Небесний "Нептун". Які переваги отримає авіаційний варіант української ракети

Ще не раз в історії країни одночасно не реалізовувалися відразу три ракетних проекту: протикорабельної ракети "Нептун", важкої реактивної системи залпового вогню типу "Вільха" і навіть оперативно-тактичної ракети "Грім-2". Зрозуміло, що прогрес з них різний - від замовлення сотень коригованих реактивних снарядів до опрацювання ракетного двигуна і основних елементів на паралельних курсах з близькосхідним замовником.

Але основні зусилля все-таки зосереджені на проекті протикорабельної ракети, і для цього є серйозні підстави - це, перш за все, спроби Росії до межі загострити ситуацію на чорноморсько-азовському напрямку з сильним бажанням "сусіда" повністю перекрити наше судноплавство в Азовському морі.

Саме одним з факторів стримування агресії наше військово-політичне керівництво розглядає і створення такого потужного зброї, як "Нептун". Всім очевидно, що такий малий термін створити ракету з нуля не може навіть просунуте у військово-технічному відношенні держава, тому в основі проекту лежать ще радянські розробки. А саме ракета Х-35. Її проектування почалося ще в СРСР, а потім було завершено Росією.

Тим не менш навряд чи варто називати нашу ракету прямим клоном - у доведенні її до розуму використовувалися вже сучасні напрацювання, причому більшу частину довелося робити заново - в Україні таке ніхто не випускав.

Цікаво, що з самого початку планується робити аж три варіанти "Нептуна" - корабельний (для ракетних катерів типу "Лань"), берегового базування і авіаційний. З останнім до недавнього часу було незрозуміло - під який саме літак конструктори планують його підвішувати.

Усе розставив на свої місця інтерв'ю генерального директора КБ "Промінь" Олега Коростельова одному з вітчизняних інтернет-видань. Дослівно це звучить так - " В якості повітряного носія "Нептуна" обраний літак Су-24М. Це досить потужна і важка машина, для того щоб озброїти її крилатою ракетою. В цьому році ми почнемо займатися проектуванням. А в наступному році плануємо перейти до практичного виконання".

В принципі, цілком очікуваний варіант, так як російський аналог входить до складу бортового озброєння як Су-24, так і Су-30, Міг-29, Су-35С. Загалом-то варіант не найгірший, враховуючи, що фронтових бомбардувальників Су-24 у нас на озброєнні чимало, вони мають непоганий заділ для продовження льотного ресурсу. Так, всі літаки Су-24М мають значний запас ресурсу (близько 1400 годин, найбільший - 2144 години, найменший - 933 години). Їх контрольно-відновлювальний ремонт освоєно на Миколаївському авіаремонтному заводі, капітальний ремонт двигунів - на Луцькому ремонтному заводі.

Ну і, ясна річ, у Повітряних Силах є льотний склад для машин цього типу. Принагідно зазначимо, що Су-24 достатньо активно застосовувалися в 2014 р. для підтримки дій угруповання наших військ на Донбасі.

Повертаючись до "Нептуну", варто сказати, що завдяки використанню сучасної дводіапазонною головки самонаведення від "Радионикс" нашим конструкторам вдалося досягти велику дальність виявлення цілей, що нівелює один з головних недоліків Х-35 - нашої ракетою стане можливо працювати без небезпеки входження носія в зону дії корабельної ППО. А якщо виявиться правдою, що в процесі доопрацювання радянського проекту нашим інженерам вдалося використати більш енергоємне паливо, що дозволило збільшити дальність польоту, то бойові можливості російського аналога навіть близько не стоять з нашої ракетою.

Правда, поки незрозуміло, чи вдалося нашим конструкторам подолати ще одну "дитячу хворобу" ракети, - відносно низьку швидкість польоту, в результаті чого вона мають великі шанси бути збитої на всіх етапах. Однак є всі підстави думати, що на виході буде достатньо "енергійна" ракета, адже в якості маршового двигуна на "Нептуні" буде стояти турбореактивний МС-400 виробництва "Мотор Січ". А цей серійний двигун встановлюється навіть на крилатих ракетах оперативно-тактичного призначення (як, наприклад, на білоруському "Аисте"), в якості двигуна для безпілотників поставляється до Ізраїлю, використовується в ракетній програмі Китаю.

Не зовсім ясно, яка саме бойова частина буде встановлена на корабельному варіанті, однак у будь-якому випадку в українських збройних сил з'явиться можливість ураження з повітря кораблів класу "корвет", "есмінець", "ракетний катер" і т. д. (тоннажністю до 5000 т). Причому для того, щоб потопити есмінець, знадобиться дві ракети, а більш дрібні "посудини" можна чисто теоретично топити одного. Адже, судячи з фото і відео, наш "Нептун" зберіг особливість радянського проекту, в якому осколково-фугасна бойова частина укладена в проникаючий кожух, що забезпечує пробиття обшивки і масивних корпусних конструкцій і обладнання корабля без руйнування самої боєголовки і її "доставку" у внутрішні відсіки корабля, де руйнівну дію буде максимальним.

Однак навряд чи варто говорити, що створення авіаційного варіанту "Нептуна" така вже проста задача, особливо в умовах, коли наша військова промисловість довгі роки перебувала в "анабіозі". Адже тільки для підготовки ракет до застосування повинен бути створений цілий комплекс наземного обладнання, який включає автоматизовану систему контролю ракет, комплект технологічного обладнання, комплект вантажопідйомних засобів, транспортні візки та багато іншого. Усього цього на сьогодні просто немає.

Як і немає відпрацьованої методики застосування - адже фактично у наших льотчиків немає досвіду навіть теоретичного використання керованих ракет класу "повітря-поверхня". Вкрай обмежено такі ракети (правда, досить застарілі Х-25) застосовувалися льотчиками штурмовиків Су-25 в ході війни на Донбасі. Проте без особливого успіху, і фактично пуски можна перерахувати, що називається, на пальцях однієї руки.

У будь-якому випадку поява в арсеналі Су-24 такого потужного зброї, як протикорабельна ракета "Нептун", дозволить значно посилити ударні можливості Повітряних Сил. А відпрацювання методики і тактики застосування дозволить в майбутньому без праці адаптувати її для західних машин, які, безсумнівно, з'являться у нас на озброєнні рано чи пізно.