Тому до феодалізму. Навіщо Тимошенко мінімальний прохідний бар'єр
В рамках своєї виборчої кампанії Юлія Тимошенко відвідала Всеукраїнський молодіжний форум, де в якості компліменту молодим політикам запропонувала знизити прохідний бар'єр до парламенту з нинішніх 5 до 2%, "але можна і нижче". "Сьогодні коштує 5%-ний бар'єр входження до парламенту. Хоч одна молода партія подолає цей бар'єр? Ніколи! Нам треба фундаментально знижувати прохідний бар'єр", - заявила Тимошенко, додавши, що після зниження бар'єру Верховна Рада стане "політичним інкубатором", в якому молоді політики зможуть виховуватися, вчитися, демонструвати свою позицію, показувати країні і світові своє лідерство".
Наскільки буде корисним для країни перетворення вищого законодавчого органу влади в навчально-виховний центр для юних політичних талантів - питання, звичайно, дискусійне, але, якщо дивитися на ситуацію з точки зору Юлії Тимошенко, яка нехай ще й не виграла вибори, але вже бачить себе майбутнім президентом країни, її логіка зрозуміла і очевидна. Більш того, ідея знизити прохідний бар'єр з вуст Тимошенко звучить далеко не в перший раз. Ще на початку літа Юлія Володимирівна представила свою передвиборну програму "Новий курс України", з вшитою в неї конституційною реформою, яка разом з "парламентською республікою канцлеровского типу" передбачає зниження прохідного бар'єру як мінімум до 2%, а в ідеалі і до 1%.
Коротенько нагадаємо, що запропонована Тимошенко конституційна реформа передбачає ліквідацію інституту президентства, а вища виконавча влада буде належати канцлеру, яким автоматично стає перший номер списку перемогла на парламентських виборах партії. Крім того, парламентські вибори пропонується проводити в два тури, а партія, яка перемогла у другому, отримує мінімум 226 голосів у парламенті і врятована від необхідності створювати будь-які коаліції. При такій політичній системі мінімальний прохідний бар'єр - ідеальний інструмент для партії, яка перебуває при владі. Припустимо, що Тимошенко обирається президентом і тим або іншим способом впроваджує свою конституційну реформу. Тоді на парламентських виборах провладна "Батьківщина" буде мати за визначенням певним перевагою перед конкурентами у вигляді адмінресурсу, а необхідність набирати всього 2%, щоб потрапити в парламент, неминуче призведе до дроблення партійної системи. У результаті перемогти "Батьківщині" буде помітно легше, і після перемоги вона отримає свою більшість і купу дрібних фракцій у парламенті, з якими простіше і дешевше домовитися.
Зрозуміло, провести подібну глобальну конституційну реформу навіть після перемоги на президентських виборах Тимошенко буде дуже непросто, а то і зовсім неможливо. Але й при збереженні нинішньої політичної системи зниження прохідного бар'єру може виявитися вигідно президенту. Візьмемо, наприклад, останні парламентські вибори 2014 р. якби тоді прохідний бар'єр становив 2%, то в парламент пройшли б шість партій, а майже в два рази більше - 11. Серед них, до речі, жодної молодої в розумінні Тимошенко. "Свобода" Олега Тягнибока, КПУ Петра Симоненка, "Сильна Україна" Сергія Тігіпка, "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка та "Заступ" Віри Ульянченко складно вважати партіями, нужденними в "інкубаторі". Лідери всіх цих політсил і фізично не дуже-то юні, і в політиці явно не новачки.
Але парламентом, половина складу якого складається з депутатів відразу від 11 політсил, а друга половина - мажоритарники, які і без того собі на умі, маніпулювати дещо простіше, ніж менш дробовим. У такій Раді в принципі неможливо наявність у кого-небудь "золотої акції", та й вербувати в коаліцію або під потрібне голосування необхідну кількість багнетів і дешевше, і організаційно простіше.
Просувні Тимошенко 2% в якості прохідного бар'єру - це приблизно 300 тис. українських виборців, а 1% - відповідно 150 тис. Приблизно стільки є в середньому обласному центрі. Таким чином, щоб потрапити в парламент для партії цілком може вистачити електорального ресурсу однієї або двох українських областей. Так що в разі практичної реалізації ідеї Тимошенко вибори за пропорційною системою мало чим будуть відрізнятися від мажоритарки. А як наші політики навчилися за допомогою "гречки" підкоряти свої виборчі округи, всім добре відомо.
Мінімальний прохідний бар'єр дозволить кожному більш-менш заможній людині створити свою маленьку, але горду партію, орієнтовану виключно на місцевий регіональний електорат і регулярно проходити в парламент. Таких політичних проектів в Україні і сьогодні достатньо багато, але з-за принципово непереборного для них бар'єру в 5% вони орієнтуються виключно на проходження до місцевих рад, що природно і логічно. Але якщо бар'єр буде знижений, партійна система країни неминуче зміниться. Залишиться дві-три більш-менш великих партій, а інша частина електорального пирога буде ділитися дрібними регіональними гравцями, а їх вотчини будуть все більше відокремлюватися і перетворюватися в якусь подобу удільних князівств на чолі зі своїми царьками. Наслідки подібного для країни, і без того має проблеми з сепаратизмом, передбачити нескладно.
