Не тільки шпроти. Чому Латвія для України важливіше Канади
Особливо в цьому плані нам близька саме Латвія, яка також вийшла зі складу СРСР і відчула на собі всі принади довоєнного поділу Європи на сфери впливу і так само, як і Україна, вимушена знайти модель врахування інтересів російськомовного населення, перебуваючи між одвічної Сциллою і Харибдою: необхідністю відродження національної культури, з одного боку, і важливістю дотримання базовий гуманітарних прав людини — з іншого. Досить сказати, що на 1,96 млн чоловік населення країни припадає понад 0,5 млн етнічних росіян (понад 62% вже отримали громадянство країни). Тим не менше навіть при такій етнічній структурі населення Латвії вдалося зберегти не тільки внутрішню стабільність, але і забезпечити мобілізацію всього суспільства на досягнення стратегічних завдань розвитку.
Валовий внутрішній продукт Латвії в 2016 р., за методологією Всесвітнього банку, склав $27,7 млрд, тобто близько $14 тис. на душу населення.
Таким чином, ефективність латвійської економіки та українською можна визначити як приблизно 6:1 на користь Латвії. Мінімальна заробітна плата в країні становила 380 євро (дані Євростату), що більш ніж в три рази вище, ніж у нашій країні. Державний борг становить 40,6% ВВП, що значно нижче українського значення. За цим показником країна входить у десятку країн ЄС з найнижчою борговим навантаженням. У 2016 р. ВВП Латвії виріс на 2%, що адекватно загальноєвропейської динаміці економічного зростання.
Загальна структура латвійської економіки на 70% складається з сфери послуг, що відповідає пропорціям постіндустріального укладу (сфера послуг у постіндустріальних країнах повинна перевищувати 60%), частка обробної промисловості — 14%, що є досить високим показником для країн ЄС. За даними Обсерваторії економічної складності, Латвія займає за показником експортно-імпортного потенціалу 63-е місце в світі, експортуючи $11,4 млрд і імпортуючи $13,5 млрд, з негативним сальдо торгівлі у розмірі $2,08 млрд.
Динаміка зростання ВВП в Латвії за останні 17 років була вкрай нерівномірною. З початку нульових і до моменту глобальної фінансової кризи у 2008-му латвійська економіка була однією з найбільш динамічних в єврозоні. У 2008 р. під ударами світової фінансової кризи ВВП Латвії скоротився на 14,3%. Дані показники падіння були також рекордними для країн ЄС. На сьогоднішній день латиші перестали бути європейськими рекордсменами як за темпами зростання, так і за динамікою падіння, перейшовши до стабільним середнім показникам, що позитивно впливає як на економіку, так і на споживчі настрої населення та бізнесу.
Економіка Латвії тримається на кількох китах, які можна охарактеризувати як набір конкурентних переваг, пов'язаних як зі вступом країни в ЄС, так і з вигідним географічним положенням в Балтійському регіоні. Сюди слід додати і ефективне використання промислового потенціалу пострадянського періоду (люди старшого покоління в Україні добре пам'ятають приймачі "Рига") і природних ресурсів (в першу чергу лісових).
Латвія на 1 січня 2014 р. повністю виконала критерії Маастрихтського договору і приєдналася до зони євро, замінивши національну валюту — лат — на загальноєвропейську — євро.
Зараз ця країна володіє одним з найнижчих бюджетних дефіцитів в ЄС — менше 1% ВВП.
Пріоритетними напрямами розвитку в країні визначені: виробництво продуктів харчування, деревообробка в різних формах, органічна хімія та фармацевтика, виробництво виробів з деревини, електроніка й електротехніка, оптика.
Для розвитку пріоритетних напрямків інвестори отримали скидку на податок на прибуток в розмірі 25% інвестованих коштів (у разі інвестування більше 4,3 млн євро). Якщо сума інвестицій перевищує 50 млн євро, розмір знижки становить 15%. Крім того, інвестори отримують право на проживання у разі придбання житлової нерухомості на суму 142 тис. євро в Ризі або 71 тис. євро в інших населених пунктах (цим, до речі, частково пояснюється і бум у сфері житлового будівництва). Право на проживання надається також інвесторам, які вклали 285 тис. євро в субординований капітал банків, а також тим, хто інвестує 36 тис. євро в капітал юридичної особи. Для підприємств туристичної галузі застосовується знижена ставка податку на додану вартість — 12% (базова ставка податку — 22%).
Експорт товарів з України до Латвії за підсумками січня–листопада 2017 р. склав $184 млн, збільшившись порівняно з аналогічним періодом 2016 р. на 49,3%. Показники імпорту латвійських товарів в нашу країну за аналогічний період досягли $120,5 млн, темп приросту — 25,7%. Таким чином, торговий оборот між нашими країнами з позиції України профіцитний (майже на $60 млн), причому темпи зростання нашого експорту в два рази перевищують збільшення латвійського імпорту.
Серед експортних позицій наших товарів виділяються постачання палива ($36 млн), алкоголю ($6,9 млн), реакторів і котлів ($19,3 млн), харчових продуктів і рослинної олії ($27,6 млн), одягу ($9,6 млн).
