Не треба смітити. Як Садовий опинився біля розбитого рейтингового корита

З настанням літа проблема з львівським сміттям заграла новими фарбами і запахами, тому Андрій Садовий вкотре вирішив скинути з себе вирішення даного "смердючого" питання і закликав Кабмін оголосити Львів зоною надзвичайної екологічної ситуації. Паралельно мер знову поскаржився на підступи якихось організаторів "сміттєвої" блокади, які, мовляв, "можуть починати святкувати". Хоча, якщо порівнювати із зимовим і весняним періодами, ніяких радикальних змін з вивезенням з міста твердих побутових відходів не сталося. Наприклад, в кінці лютого 2017-го контейнери були переповнені на 255 сміттєвих майданчиках Львова з існуючих 1237, в квітні - на 430, тепер же, в середині червня, не вивозиться сміття з порядку 350-380 контейнерних майданчиків львівського житлофонду. Тобто ситуація цілком стабільна, правда, з жирним знаком "мінус".

І це притому, що в бюджеті розвитку Львова є цілих 2 млрд грн, частина з яких цілком можна було направити на подолання сміттєвого колапсу. Але для цього потрібно бажання, а його, схоже, немає як у тактичному, так і в стратегічному плані. У питанні актуальною тактики все фокусується на бажання підкинути своє сміття якому-небудь українському місту ще, що зазвичай і вельми очевидно закінчується невдачею в силу неприйняття таких "львівських подарунків" усіма місцевими громадами в будь-якій географічній точці країни. З чого піарники Садового роблять однозначний висновок - ось вона, "сміттєва" блокада, політично мотивована з високих кабінетів на Банковій і Грушевського. І це в той час, як Львівська ОДА вже виділяла земельну ділянку для нового полігону під Львовом, від якого в мерії відмовилися через якихось висновків близьких до неї екологів.

Що ж стосується стратегії, то тут львівський мер просто періодично ділиться новинами на тему майбутнього сміттєпереробного заводу, плани будівництва якого були в його передвиборній програмі ще 2006 року, коли львів'яни вперше Садового обрали своїм мером. "Французькі експерти спільно з українськими активно працюють над технологічними параметрами та проектом. Завершуємо детальне вивчення запропонованого ними ділянки під завод на території ТЕЦ-2, яка, на мою думку, є оптимальною. Але в будь-якому разі, будівництво такого заводу - це два роки. Почати зможемо вже в цьому році", - додав Садовий нотки оптимізму до своєї заяви з вимогою запровадити у Львові надзвичайний екологічний стан. Втім, легко припустити, що у разі зриву та у 2017-му початку будівництва давно обіцяного сміттєпереробного заводу, і у львівській Ратуші, і в партії "Самопоміч", чиїм лідером є львівський мер, знову почнуть звинувачувати кого завгодно, тільки не себе улюблених.

Власне, головний передвиборчий лозунг "Самопомочі" як партії нібито професійних практиків і непустословов - "Візьми і зроби" - ніяк не вдається по-хазяйськи реалізувати саме на прикладному прикладі рішення місцевого львівського кризи з вивезенням з міста сміття. Більш того, місцева проблема з твердими побутовими відходами вже позначилася на зниженні загальнонаціональної популярності як самої цієї політичної сили, так і її лідера. Так, якщо брати до уваги дані тієї ж соціологічної групи "Рейтинг", що має, до речі, львівські корені, з початку 2016-го і по сьогоднішній день показники електоральної підтримки і Садового, і "Самопомочі" впали вдвічі.

Так, більше року тому за львівського градоначальника на президентських виборах були готові проголосувати 12% тих українців, хто має намір прийти на виборчі дільниці і вже визначився з вибором (результати в такому соціологічному зрізі зазвичай найбільш близькі до остаточних в реальності), сьогодні ж таких - лише 6,6%. І за цей час мер Львова з третього місця в президентському рейтингу спустився аж на сьоме. Аналогічно і по "Самопомочі": на початку 2016 р. в партії було 14% електоральної підтримки, що навіть більше, ніж на перевибори-2014, стало - 7%. Або різкий спуск з другого місця в турнірній таблиці" знову ж на сьому позицію. І такий її показник стабільно тримається, між іншим, з минулої осені. Так що насправді не допомогли ні резонансне участь партійців у блокаді окупованого Донбасу, ні полум'яна боротьба з нібито блокадою львівського сміття.

Ні для кого не секрет, що весь успіх партії Садового, отримала на позачергових парламентських виборах 2014 р. несподівано високі 11% голосів виборців, ґрунтувався, по суті, на трьох китах. По-перше, це присутність в команді виключно "нових осіб", раніше ніколи не працювали нардепами, тобто без якого-небудь негативного політичного шлейфу. По-друге, експлуатація у всьому і скрізь поміркованості, а не радикалізму, і розважливості, а не максималізму. Або, як це звучить в ідеології "Самопомочі" - християнська мораль і здоровий глузд. Ну а по-третє, особисте реноме Садового, дійсно зробив зі Львова привабливий центр як для внутрішньоукраїнського, так і для міжнародного туризму.

Однак на сьогоднішній день по всім трьом перерахованим вище пунктам - тотальне розчарування. Туристи зіткнулися суто на побутовому рівні з явною неспроможністю Садового вирішити одну окремо взяту сміттєву проблему, а сама партія відразу порвала зі своїм респектабельним лібералізмом, зробивши основну ставку на революційний радикалізм і народні емоції. Новий політичний підхід найбільш проявився саме під час торговельної блокади окупованих районів Донецької та Луганської областей, що вже стало своєрідною візитною карткою політичної сили Садового. Тим самим за пояс були заткнуті навіть такі записні радикали, як Олег Ляшко співтовариші, а також давні львівські вороги з "Свободи" Олега Тягнибока. Але, як виявилося, цей перехід в іншу радикальну нішу був гідно оцінений далеко не всіма колишніми прихильниками "Самопомочі".

Нарешті, на самій блокаді ОРДЛО такі "нові обличчя", як Семен Семенченко та Єгор Соболєв, помітно надокучили, а для деяких навіть стали одіозними, а, приміром, ті ж Олег Березюк або Оксана Сыроид виявилися не їх розсудливим балансом, а лише звичайним доповненням. Та й партійне єдність виглядає в сучасних умовах виключно формальним. Тим більше що сама дефрагментація "Самопомочі" почалася не сьогодні і навіть не вчора, а позавчора, коли в 2015-му з фракції були виключені шестеро нардепів, включаючи Анну Гопко - №1 передвиборного списку партії Садового.