Не та зброя, не та вага. Чому наша армія не скоро отримає нову БМП
Велика проблема нашого військового керівництва — труднощі з постановкою технічного завдання розробки перспективної військової техніки
Труднощі зумовлені деградацією військової освіти та наявністю великої кількості офіцерів старшої ланки, які все ще мислять за радянськими стандартами. Тобто погано розуміють, куди рухається військова наука і що зараз у світових трендах, ясна річ, з урахуванням місцевої специфіки. Як наслідок, не маючи технічного завдання, наші підприємства оборонної сфери (як державні, так і приватні) змушені витрачати колосальні ресурси на розробку проєктів, які не влаштовують військових.
Яскравим прикладом є робоча зустріч військового командування з представниками підприємств ОПК 13 січня, на якій ЗМІ отримали можливість ознайомитися з вимогами військових до легкої БМП та інших перспективних типів озброєнь (безпілотники, засоби зв'язку, артилерія тощо). Отже, для заміни парку БМП-1 та БМП-2 у досить віддаленому майбутньому (щось близько 10 років) військові хочуть отримати легку БМП масою не більше 18 т та основною гарматою калібру 30 мм. Перспективна машина повинна мати можливість подолання водних перешкод, переднє розміщення моторно-трансмісійного відділення та збільшений вільний простір у десантному відділенні. Захист машини має бути модульного типу з можливістю встановлення додаткових елементів. Також БМП повинна мати захист проти мінної загрози – протимінні сидіння для десанту та укріплене днище.
Що стосується вогневих можливостей легкої БМП, то військові відштовхуються від бойового модуля з класичним для української бронетехніки комплектом озброєння: 30-мм автоматична гармата, кулемет піхотного калібру 7,62 мм, 40-мм автоматичний гранатомет і ПТРК "Бар'єр".
За точність вогню повинен відповідати новий тепловізійний приціл та цифровий комплекс керування вогнем. При цьому військові говорять про нову систему управління вогнем та встановлення автоматизованої системи управління військами для забезпечення високого ступеня інформаційної обізнаності екіпажу.
Військові розвертаються обличчям до проблеми стандартизації та хочуть бачити на базі перспективної БМП цілу лінійку машин спеціального призначення, у тому числі командирську, бойову розвідувальну, ремонтно-евакуаційну, санітарно-евакуаційну та машину управління.
Тепер розглянемо ці вимоги на прикладі сучасних іноземних зразків. Бойова маса шведської CV90 у сучасній модифікації Mk IV — 37 т, американська М2 Bradley важить близько 30 т, німецька Puma — понад 43 т. Збільшена вага означає найкращу захищеність екіпажу та десанту. Так, при бойовій масі до 18 т фактично отримуємо БМП з базовим рівнем захисту — протиосколковою та протипульною. А для БМП, яка призначена для підтримки піхоти на полі бою, це є величезним недоліком, при тому що використання внутрішнього кевларового підбою і протикумулятивних екранів тільки частково вирішує цю проблему. У той же час західні зразки можуть витримувати на реальних дистанціях бою в лобовій проєкції попадання снарядів 30-мм гармати.
Можливо, наші військові орієнтувалися на якийсь із існуючих прототипів БМП від вітчизняних виробників? Такі проєкти існують (і деякі навіть у металі) — це БМП-У від ХКБМ, БМП-В від "Української бронетехніки" та два проєкти на базі БТ-ЛБ (багатоцільовий транспортер легкий броньований): "Кевлар-Е" від "Укрінмашу" та "Плавець" від "Техімпексу"
Тут не можна не сказати, що навіть за додаткового бронювання БМП на базі БТ-ЛБ не можуть стати повноцінною заміною БМП. Справа в тому, що БТ-ЛБ спочатку проєктувався як звичайний всюдихід — гусенична заміна звичайної армійської вантажівки і призначалися для транспортування вантажів, буксирування артилерійських гармад. Тому легка протипульна броня була швидше за плюс.
Два з названих проєктів не вписуються в жорсткі рамки обмежень військових — вага БМП-У з базовим рівнем захисту становить 25 т, БМП-В — 21 т. У "Плавця" та "Кевлара-Е", який, по суті, взагалі не є БМП, орієнтовна вага становить близько 16 т.
Але жоден проєкт не відповідає сучасним вимогам встановлення прицільних та панорамних комплексів із цифровими системами управління вогнем. Є питання і щодо озброєння — лише прототип "Плавця", який демонструвався на виставці у Києві, має бойовий модуль "Штурм", а прототип "Кевлар-Е" існує з менш потужним бойовим модулем "Спис". За рештою проєктів не можна сказати нічого певного — вони існують у вигляді масштабних моделей з різними варіантами двигунів та бойових модулів.