У сфері експорту послуг з України, виділяються ІТ-послуги ($3,4 млн), ділові послуги ($3,3 млн), транспортні ($45 млн).
Серед латвійського імпорту товарів в нашу країну варто виділити поставки напоїв ($13,4 млн), фармацевтичної продукції ($16,2 млн), особлива категорія — купівля товарів у портах ($20,3 млн), тобто купівля імпортних товарів нелатвийского походження в спеціальній портовій зоні, рибопродукти ($4,3 млн).
У січні–листопаді 2017 р. у сфері послуг ми імпортували з Латвії послуги туризму ($10 млн), транспортні послуги ($7 млн), фінансові ($1,7 млн).
Здавалося, настільки невелика європейська країна не може бути основою для розвитку економічно значущих ділових відносин з Україною. Насправді, це помилкова думка, і потенціал взаємодії наших країн більш значний, ніж розпіарені угоду про створення зони вільної торгівлі з Канадою, тим більше що у нас вже є базова угода про ЗВТ між Україною та ЄС і ніяких нових угод підписувати не потрібно.
В контексті експорту продукції сільського господарства Україна і Латвія є конкурентами, особливо в частині таких товарних позицій, як зерно, молочні продукти і мед.
Тому найбільш важливим напрямом є співпраця в області вантажних перевезень з використанням як залізничного, так і морського транспорту. Ключовим елементом цієї системи є Ризький порт, який забезпечує доступ до 25 млн клієнтів Балтійського регіону. Латвія вже підписала меморандум з Китаєм про розвиток Євразійського транспортного коридору, який з'єднає Сіньцзян —Уйгурський автономний район на заході Китаю (куди переносяться виробництва з індустріально перевантаженого центру і півдня країни) — з країнами ЄС.
Україна могла б приєднатися до латвійської гілці Нового шовкового шляху з допомогою аналога транспортного маршруту "Вікінг" (Чорноморськ–Мінськ–Клайпеда), який би з'єднав порти півдня України з Ризьким портом, тим більше що залізнична гілка Мінськ–Рига в даний час вже активована. За допомогою даного транспортного коридору ми могли б підключитися до найбільших портів Балтійського регіону, наприклад Роттердаму, і тоді сумно відомий принцип "Роттредам +" знайшов би нарешті хоч якийсь реальний зміст. Щоб зробити привабливим новий транспортний коридор Одеса–Рига, необхідно в рамках одеських портів створити вільний торговельний термінал, який дозволить проводити безмитну торгівлю товарами в портах за принципом дьюті-фрі, тобто без мит і імпортного ПДВ, за умови, що товари перевозяться з допомогою окремого транспортного коридору з єдиним митним вікном і електронним митним декларуванням.
Обсяг товарообігу по такому транспортному коридору (Одеса–Рига) може становити мільярди євро в рік, а доходи бюджету, відповідно, сотні.
Не менш важливим для України є участь латвійських інвесторів в реанімації українських підприємств, які спеціалізуються на випуску електроніки, електротехніки, оптики. У Латвії зуміли модернізувати дані види виробництв, які залишилися з часів СРСР, і використовувати пострадянський науковий та освітній потенціал. З урахуванням планованої приватизації аналогічні підприємства в Україні можна було б продати за умовну 1 грн, але з чіткими інвестиційними зобов'язаннями. Крім того, має перспективу і розвиток спільних наукових кластерів, наприклад, з використанням потенціалу наших наукових інститутів і Латвійського інституту неорганічної хімії, а також Інституту органічного синтезу.
У 2012 р. у Латвії був створений кластер електронної і електротехнічної промисловості, в який увійшли 29 підприємств, науково-дослідний інститут і три вищих навчальних заклади. В Україні поки що, на жаль, не реалізовується кластерна модель розвитку виробництв з високим рівнем доданої вартості, але в разі її старту взаємодія українських і латвійських науково-виробничо-освітніх кластерів могло б дати суттєві результати, так як латвійські учасники значно краще адаптовані до умов європейського ринку.
Однією з найбільш складних проблем для Латвії, так само як і для країн-сусідів, є її енергозалежність від РФ, яку балтійські країни намагаються вирішити з допомогою реалізації спільного проекту будівництва атомної електростанції.
Стратегією розвитку енергетики Латвії до 2030 р. передбачається збільшення питомої ваги поновлюваних енергоресурсів до 40% від загального енергетичного балансу.
У цьому контексті Україна могла б запропонувати кілька варіантів своєї участі: це і розширення експорту електроенергії в Білорусь і далі за окремим енергомосту в країни Балтії, і участь у проекті будівництва спільної атомної електростанції балтійських країн (враховуючи технологічні можливості нашої країни). Природно, ніхто не дасть Україні можливість виступати в ролі основного виконавця проекту, але прийняти участь у виконанні субпідрядних робіт нам цілком по силам.
У свій час Латвія, так само як і Україна зіткнулася з проблемою націоналізацію найбільшого приватного банку країни. У нас це Приватбанк, в Латвії — Parex bank. Всього держава вклала в останній близько 1,7 млрд євро, з яких вже вдалося повернути 1,1 млрд євро. Непогашена сума докапіталізації склала 678 млн євро. Настільки високі результати були досягнуті з допомогою продажу проблемних активів Parex bank через спеціально створену компанію Reverta, яка передала 4500 кредитних справ компанії Gelvora.
