Золотий стандарт. Скільки повинні коштувати послуги народних депутатів (ІНФОГРАФІКА)

Розрив у доходах між депутатами і маленькими українцями не настільки великий, як здається останнім
Фото: apostrophe.ua

Наприкінці минулого тижня, після гарячих дебатів депутати проголосували за рекомендацією Комітету Верховної Ради до проекту Державного бюджету 2017 року. Серед іншого, постанова ВР передбачало дворазове збільшення зарплати депутатів, з 17 до 36 тисяч гривень для "простих" законодавців, ну і до 45-ти тисяч гривень для спікера.

Примітно, що під час дебатів по проекту постанови жоден з депутатів, ні словом не обмовився про плани підвищення грошового утримання.

Варто нагадати, що тему заробітної плати депутатів актуалізував знаменитий журналіст-розслідувач Мустафа Найєм в 2014 році. "За 5 тисяч гривень я не буду працювати в парламенті. У Києві неможливо прожити на 5 тисяч гривень", - писав він. Крім цього, він порекомендував замість себе олігархів і злодіїв, які погодяться взагалі не отримувати гроші, а жити з хабарів. "Не подобається такий депутат, живіть з олігархами і злодіями. Вони можуть взагалі без зарплати", - суворо написав Найєм у Twitter.

Тим не менш, ставши депутатом за списком БПП, від мандата він не відмовився. І якось жив, не дивлячись на скромну депутатську платню. Потім, ситуація в країні дещо стабілізувалася і навесні поточного року депутатську зарплату підняли до 17 тисяч гривень. Обурення це не викликало особливого. Але ось депутатам захотелося більше.

Знаючі люди стверджують, що напередодні розгляду проекту бюджету-2017 у ВР на засіданні бюджетного комітету парламенту народні депутати від фракції "Батьківщини" Іван Крулько і Олексій Мушак від Блоку Петра Порошенка, запропонували розглянути питання про підвищення депутатського платні. Комітет послухав прохання, розглянув і підтримав. Було вирішено, що оскільки всі в Україні покращився, економіка пішла в гору і на майбутній рік уряд очікує 3% зростання ВВП, то треба і народним обранцям збільшити зарплату вдвічі, до 36 тисяч гривень.

Сперечатися тут депутатам вже й зовсім було нерозумно, на тому і порішили. Правда, вступить рішення в силу, поки не відомо. Прем'єр Володимир Гройсман тут же від депутатського фінта з зарплатами поспішив дистанціюватися, мовляв, не підтримує. І грошей на це немає. І навряд чи будуть. Та й спікер Андрій Парубій вже заявив, що, якщо депутати проголосують за підвищення собі зарплати, то він цього не підпише. Однак питання про підвищення зарплат депутатів, швидше за все, буде виникати ще не раз, а тому все ж варто задатися питанням: а скільки, справді, повинні коштувати послуги депутатів і що говорить світовий досвід?

Світовий досвід

Підхід до зарплати депутатського стану на планеті буває різним. У будь-якій країні світу депутати і міністри, не кажучи вже про президентах і прем'єрах, отримують платню дещо більше, ніж звичайні наймані працівники. Спірним виявляється суща дрібниця - у скільки разів?

Пару років тому цю тему підняв журнал The Economist. За підрахунками британських журналістів найбільше в світі заробляють австралійські парламентарії - $201,2 тис. в рік. На другому місці депутати Нігерії - $189,5 тис. На третьому - члени законодавчого органу Італії - $182 тис. На четвертому - американські конгресмени - $174 тис. На п'ятому - бразильські законодавці - 157,6 тис. Далі йдуть депутати з Канади і Сінгапуру - $154 тис. в рік.

Сама по собі величина зарплати парламентаріїв не єдиний критерій. Куди цікавіше подивитися на розрив між зарплатами депутатів і середнім рівнем ВВП на душу населення. Наприклад, в Нігерії за підрахунками The Economist це більше ніж в 116 разів. У Кенії - 76 разів, Гані - майже 30, Індонезія - більш ніж у 18, Південна Африка - 14 і Бразилія - 13.

При цьому у високооплачуваних парламентаріїв в Австралії та США цей показник становить близько 3 і трохи більше 3,5 рази відповідно. Найменший розрив між зарплатою народного обранця і ВВП на душу населення - трохи більше ніж в 1,5 рази - в Норвегії і це при зарплаті парламентарія в $138 тис.
Українські парламентарії на африканському тлі виглядають цілком пристойно, хоча звичайно до скандинавського рівня не дотягують.

Розрив між річною пропонованої зарплатою нардепа і річним ВВП на душу по Україні всього 8 разів. Можна впевнено сказати, що Україна не Європа, але поки і не Бразилія, хоча тренд народні депутати чітко позначили. Втім, про Африку поки говорити не доводиться, над такою трасформацией українській еліті треба ще попрацювати. Якщо ж порівнювати не з запропонованої депутатською зарплатою в 36 тисяч гривень, а з нинішньою, 17 тисяч, то у річному обчисленні вийде, що співвідношення у нас практично як в Америці чи Австралії. Зарплата депутата за рік перевищить середній ВВП по Україні в 3,7 рази.

Втім, такий розрив виходить тільки якщо рахувати зарплату. І питання навіть не в тому, що багато нардепів це справжні магнати, представники столбового дворянства і зарплата їм взагалі не потрібна. Крім зарплати адже є такі приємні бонуси як "матеріальна допомога" або "компенсація за піднайом житла". Ні в Америці, ні в Австралії нічого подібного немає. Щодо Африки не знаємо, там вже могли обзавестися такими прекрасними інститутами

Стимули зростання

Як платити держслужбовцям, у тому числі депутатам, питання непросте. Суперечки на цю тему йдуть давно. Ще за часів видатного революціонера і соціолога аматора Володимира Ульянова-Леніна (пам'ятники яким "зачищають" в рамках закону про декомунізацію), питання про зарплату службовців стояло гостро. Особливо в часи впровадження нової економічної політики. Розчарувавшись під кінець життя в революційних методах, Ілліч все частіше звертався до практики капіталізму, в тому числі і до матеріального стимулювання. Фахівцям, а тим більше керівним працівникам, пропонували платити багато, але при цьому враховуючи результат. Забезпечте, панове хороші, зростання економіки, на 7 відсотків на рік протягом 4-5 років і отримаєте свій бонус. Зовсім інший коленкор, коли нічого не виходить, ВВП не зростає, зате пухнуть ціни, то говорити про підвищення зарплати депутатського корпусу, якось не з руки.

Особливо після перемоги Революції Гідності.