Приклад Кернеса заразив Труханова. Коли в Україну повернеться Ленін
Через досить убогий запас ідеологічних тем майбутня передвиборча кампанія обіцяє спекуляції на совкових міфах і містечковому сепаратизмі
Мер Одеси Геннадій Труханов вирішив піти по стопах свого тезки і політичного партнера з Харкова Геннадія Кернеса, анонсувавши повернення радянських назв двом вулицям - Героїв Небесної Сотні і Дмитра Інглезі. До декомунізації перша носила ім'я маршала Жукова, друга - 25-ї Чапаєвської дивізії. За словами Труханова, відповідні листи направлені на адресу топонімічній комісії міськради та в Інститут національної пам'яті. Мер Одеси вважає, що ні Жуков, ні 25-та Чапаєвська дивізія не підпадають під заборони, встановлені законом про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів, оскільки боролися з нацизмом. До тієї ж логіки вдавався Кернес, коли просував повернення на карту Харкова проспекту маршала Жукова замість проспекту Петра Григоренка. Гучне обговорення зворотного перейменування повернуло мера Харкова в інформаційний мейнстрім загальнодержавного масштабу. Чому він, ймовірно, був радий.
Заява Труханового - з тієї ж опери. Він буде знову балотуватися на посаду одеського градоначальника і основними його конкурентами стануть не кандидати з націонал-патріотичного табору, а подібні йому за світоглядом. Тому його завдання - не дати конкурентам відібрати у нього виборця, що орієнтується на совкові міфи. Можна не сумніватися, що Труханов і далі буде загравати з цим електоратом. І не тільки він, а й дуже багато потенційні висуванці в мери і в місцеві "слуги народу".
З урахуванням посилення законодавства в плані варіантів підкупу виборців, саме ревізія декомунізації здатна, так би мовити, ідеологічно розбавити "гречку". Причому не тільки на сході та півдні країни, а й у Києві. У столиці обов'язково з'являться свої борці за маршала Жукова, які вимагають повернути радянську назву вулиці Кубанської України, що на Лісовому масиві. Будуть фейкові опитування громадськості з обіцянками обов'язково домогтися перейменування.
Інша тема - пам'ятники. В Україні майже не лишилося пам'ятників Леніну та іншим діячам більшовиків. Іноді подібні скульптури знаходять, що стає новиною. Як, наприклад, сталося нещодавно, коли бовдура вождю виявили у селі Веселий Поділ на Полтавщині. Хоча пам'ятник у напівзруйнованому стані, сільська влада його не демонтує. Ось вам і "фішка" під вибори: одні кандидати будуть вимагати прибрати Леніна, і тут же з'являться його захисники.
Але, крім вулиць і монументів вождям, є ще назви населених пунктів. Це взагалі благодатна тема для піару. Мало того що буде багато незадоволених новим поділом на райони, і це невдоволення обов'язково кандидати конвертують у голоси виборців, так ще й з'явиться можливість піаритися на Кіровограді, Комсомольську і так далі. Кандидати обіцятимуть місцеві референдуми, почнуть збір підписів. І не тому, що поділяють комуно-радянські ідеали, просто арсенал передвиборчих ідеологічних тем вкрай обмежений.
Їх не більше п'яти: хаяти нині діючих мерів; критикувати владу в цілому (або опозицію) та її висуванців зокрема; вимагати від центру якихось преференцій окремим регіонам чи містам; поширювати страшилки і точково працювати з електоратом, який ходить на вибори. Для нього припасені теми мови, ревізії декомунізації, перегляду заборон на російські фільми, випинання якоїсь винятковості. Наприклад, "Києвом повинен керувати мер-киянин" або "наша область годує всю країну".