Досвід латиських банкірів в плані продажу проблемних активів, стягнення компенсації з колишніх власників банку, а також застосована в Латвії модель націоналізації можуть бути використані і в Україні. Як відомо, Parex bank був націоналізований в 2008 р. за рішенням уряду Латвії. У 2010-му була проведена його реструктуризація з виділенням двох нових фінансових установ: Parex bank, в якому залишилися проблемні активи, і банку Citadele, якому були передані ліквідні активи і клієнтська база. У цьому зв'язку саме досвід латиських, а не чеських банкірів міг би допомогти Україні у найближчому майбутньому вирішити проблему Приватбанку з найменшими втратами для державного бюджету.
Крім того, Україна могла б застосувати латвійська досвід розвитку галузі деревообробки без "обезлесивания" всієї країни, в тому числі і за допомогою створення спільних підприємств. У свій час слоган Parex bank звучав як "Ми ближче, ніж Швейцарія" і був направлений в бік клієнтів країн СНД. Але навіть зараз Латвія значно ближче для нашої країни, ніж деякі західні сусіди.
Отже, Латвія: ризький бальзам, "Дзинтарс", Юрмала - знаємо, пам'ятаємо. Фантомний флер прибалтійського "майже Заходу" часів СРСР.
Дев'яності: асортимент зручних "майже західних банків, які працюють на мінімальній комісії з будь-якими валютами, хоч гривня через лоро-рахунок і мінімум питань. Ах, як голосно першими впали флагмани фінансової індустрії ризького фасону - Банк Балтії і Парекс банк. Хоча останній був вигідно проданий за $4 США.
2018 р., Латвія: спробуємо меркантильно оцінити її "цікавість" для українських бізнесменів на поточний момент без ностальгії і сентиментів, "майже по-західному" загалом. А саме у двох аспектах: перспективи власне латвійського ринку для України і можливість використовувати Латвію як майданчик для роботи з ринком ЄС. Щодо першого аспекту для початку трохи статистики з відкритих джерел.
Населення Латвії близько 2 млн осіб (оціночно на кінець 2017-го трохи більше 1,8 млн брутто-зарплата в приватному секторі 1053,97 євро в місяць, обсяг товарного експорту - близько 12 млрд євро, загальний товарообіг з Україною (експорт-імпорт) близько 30 млн євро. Ну, і пара цитат. Илмар Римшевич, головний банкір країни: "Є єврофонди - економіка Латвії зростає, закінчуються - ми знову вертаємось у канаву". "Насправді своєї економіки у нас немає", - це Раймондіс Вейонис, а він взагалі-то президент Латвійської Республіки, щось знає. Тобто системоутворюючий джерело латвійської економіки - єврокомісія з розподілу структурних єврофондів між країнами-рецепиентами ЄС. Ось такий ринок.
Другий аспект: Латвія - майданчик для роботи з ринком ЄС. Товарно-транспортна логістика Ризького порту зовсім не на слуху. Українські товари на шляху в Північну Європу воліють Талліннський порт. Старі добрі ризькі банки? Вони вже далеко не так привітно ради клієнтам з України. Деколи простіше відкрити рахунок у Швейцарії, ніж, наприклад, у ризькому ТКБ (до речі, у нього уже відкликали банківську ліцензію) і ніяких преференцій при роботі з рахунком немає. Заохочувальний бонус - російськомовний персонал. І головне: латвійські банки поголовно "европлатящие". Останні доларові коррахунки латишам закрили Дойчебанк і Бенк оф Чайна. Виручає австрійський "Райффайзен", який дав хороші умови міжбанківських євро-доларових транзакцій. Але для кінцевого клієнта це додаткові витрати, час та узгодження платежів. І останнє. У Латвії з 1 січня набув чинності закон, згідно з яким скасовується податок на прибуток як таковою, а працює жорстко контрольований податок на споживання. Абсолютний аналог "естонської схеми", що працює вже років п'ятнадцять. До речі сказати, також з 2018-го аналогічний закон запрацював і в Грузії. Намітився привабливий варіант: просування українського експорту через тандемну зв'язку: латвійська компанія з пільговим оподаткуванням з рахунком в латвійському банку. Ризькі банки в передчутті нових клієнтів по старій пам'яті вже повідкривали "відділи продажів" латвійських компаній. Поквапилися? Слід нагадати, що в списку НБУ іноземних банків, "діяльність яких може бути пов'язана з проведенням ризикових операцій", а отже, транзакції з такими банками підлягають жорсткому додатковому контролю, найбільш представницька частина банків як раз латвійські.
А тут ще КМУ знову ж таки з 1 січня розширила список держав, операції з контрагентами яких підлягають контролю в рамках ст. 39 Податкового кодексу України про трансферне ціноутворення. І додав туди кого? Так, таки Латвію.
Так що поки ризький бальзам, "Дзинтарс", Юрмала...
Читайте також: