Не єдиним мостом. Як сили ООС наступають на Донбасі (КАРТА)
Хто уважно стежить за розвитком подій на Донбасі, той не міг не помітити разючої відмінності між Антитерористичною операцією та Операцією Об'єднаних сил. З того часу як російсько-українська війна змінила свій формат, а з української сторони у справу вступили Об'єднані сили, то чи не щодня ми чуємо або про героїчну вилазку українських бійців в тил ворога, або про знищення ворожих передових позицій, або про звільнення населених пунктів, або.., або.., або... - список можна продовжувати довго, пише Depo.ua.
Зокрема, на Светлодарской дузі бійці ВСУ перенесли свої опорні пункти на два кілометри вперед і закріпилися на нових позиціях, попутно знищивши кілька опорників ворога і одиниць ворожої бронетехніки. На горлівському периметрі бійці ООС взагалі звільнили від терористів цілий населений пункт - село Південне (воно ж Чигари), відкривши тим самим собі ще один коридор в Горлівку. На жаль, 21 травня там загинули двоє наших бійців у бою з ДРГ ворога.
Крім того, за дивним збігом обставин майже одночасно хтось зруйнував залізничні колії на ділянці Кришталевий - Луганськ і в районі Іловайська, відрізавши тим самим залізничне сполучення ЛНР і ДНР. Що характерно, обидва шляхи мають стратегічне значення для терористів: саме на залізничні станції Іловайськ та Дебальцеве прибувають російські ешелони з бронетехнікою, зброєю та пально-мастильними матеріалами, звідки вже "розтікаються" по всій окупованій частині Донбасу.
Таким чином, самопроголошені республіки на певний час залишилися "відрізаними" від зовнішнього забезпечення (російського), а так як іншого у них немає, то деякий час змушені покладатися виключно на наявні ресурси і запаси.До речі про запаси. У ЛНР найбільший склад боєкомплекту і ПММ знаходиться саме в місті Кришталевий (колишній Червоний Промінь), який після вчорашнього обвалу мосту залишився повністю відрізаний від Луганська, так і від Первомайско-Алчевської агломерації. Тобто більша частина так званої ЛНР виявилася фактично з оперативним комплектом боєзапасу на руках.
Звичайно, при нинішньому стані речей це нічим радикально серйозним самопроголошеним республікам не загрожує, але в разі загострення ситуації може поставити терористів в дуже скрутне становище. А якщо найближчим часом ще й почнуть вибухати склади в тому ж Кришталевому чи Іловайські, то і без того наляканих терористів доведеться відловлювати вже російським прикордонникам.
Все це на тлі чималих кадрових проблем бойовиків, про яких самі терористи криком кричать останнім часом, виглядає, м'яко кажучи, безперспективно для ЛДНР. Не важко здогадатися, що все це - далеко не збіг обставин, і такий ланцюжок подій сталася зовсім не випадково. Підготувавши законодавчу основу у вигляді закону про деокупації Донбасу і створення Об'єднаних сил, Україна розв'язала собі руки в питанні звільнення окупованих територій. Звичайно, про повномасштабний наступ по всій лінії фронту мова поки що йти не може. Також дуже оптимістичним для нас виглядає сценарій, описаний російським терористом Ігорем Гиркиным (Стрілецької), згідно з яким ЗСУ повинні найближчим часом звільнити Жолобок, Горлівка, Ясинувата, Дебальцеве, Докучаєвськ і Петровський район м. Донецька. Однак починати з чогось потрібно - придивляючись як до реакції Росії, так і ліберального Заходу, який ще невідомо як відреагує на деокупацію Донбасу збройним шляхом.
А почати можна з повернення під юрисдикцію Києва територій, окупованих російськими терористами після першого Мінського угоди.
Як бачимо з карти, є три ключові точки, які, згідно з "Мінську-1", повинні бути нашими, але за фактом контролюються бойовиками. Це район Бахмутської траси на Луганщині, Дебальцеве і його околиці, а також Докучаєвськ з хорошим шматком степу.Що характерно, у всіх трьох напрямках у Збройних сил України, що називається, все давно готове.
Докучаєвськ, за словами як бійців ВСУ, так і місцевих жителів, вже більше року оточений українськими військами з трьох сторін - бойовики контролюють лише одну дорогу з міста в східному напрямку, та й та при бажанні може прострілюватись української артилерією.
На Бахмутської трасі ще влітку минулого року ВСУ відбили у ворога важливі висоти в районі Жолобка, створивши собі зручний плацдарм для подальшого просування вперед. Як і у випадку з Докучаєвському, ситуацію там поставили "на паузу" до настання кращих часів. Судячи з усього, ці часи починають наступати.
Що стосується Дебальцеве, то воно примикає до Светлодарской дузі, де українські бійці регулярно "дають прикурити" бойовикам, покращуючи свої позиції. Ще рік тому ми писали, що від позицій ВСУ на Светлодарской дузі до найближчих будинків Дебальцеве залишилося всього 5-6 км по полях і висот.
А якщо все-таки вдасться звільнити вищеперелічені території, то можна буде говорити і про подальший розвиток успіху. Наприклад, про звільнення Горлівки, Первомайско-Алчевської агломерації та частині Донецька. А чому б і ні?
