Не та генетика. Як з голосу Майдану зробили Геббельса
Коштувало "голосу двох українських Майданів" у прямому ефірі одного з телеканалів використовувати слово "генетика", як соцмережі захлеснула хвиля народного гніву. Говоряча голова російського Мзс Маша Захарова, радісно потираючи руки, проерничала щось в дусі того, що ми, мовляв, попереджали, що в Києві фашисти, а ви толерантні європейці не вірили, тепер ось подивіться — міністр культури міркує про "генетичної неповноцінності" російськомовних жителів Донбасу. Правда, пані Захарова тут же висловила свою непохитну впевненість, що в прогнилої Європі навіть на таке кричуще прояв фашизму не звернуть уваги, бо "холодні вони (європейці), коли мова заходить про політично незручних регіонах".
Ну до Маші Захарової у нас питань немає. Вона відпрацьовує свій пропагандистський хліб як уміє: то калинку спляшет, то про фашизм потолкует... Інша справа наші українські громадяни, які начебто і не заточені під вишукування фашистського підтексту у всьому сказаному. Однак і вони накинулися на Нищука з моторністю гідною заздрощів не тільки Маші Захарової, але і самого Дмитра Кисельова. Українські соцмережі зарясніли злісними постами про неполіткоректному ксенофоба Нищуке з вимогами відправити у відставку, лінчувати або розправитися з ним особисто, а заодно і з Міністерством культури взагалі яким-небудь іншим винятковим чином.
Що ж такого сказав міністр, що так порушило громадськість? Перш ніж з цим розбиратися, дамо слово самому порушнику спокою. В прямому ефірі, відповідаючи на запитання, чому українська культура не дуже добре розвивається на південному сході України, Нищук сказав дослівно наступне (цитується мовою оригіналу): "Ситуація, що склалася на сході і півдні, — прірва свідомості. Крім того, коли ми говорили про генетику в Запоріжжі, на Донбасі, то це міста завезені. Немає там генетики, це свідомо завезені. Черкаси — славний гетьманський і Шевченківський край. Саме місто Черкаси наполовину завезене. Чому? Тому що боялися шевченківського духу. І так робили, бо це була технологія Радянського Союзу. Достукатися зараз, пробудити... один з факторів — це є книга, це є дитяче виховання, це є багато мистецьких заходів, це є кінематограф і т. д...".
Як бачимо, скандальне висловлювання Нищука є не дуже добре сформульована і трохи перебільшена, проте цілком чітко читається думка про те, що недостатньо "українськість" південно-східних регіонів викликана в тому числі і тим, що ці краї в недалекому минулому активно заселялися неукраїнським етнічним населенням, а простіше кажучи — етнічними росіянами. І робилося це цілком цілеспрямовано в рамках політики дружби народів або, якщо висловлюватися не радянськими евфемізмами, "обрусіння інородців". Навіть при великому бажанні вкрай складно назвати цю думку новою, свіжою і тим, про що в Україні ніхто і ніколи не говорив. І вже тим більше ніяк не можна сказати, що це неправда. Факт масштабної міграції російського населення на Донбас, особливо активний після сталінської індустріалізації, підтверджується даними переписів населення. Так, з 1926 по 1989 рр. чисельність етнічних росіян в Донецькій області зросла у 5,6 рази, в той час як українців стало більше лише в 2,9 рази.
Вплинули такі зміни в національному складі населення на настрої на Донбасі? Зрозуміло, вплинули і не могли не вплинути. І цей історичний факт періодично згадують в Україні всі кому не лінь — від радикальних націоналістів до цілком собі інтелігентних товаришів. Правда, одним згадкою справу завжди і обмежується без якихось далекосяжних висновків. За великим рахунком, усі ці спогади про "понаїхавших" служать лише одній меті — покласти більшу частину провини за асиміляцію частини нашого населення на підступних росіян, і цим зняти відповідальність з самих себе. А це багато в чому вже просто самовиправдання.
"Русский мир" не мав би таких успіхів на Донбасі, якби справа обмежилася лише великим числом "понаїхавших". Головним позитивним для "русского мира" фактором була цілеспрямована політика русифікації, яка не зустріла ніякого опору місцевого українського населення у вигляді різних причин. Однак Нищук у своїй "генетичної" мови про це не згадав, і, напевно, даремно.
Тим не менш для нас зараз важливо не те, чому русифицировался Донбас, а що нам з ним робити таким, і тут ніяких "фашистських" алюзій до Нищуку не приклеїш. Він говорить, що потрібно "достучатися і розбудити" і зовсім не згадує про колючому дроті, газових камерах, масових выселениях на споконвічну батьківщину і про багато іншого, про що люблять поговорити багато борці за українську національну ідею. Тут, правда, деякі на Нищука теж образилися. Мовляв, образливо для нас, що хтось намагається нас "культурно коригувати" книжками та фільмами. Цим скривдженим варто нагадати, що "коригування свідомості" в сторону його покращення, загалом-то, і є однією з головних завдань культури як такої, причому будь-якої культури і в усі часи.
Що ж ми маємо в підсумку? Велике число людей відчули себе ображеними з-за слів Нищука, побачивши в них натяк на "генетичну неповноцінність" деякої частини українського населення. Вирваний з контексту пасаж про "не тієї генетики" і дійсно може сприйматися підозріло. Проте не треба забувати, що говорив міністр виключно про українську культуру і про те, що велика кількість приїжджих ускладнює культурний діалог і сприйняття української культури в окремих регіонах. Це абсолютно вірне твердження, хоча ніяк не може бути ґрунтовним аналізом ситуації, так на нього за великим рахунком і не претендує. До того ж висловив свою думку Нищук, м'яко кажучи, не дуже витончено і не цілком політкоректно. Як мінімум міг би обійтися і без слова "генетика", за яким при належному настрої і прагнення завжди можна угледіти "фашизм", "нацизм" або гірше.
Однак спускати на Нищука всіх собак за констатацію загальновідомого факту не дуже вдалими словами — це явно перебір. Його є за що покритикувати в контексті виконання обов'язків міністра культури, але "генетика" тут зовсім не при чому. Тим більше, за некоректне формулювання Нищук вже вибачився, що цілком дозволяє вважати інцидент вичерпаним.
Тим не менш потрібно зазначити ще один факт, що в українському дискурсі останніх років про людей "не тієї генетики", яких, безумовно, мав на увазі Нищук (а мова йде виключно про "ватянках", що більш ніж зрозуміло з контексту), прийнято говорити без зайвої політкоректності. Вислати всіх агентів "русского мира" за поребрик — напевно, найбільш м'яке пропозицію з тих, що регулярно озвучуються на всіх майданчиках. І це цілком виправдано, коректність, в тому числі і політична, застосовна до тих, чия інакшість виражається в чому завгодно, крім бажання фізично знищити тебе і твою державу. Якщо хтось раптом забув, Україна все ще перебуває в стані війни, нехай і гібридної, і ця війна не етнічний і не мовний конфлікт, а лише не дуже старанно замаскована та неоголошена зовнішня агресія. І той, хто допомагає в цій війні агресору зі зброєю в руках або без такого, з опонента автоматично перетворюється на ворога, політкоректні загравання з яким смертельно небезпечні.
