Не ті "Ірокези". Що насправді американського збиратимуть на Одеському авіазаводі

Минулого тижня безліч ЗМІ з посиланням на директора державного концерну "Укроборонпром" Юрія Гусєва повідомили про те, що на Одеському авіаційному заводі почнуть ліцензійну збірку американських вертольотів Bell UH-1 "Ірокез". При цьому зазначалося, що перший борт повинен бути зібраний вже в серпні поточного року — до 30-річчя Незалежності України (зараз під цю дату планується ну дуже багато всього по військовій частині).

І практично відразу навколо цієї новини почався медійний шабаш: справа в тому, що "Ірокез" — це машина часів війни у В'єтнамі, яка нині не випускається, а в лінійці Bell є набагато більш сучасні модифікації. Тому для фахівців відразу було ясно, що сталася помилка — хтось із керівництва Одеського авіазаводу або "Укроборонпрому" недогледів, стверджуючи пресреліз. На жаль, за станом на 1 березня ніякої уточнюючої або роз'яснюючої інформації від "Укроборонпрому" або персонально від Гусєва не було, тому залишається гадати.

Швидше за все, в Одесі буде проводитися ремонт і викруточна збірка більш сучасних Bell 412, причому в цивільній версії, для якої не потрібно спеціальної ліцензії Держдепартаменту США.

Найсучасніша модифікація вертольота Bell 412EP вважається найновішим представником класу багатоцільових легких дводвигунних машин, він здатний розвивати швидкість до 260 км/год і здійснювати перельоти на відстань до 745 км. Машина вантажопідйомністю майже 2 т може перевозити до 13 пасажирів або шість нош з одним супроводжуючим.

З іншого боку, тоді не цілком зрозумілі твердження Гусєва про те, що вертоліт буде багатоцільовим, у тому числі при наявності підвісного озброєння — ударним. Власне, машина досить популярна в світі і знаходиться на озброєнні трьох десятків країн, але ніде її немає в ударному варіанті — як правило, всі вони транспортні, в крайньому випадку в пошуково-рятувальному варіанті з поплавками, що висуваються, і підйомниками з лебідками і рятувальними кошиками.

Хоча справедливості заради треба відзначити, що ударний варіант у природі існує: Bell 412АН з 12,7-мм кулеметом, встановленим на носовій турелі, 7,62-мм кулеметом в отворі дверей кабіни і двома вузлами підвіски (контейнери з кулеметами, з 20-мм гарматами або пускові установки 70-мм некерованих ракет). Але ця машина не отримала широкого розповсюдження. Та й зовсім незрозуміло, яким чином вертольоти, сертифіковані і продані як цивільні, будуть озброюватися без згоди виробника.

Хоча в разі надходження таких вертольотів на озброєння армійської авіації, це був би великий крок вперед для нас, адже нині основними для нас залишаються вертольоти Мі-8 і Мі-2 ще радянського виробництва з вкрай обмеженим моторесурсом.

Однак з державної точки зору переозброєння армії на машини американського (як варіант канадського) виробництва викликає величезні питання, адже інші збройні структури вже зробили свій вибір — і це машини французького виробництва від Airbus. Нагадаємо, що за контрактом Міністерство внутрішніх справ України отримає 55 вертольотів трьох різних моделей, у тому числі 21 Н-225 (вантажопідйомність 10 т, або 19-25 пасажирів), 10 Н-145 (чотирьохтонна машина, що розрахована на 8-10 пасажирів ) і 24 вертольоти Н-125 (двотонна машина, пʼять-шість пасажирів). Ці французькі "вертушки" вже почали надходити на озброєння авіації Держприкордонслужби, Національної поліції, Державної служби з надзвичайних ситуацій та Національної поліції. Але найголовніше — французька сторона в рамках контракту вже займається створенням бази для обслуговування і ремонту своїх вертольотів та підготовкою льотно-технічного персоналу.

Тобто певна база вже напрацьована. Та й у лінійці Airbus присутні озброєні моделі, які добре продаються по всьому світу. Наприклад, Угорщина купила 20 H145M і 16 H225M Caracal, які можуть використовувати підвісну некеровану зброю, перш за все контейнери з некерованими ракетами і автоматичну зброю від 7,62-мм кулеметів до 20-мм гармат.

Причому модульна система H145M дозволяє адаптувати її під застосування керованих протитанкових ракет ізраїльського виробництва Spike, а також ракет класу "повітря — повітря".

Тому виникає закономірне питання — а чи не правильніше було б і з точки зору логістики, підготовки і фінансів зосередитися на обговоренні планів подальшої співпраці з французами. Звичайно, можна говорити про те, що ці вертольоти не стануть повноцінною заміною для Мі-24, проте це і не потрібно в принципі.

Адже нині роль ударних у нас виконують Мі-8 і навіть робляться спроби озброїти легкий Мі-2, що взагалі за гранню розумного. У той же час і американські машини, які планують збирати (або ремонтувати) в Одесі — це теж далеко не "Апачі", а такого ж класу, як і Airbus.

І так — розгортання навіть викруточної збірки Bell в Україні остаточно ставить хрест на спробах "Мотор Січ" застовпити за собою наш ринок вертольотів. Адже якщо буде альтернатива у вигляді західної авіатехніки, ніхто при здоровому глузді не буде змушувати вертолітників літати на "древніх" Мі-2, або вкладати гроші в незрозумілі по ефективності проєкти типу МСБ-2 "Надія".