"Не втік, не втратив, не підписав". Як Зеленському допоможе нова формула захисту
Прес-конференція Володимира Зеленського 24 лютого була присвячена підсумкам першого року великої війни, але все ж таки торкнулася також і внутрішньої політики. У спілкуванні з журналістами президент відрепетирував риторичний прийом, який має допомогти йому нейтралізувати найгостріші критичні стріли
Універсальна відповідь
Вперше він використав цей прийом, відповідаючи на запитання "Української правди" про те, яку свою помилку вважає найбільшою. "Мені здається, їх було багато. Я жива людина, як би хто не хотів, щодня я роблю вибір, і я впевнений, що я щодня помиляюся. Головне, щоб у мене, як у гаранта Конституції, не було фатальних помилок, які можуть призвести до втрати держави. Мені здається, у мене таких не було", — сказав він.
Політтехнологи Зеленського вигадали універсальну відповідь на будь-які питання про помилки. Звичайно, подібних питань краще уникати, але це не завжди виходить. Заперечувати помилки теж не завжди розумно. Універсальна відповідь полягає в тому, щоб переключити увагу з помилок, які зроблено, на ще більші помилки, які не зроблено.
Саме ця відповідь закладена у знамениту формулу "Зате він не втік", яка вже рік активно використовується в соцмережах захисниками Зеленського. Якби він втік — це була б по-справжньому велика помилка, а якщо він її не зробив, то всі інші помилки, мовляв, можна пробачити.
Втім, аргумент "не втік", звісно, надто слабкий, щоб покладатися на нього на майбутніх президентських виборах. Для перемоги використовуватиметься сильніший аргумент — "Зате я не втратив державу". Саме цю формулу озвучив Зеленський, відповідаючи "Українській правді". А потім, відповідаючи "5 каналу", він повторив її у розширеному варіанті: "Не втік, не втратив державу і не підписав зрадницькі угоди".
"Коли у січні США та НАТО попереджали про повномасштабне вторгнення росіян, ви закликали українців тримати холодну голову і не піддаватися на провокації. Чи шкодуєте ви про це своє звернення, про те, що жодного нападу не буде? І чи бачите ви персональну відповідальність за те, що громадяни належним чином не були повідомлені про реальні загрози? Чи бачите ви проблему, можливо, у вашому оточенні, яке, можливо, применшувало загрозу, і чи має, на вашу думку, понести покарання колишній глава СБУ, ваш друг дитинства?" — встигла запитати представниця "5 каналу", перш ніж у неї відібрали мікрофон.
"Мені здається, я тут був 24 числа, — відповів Зеленський, тим самим нагадуючи всім, що він не втік. — І мені здається, важливо, що ми не втратили державу. Так, це завдяки народу України та завдяки нашим Збройним силам. Напевно, трохи і завдяки мені, як би вам не неприємно було це чути. Так вважає багато людей. Авжеж, не всі. І я ніякий не герой. Але, напевно, я хоч щось зробив, раз ми тут. У нас є натівська зброя, і ми боремося, а не підписуємо зрадницькі договори, Мінські угоди тощо. Ми переможемо, навіть з таким, як є, президентом, а ось з тим, що було, ми не перемогли", — відповів Зеленський.
Звісно, тут можна говорити про спалах гніву, але все ж таки це перша репетиція. Схоже, саме для цього було акредитовано "5 канал" і його представниця отримала можливість поставити своє запитання. Головне в тому, що риторичний прийом випробувано на практиці. Напевно він багаторазово використовуватиметься надалі. І це має неабияке значення не лише для майбутніх виборів.
Адже, щоб цей прийом спрацював на виборах, необхідна перемога над Росією. Лише перемога у війні здатна переважити у суспільній свідомості всі помилки влади. І Зеленський обіцяє: "Ми переможемо". Фактично він дуже високо підняв планку громадських очікувань: жодних компромісних домовленостей із ворогом, лише повне звільнення всіх окупованих територій.
"Має відтінок авторитаризму"
Що ж до майбутніх виборів, то вони турбують не лише Банкову та конкурентів Зеленського, а й західних партнерів, які дедалі уважніше придивляються до нашої внутрішньої політики. Наприклад, одна з найвпливовіших американських газет Wall Street Journal 22 лютого розповіла, що "Зеленському кидає виклик повернення внутрішньополітичних неприємностей".
Перша неприємність — це, звісно, корупція. Газета навела цілу низку прикладів, почавши з розповіді про те, що "Зеленський звільнив майже дюжину високопосадовців за ймовірні схеми, такі як націнка на яйця та інші продукти харчування, що закуповуються для військових". Серед інших прикладів відзначимо згадку про те, що Зеленський звільнив "заступника глави своєї адміністрації, якого сфотографували за кермом Porsche, який, ймовірно, належить бізнесмену, і звинуватили в присвоєнні позашляховика, подарованого для доставки допомоги".
Але корупція — не єдина "помилка" української влади, яку бачать на Заході. WSJ підкреслює також особливості впливу Банкової на український медіапростір.
"Опоненти кажуть, що вплив Зеленського на ЗМІ має відтінок авторитаризму. Генерал Валерій Залужний, популярний командувач Збройних сил України та потенційний політичний суперник Зеленського, потребує схвалення президента для інтерв'ю у ЗМІ, але рідко отримує його, за словами людей, знайомих із цим питанням", — повідомляє газета.
Ця інформація корелює з чутками про те, що Банкову дуже непокоїть популярність Залужного. Ці чутки вже виплеснулися у ЗМІ. "Комусь вигідно замінити генерала Залужного, а наше завдання №1 — не допустити цього завдяки всенародній підтримці", — розповів в інтерв'ю "Главкому" колишній заступник секретаря РНБО Сергій Кривонос.
Але справа не лише в особистості генерала Залужного. В Україні є суспільний запит на участь військових у владі. І партія ветеранів війни з Росією цілком може обігнати решту партій, включаючи і "слуг народу". Про військових точно не скажеш, що вони втекли та втратили державу. І при цьому на них не можна звалити численні помилки влади у період до початку великої війни.
Але повернімося до статті у WSJ. Ще один прояв впливу Банкової на медіапростір — це телемарафон. "На початку війни президентський указ наказав, щоб основні канали новин України транслювали ідентичний контент, і там широко представлені державні чиновники. Противники Зеленського кажуть, що це є ефективною монополією в країні, яка в основному покладається на телебачення у своїх новинах", — констатує газета. І додає: "Рейтинги схвалення Зеленського, як і раніше, високі, але, на думку політологів, більша частина цієї підтримки має умовний характер".
Можна припустити, що подібні публікації про корупцію, авторитаризм та інші "помилки" Банкової з'являтимуться і надалі. І що західні партнери все наполегливіше вимагатимуть демонополізації телеефіру. Зважаючи на це, хоч до виборів ще далеко, але репетиція нової формули захисту виглядає цілком своєчасною.
