Назад у совок? Навіщо Таран скасував наказ про перехід командування ЗСУ на стандарти НАТО

Причому не тільки в української громадськості, але навіть у військових радників наших західних партнерів, які на постійній основі працюють в Києві. Це пов'язано з недостатньою комунікацією генералів або від нас усіх щось намагаються приховати - рішуче незрозуміло.

Поки ж все виглядає як планомірна зачистка всіх інновацій від тандему Порошенко-Муженко і поступовий відхід на тлі розмов про продовження шляху до НАТО до моделі армії часів Януковича-Лебедєва.

Інакше складно пояснити цілий ряд кадрових і організаційних рішень як президента, так і нинішнього командувача ВСУ Хомчака. Спочатку значно прискорили відділення посади начальника Генерального штабу від посади головнокомандувача ЗСУ. Замість планового 1 січня 2021 р. раптом спливло 27 березня 2020 р. - зауважте навіть не початок або кінець місяця. Просто взята зі стелі дата - тільки б швидше.

Тепер ось міністр оборони Андрій Таран, який, безсумнівно, є креатурою Хомчака, своїм наказом скасовує основний камінь, на якому трималося власне реформування вищого командування, наказ Полторака №141 від 29 березня 2019 р.

Цей наказ з довгим і мало чого промовистою невійськовим назвою "Про трансформацію об'єднаного управління силами оборони і військового управління Збройних силах України" дуже детально з посиланням на Закон України "Про національну безпеку України", рішення РНБО описує сам алгоритм зміни структури військового керівництва країни за стандартами НАТО. Причому із зазначенням конкретних виконавців та термінів. У числі виконавців фігурує не тільки начальник генерального штабу, але і, наприклад, державний секретар Міністерства оборони України або директор департаменту кадрової політики міністерства.

Причому наказ був скасований "нишком", дуже швидко - 31 березня, буквально через кілька днів після формального поділу посад. Фактично без будь-інформаційного пояснення своєї позиції. Це те, що називається "під шумок".

Хоча формальний привід скасування наказу - нібито визнання всього комплексу прописаних там заходів вже реалізовано. Але чи це так?

Якщо пильно поглянути на документ за підписом Полторака, то так - по датах всі прописані кроки вже давно мали б бути реалізовані. Але це тільки на перший погляд. При найближчому розгляді складається повне враження, що необхідні реформи просто ховаються.

Причому на цей факт також звернули увагу учасники профільної робочої групи у комітеті реформ Міноборони і ЗСУ (мабуть, це ті люди, яких Хомчак ще не встиг поміняти на більш лояльних до себе, як це робиться скрізь). Вони ж заявили, що для повної реалізації ідеї трансформації вищого військового командування для сумісності зі стандартами НАТО необхідно внести зміни в більш ніж 15 законів, а також прийняти близько 20 актів Кабінету Міністрів, які все ще перебувають у розробці.

І що найцікавіше - робота над цими законодавчими актами велася саме в рамках реалізації вже скасованого наказу Полторака! У рамках реалізації цього наказу наказано також провести реорганізацію структур Генерального штабу в нових штатних структурах. І хоча в наказі вказано термін 20 грудня 2019 р., проте, за відомостями автора, на сьогодні спостерігається повний хаос в питанні, кому підпорядковується те або інша установа. А тут варто нагадати, що у введенні Генштабу знаходяться дуже велика кількість, так би мовити, "непрофільних активів".

Ще один важливий момент - одним із пунктів наказу №141 були кроки у напрямі оновлення кадрового складу вищого військового ланки. Було сказано буквально наступне - "організувати відбір і підготовку в 2019-2020 рр. особового складу Збройних сил України, в тому числі і за кордоном, для заняття керівних (командних) посад в органах військового управління".

Тут взагалі просто випирає некомпетентність і незрозуміле прискорення процесів. Адже навіть якщо офіцери середньої або вищої ланки згідно з цим наказом відправлені на перепідготовку, то вони просто не встигли закінчити. Не видно і зростання бойових генералів, які виросли на війні на Донбасі і мають реальний досвід керівництва військами на полі бою.

Але структуру вже треба запускати в прискореному режимі (армія - не той організм, який може довго функціонувати без голови), а значить, штатні посади будуть заповнюватися "своїми" людьми. Без відповідного натовського освіти з радянськими училищами та академіями. Обраними за критеріями особистого знайомства або спільної служби.

І зрозуміло, що люди, які все життя змушували підлеглих фарбувати бордюри і писати нікому не потрібні звіти та журнали, будуть продовжувати цим займатися, але на іншому рівні.

Враховуючи все це, як-то дивно виглядають слова Хомчака про скорочення 17 генеральських посад. Притому що тільки в Міністерстві оборони таких 54, а загальна кількість перевищує стандарти НАТО. Щось мені підказує, що, враховуючи всі обставини, швидше будуть скорочувати посади безпосередньо в армії (а їх там 21), ніж зворушений, наприклад, таку "священну корову" для всіх міністрів і начальників Генерального штабу незалежної України, як, наприклад, система військових інспекторів. Є така цікава структура, куди направляють генералів, які потрапили в опалу, але звільнити їх не можна або шанованих людей, які мають "столоваться". Тільки буквально недавно (у жовтні 2019 р.) нарешті пішов з такої посади вельми неоднозначний генерал як колишній міністр оборони Олександр Кузьмук.

Та й нинішній головнокомандувач прийшов на посаду начальника Генерального штабу при Зеленском саме з посади головного інспектора.

Загалом, ситуація досить неоднозначна. Цілком можу припустити, що замість наказу №141 може існувати новий наказ, в якому прописано все те ж саме, але з новими датами - так в армії буває. Але тоді чому новий-старий міністр оборони Таран не організовує прес-конференцію і толково пояснить, що до чого. В крайньому випадку це можна зробити за допомогою своєї прес-служби, яка вельми немаленька за своїм чисельним складом і всі суцільно полковники.

Адже від цього залежить не тільки підтримка армії громадянським суспільством, але і, наприклад, підтримка з боку західних союзників. Правда, це потрібно тільки в тому випадку, якщо нове керівництво планує реально інтегрувати збройні сили в структури, а не поглядає в бік північного сусіда. Який як і раніше зберігає совкові в управлінні військами інститути, які набагато ближчою ментально нинішнім батькам-командирам.