• USD 41.9
  • EUR 43.5
  • GBP 52.4
Спецпроєкти

Не в дусі Мінська. Як державна блокада Донбасу увігнала в ступор ЄС, США і МВФ

Схоже, українська влада виявилася не до кінця готова до реакції Заходу на продиктоване виключно логікою внутрішньополітичної рішення почати державну блокаду Донбасу
Реклама на dsnews.ua

Власне, Захід теж виявився як мінімум в подиві від несподіваного розвороту українського курсу — від категоричного неприйняття блокади до встановлення оной в якості державної політики. Це здивування після зустрічі Дональда Трампа з Ангелою Меркель вилилося в рішення поставити українське питання на паузу, і майже вже вирішене питання про виділення чергового мільярдного кредиту виявився заморожений.

Зараз все виглядає так, що ні на Банковій, ні в Берліні, ні в Вашингтоні ніхто не розуміє, як бути з проблемою окупованого Донбасу далі, після того, як українська влада власними руками встала на шлях відрізання ОРДЛО.

В останні три роки в стратегічному плані з Донбасом все було більш-менш зрозуміло. Були "безальтернативні" Мінські угоди, які, хоча й опинилися на 90% нездійсненними на практиці, забезпечували якийсь загальний стратегічний вектор на реінтеграцію Донбасу до складу України. І проти цього вектора ніхто за великим рахунком не виступав, поки не з'явилися "блокадники".

Розпочата в кінці минулого року групою політичних маргіналів (при всій повазі ні Насіння Семенченко, ні Єгора Соболєва, ні вже тим більше Володимира Парасюка в число значимих і авторитетних політичних фігур не занесеш) "блокада торгівлі на крові" пішла категорично в розріз з "генеральною лінією Мінських угод", адже блокада означає не реінтеграцію, а дезінтеграцію. І хоча текст Мінських угод нічого безпосередньо про блокаді шляхів сполучення не говорить, тим не менш п. 8 документа передбачає необхідність "визначення модальностей повного відновлення соціально-економічних зв'язків", що, подобається це комусь чи ні, явно протилежно будь блокаді. Так що "блокада торгівлі на крові" явно суперечить Мінськими угодами, якщо їх не букві, то вже духу Мінська — напевно.

Поки блокада була заняттям маргіналів і їм співчуваючих, все було для Заходу більш-менш терпимо. Європа, звичайно, блокаду не підтримувала і була в цьому питанні солідарна з українською владою, але, коли на банковій вирішили ліквідувати "блокадників", вивівши їх справа в ранг державної політики, все перевернулося з ніг на голову, а Мінські угоди остаточно втратили всякий сенс.

Це протиріччя блокади духу Мінська дуже чітко розуміють і в Росії, і можна не сумніватися, що в розмовах з Заходом будуть напирати на недоговороздатність України, яка відмовилася виконувати взяті на себе зобов'язання під тиском місцевих радикалів, з якими офіційний Київ виявився нездатний впоратися.

Схоже, що, оголошуючи блокаду державною політикою, наша влада дещо захопилася внутрішньополітичними проблемами і не надто думала про зовнішньополітичні наслідки такого кроку, і як результат — отримала нові проблеми. Поховає чи ситуація, що склалася, мінський процес остаточно. говорити поки рано. Врешті-решт він все одно безальтернативний, але повністю виключати такий варіант, зрозуміло, не можна.

Реклама на dsnews.ua

Тепер все буде залежати від дипломатичних талантів української влади — здатності донести і переконати Захід у правильності і неминучості такого кроку на нинішньому етапі. Зрештою блокада РНБО була введена як відповідь на віджимання українських підприємств з боку ЛДНР, що також не має нічого спільного з духом Мінських угод. Залишати ж Україну наодинці з агресією Росії — справа досить ризикована, яке гарантовано призведе до розростання зони нестабільності в Європі.

    Реклама на dsnews.ua