагалі говорити про якісь конкретні речі досить складно.
Останні звіти "європейців" сконцентровані виключно на підконтрольних територіях Донецької і вкрай обмежено Луганської областей. З одного боку, для України це тільки плюс - вперше за багато місяців з'явилися повідомлення про громадянські, які отримали поранення від артилерійських обстрілів окупаційного корпусу.
Про бойові дії на фронті можна судити майже виключно за кількістю загиблих і поранених військовослужбовців нашої угруповання (на жаль, офіційними повідомленнями від прес-служби штабу проведення ООС віри немає), та за записами жителів прифронтових територій в соціальних мережах.
За минулий тиждень наші частини, що стоять на "нульовий" лінії фронту, понесли чергові (на жаль, не останні в цій війні) втрати: 29 квітня під час обстрілу позицій в районі Мар'їнки загинув лейтенант Андрій Шинкарук зі складу 28-ї окремої механізованої бригади. За офіційними даними - від осколкових поранень вибухнула поруч гранати реактивного протитанкового гранатомета. За деякими даними це був такий собі гібридний снаряд з 82-мм мінометної міни з реактивним двигуном.
Крім того, за 23 квітня загинув ще один боєць - на цей раз 128-й гірничо-штурмової бригади. Так як він не потрапив до зведення штабу ООС, то з великою часткою ймовірності це небоевая втрата. Знову-таки, за повідомленнями ряду ЗМІ, військовослужбовець загинув в результаті п'яної бійки на позиціях. Наскільки ця версія близька до дійсності сказати важко - з причини недостатньої комунікації військових з громадянським суспільством.
На жаль, є за тиждень і ще дві небойові втрати для ЗСУ: в неділю 26 квітня прямо на залізничній платформі у Львові загорілася вантажівка ЗІЛ-131 53-ї мотопіхотної бригади. В результаті один боєць загинув, а другий отримав серйозні опіки. Крім того, 23 квітня на Яворівському полігоні застрелився курсант 4-го курсу Академії сухопутних військ. На перший погляд досить стандартна ситуація - проблеми з дівчиною, помножені на халатність командирів.
На тлі триваючої війни і спроб президента Зеленського розпочати мирний діалог з Росією шляхом односторонніх поступок, продовжується посилення боєготовності армії в цілому. Причому тут цілком очевидно видно зачепив попереднього військово-політичного керівництва. Ще прем'єр-міністр Гройсман досить таки оперативно оплатив роботи по ракетній програмі, що дозволило продовжити роботи в цьому напрямку ще рік. З останніх за часом досягнень - доведення до розуму далекобійної версії 300-мм реактивного снаряда "Вільха-М". Згідно опублікованому фото і відео ракета змогла вразити ціль на відстані 110 км з цілком допустимим круговим ймовірним відхиленням в 5 метрів. Що, до речі, набагато краще результатів роботи розрахунків оперативно-тактичних комплексом "Точка-У".
Ще один момент, який перебував під щільним контролем колишнього начальника Генерального Штабу ЗСУ Віктора Муженка, це переозброєння артилерійських бригад. Вже очевидно, що в ході війни на Донбасі одним з визначальних факторів було і залишається масоване використання артилерії. Тому з 2015 р. ведеться робота по переведенню на західні калібри та отримання (або створення) техніки під ці стандарти. Причому ні про яку модернізацію своїми силами радянських зразків - як у випадку з тими ж танками - мови не йде, так як у нашої країни просто немає такої промислової бази.
І особливу увагу командуванням віддавало артилерії великих калібрів - 152-мм, А єдиною бригадою, яка озброєна як буксируемыми, так і самохідними зразками такого калібру, є 26-а окрема артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича. І саме з неї судячи з наявної в автора інформації було вирішено розпочати процес реформування.
Нині бригада має на озброєння три зразка: 152-мм самохідні гармати "Гіацинт-С" і "Мста-С", а також буксирувані 2А36 "Гіацинт-Б" такого ж калібру. Є ще, правда, протитанкові 100-мм "Рапіри", але зараз мова не про них.
Так, ось вже найближчим часом для заміни буксируються "Гіацинтів" наша країна планує отримати з США партію 155-мм M198, які знімаються з озброєння в рамках реорганізації Корпусу морської піхоти. Хоча виробництво знаряддя завершено в 1983 році, проте вона актуальна і донині. Застосовувалася в цілому ряді військових конфліктів і нині перебуває на озброєнні двох десятків країн по всьому світу, включаючи Австралію, Саудівську Аравію і Таїланд. Ці знаряддя можуть працювати усіма стандартними снарядами НАТО, включаючи, наприклад, коригована по GPS M982 Excalibur.
Дещо складніше з самохідними зразками. На сьогодні прийнято рішення про закупівлю 155-мм ОНКОХВОРИМ польського виробництва та вітчизняної 2С22 "Богдана". І обидва варіанти досить проблематичні - в польській самохідці велику кількість комплектуючих не польського виробництва, що чисто теоретично може викликати проблеми при продажу нам. Так, вежа з знаряддям калібру 155 мм і довжиною ствола 52 калібру розробки британської фірми BAE Systems Land Systems (хоча і виробляється за ліцензією в Польщі), гусеничне шасі - південнокорейське (хоча з 2018 р. теж вироблятися на місці), дизельний двигун MTU-881 KA 500 потужністю 1000 л. с., розроблений в Німеччині і випускається в Південній Кореї ліцензії.
Ще більше проблем з "Богданою" - вона досі навіть не вийшла на етап державних випробувань. Все що ми бачили укладається в кращому випадку в рамках виробничих. Крім того, є сумніви, що Краматорськ зможе швидко видати партію стовбурів хоча б для комплекту 18 "Богдан".
У будь-якому випадку визначеність із зразками вже великий плюс в наших умовах, коли фінансування армії все ще не є захищеною статтею видатків державного бюджету.
Також відзначимо, що знімаються з озброєння бригади радянські зразки з ресурсом по стовбурах і ходової частини будуть передаватися разом з навченими розрахунками в Корпус Резерву, де з них планується організувати окрему артилерійську бригаду, яку планують залучити до підтримки нашої угруповання на Донбасі у разі масштабного загострення.
