Навідник для танків. Як БТР-4 "Буцефал" став незамінним на Донбасі
Запрошені численні журналісти зафіксували як трійка машин цілком вдало форсувала водну перешкоду. Таким чином, були розвіяні численні чутки про те, що недавно модернізований зразок - з посиленим днищем - втратив здатність долати навіть мінімальну воду.
В цілому можна говорити, що саме БТР-4 являє собою одне з серйозних досягнень вітчизняного воєнпрому. Ще до початку 2000-х років наша країна не мала досвіду проектування і найголовніше серійного виробництва легкої бронетехніки типу бронетранспортера.
Однак Харківське конструкторське бюро машинобудування в ініціативному порядку в рамках програми "Човен" розробив машину, яка згодом і стала знаменитим "Буцефалом".
Цікаво, що наші інженери свідомо чи ні, але відмовилися при проектуванні від застарілої схеми радянських бронетранспортерів типу БТР-70 або БТР-80 колісної формули 8х8. У підсумку харків'янам вдалося вилікувати головну "хвороба" радянських машин - для екіпажу зробили окремі двері, а для десанту (від 7 до 10 осіб) - вихід з корми. Мало того, спочатку була передбачена можливість застосування різноманітних бойових модулів, причому якщо подивитися уважно, то видно, що у бронетранспортера БТР-4 бойовий модуль зміщений назад. Зроблено це для того, щоб розвести модуль і оператора, який ним керує, по різних кутах. Така конструкція підвищує безпеку - при ураженні модуля оператор залишається неушкодженим.
Ще однією особливістю стала модульна конструкція рухової установки - тобто ще на етапі проектування була передбачена можливість установки на БТР-4 різних двигунів. Хоча машина розроблялася під харківський дизельний двигун 3ТД. Але за бажанням замовника можна легко замінити на німецький Deutz або італійський Iveco Cursor 10. До речі, по потужності український мотор не поступається "німцеві": максимальна потужність Deutz - 598 к. с., потенціал 3ТД - 600 "конячок".
Природним для України того періоду був і подальший шлях машини - вона пішла на експорт. Саме завдяки цьому в самий важкий початковий період війни на Донеччині вона значно посилила бойовий потенціал нашої армії. Справа в тому, що перед самою війною Ірак з різних причин відмовився від партії машин, і тоді було прийнято рішення відправити їх на фронт.
Вже в травні 2014 р. особисто тодішній прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк прямо під окупованих росіянами Слов'янському передав чотири БТР-4Е загону спецпризначення Національної гвардії України "Омега".
В кінці травня 2014 р. з'явилися повідомлення про укладення контракту на поставку 194 БТР-4 не тільки для НГУ, але і для армії. З тих пір БТР-4 стабільно стали надходити на озброєння не тільки аеромобільних частин (95-й, 25-ї бригади), але і, наприклад, 92-ї механізованої бригади.
Бойовий досвід застосування БТР-4 у ході війни на Донбасі і в Іраку дозволив накопичити харків'янам величезний досвід. Оцінки військових, не завжди однозначні, дозволили внести сотні змін в конструкції бронетранспортера. На цьому тлі тривав процес імпортозаміщення - так, якщо в БТР-4 зразка 2014 р. кількість деталей з РФ становило 45%, ще 45% були українськими, а 10% імпортувалися, то до 2017 р. Україна почала самостійно виробляти вже 88% агрегатів і вузлів для БТР-4, імпортуючи лише 12%.
На сьогоднішній день вершиною розвитку схеми БТР-4 став варіант БТР-4МВ1, представлений у Києві на виставці "Зброя та безпека-2017". Основною відмінністю від попередніх модифікацій став абсолютно новий корпус - замість архаїчного носового вузла з бронестеклами і дверима був поставлений новий зі значним кутом нахилу і з розміщенням механіка-водія і командира в окремих люках.
Крім того, в кормовій частині для виходу десанту розміщена відкидна апарель (в якій є додаткова двері), а броньовий захист корпусу була відчутно підвищено з рівня STANAG 4569 Level 2 до рівня Level 3.
Як і попередній варіант БТР-4МВ, БТР-4МВ1 оснащений німецьким дизельним двигуном Deutz BF6M1015CP потужністю 450 л. с. і стандартних бойовим модулем БМ-7 "Парус".
Варто окремо відзначити крайню ефективність цього бойового модуля з 30-мм автоматичної гармати ЗТМ-1 з боєкомплектом 350 снарядів, спареним 7,62-мм кулеметом КТ-7,62, 30-мм автоматичним гранатометом КБА-117 і самим головним протитанковою зброєю - 130-мм ПТРК "Бар'єр" з двома ракетами. Причому на відміну від інших бойових модулів, військові активно застосовують не тільки гармати і кулемети, але і ракети - в мережі було кілька роликів з пусками в бойових умовах і на полігоні.
Все це досить смертоносне "господарство" вельми ефективно управляється за допомогою дуже сучасного оптико-телевізійного прицільного комплексу, а також системи керування вогнем "Трек-М". Доходило до того, що в ході літніх боїв 2014 р. танкісти і екіпажі БТР-4 Нацгвардії виробили оригінальну тактику спільної бойової роботи, при якій для коректування вогню танків використовувалися можливості системи наведення "Буцефала".
Модернізація БТРа продовжується і понині - для української армії зараз на перший план виходить не тільки кількісне, але і якісне наповнення. Так, у війська стали масово надходити броньовані ремонтно-евакуаційні, санітарно-евакуаційні машини і навіть самохідні міномети на базі БТР-4.
Крім того, незважаючи на злостивості російських ЗМІ, наші бронетранспортери як і раніше продовжують користуватися стабільним попитом на світовому ринку озброєнь. Так, у 2017 р. Індонезія купила п'ять плаваючих БТР-4М для оцінки можливостей переозброєння свого Корпусу морської піхоти. Поки про закупівлю великої партії не йдеться, але індонезійські військові вкрай позитивно оцінили якості нашого бронетранспортера.
Таким чином, можна говорити, що наш БТР-4 "Буцефал" - далеко не межа досконалості і у машини чимало недоліків і дитячих хвороб, які, втім, поступово виправляються. Однак основною характеристикою є відповідність стандартам НАТО і, що важливо в наших умовах - привабливе співвідношення ціна-якість.
