• USD 41.3
  • EUR 43
  • GBP 51.7
Спецпроєкти

Навіщо Шокіну відкриті вибори Генпрокурора

ГПУ вирішило компенсувати хронічні провали в роботі відомства інформаційною цяцькою про чесний кастинг на посаду керівника
Фото: УНИАН
Фото: УНИАН
Реклама на dsnews.ua

Генпрокурор Віктор Шокін мріє про відкриті вибори свого наступника. Про це розповів його новий перший заступник Юрій Севрук, нещодавнє призначення якого увінчалося черговим скандалом навколо ГПУ. Ідея, звичайно, дуже гарна, а її реалізації обіцяє органам прокуратури номінальну незалежність та підконтрольність виключно виборцям. Однак, на практиці реалізувати такий замисел практично нереально, про що чудово знає сам Шокін. Хоча б тому, що для цього необхідно вносити зміни до Конституції. Відтак, заявлена очільником ГПУ новація – не більше ніж відволікання уваги від низки проколів його відомства, які стали наслідком непрофесіоналізму команди Віктора Миколайовича.

На перший погляд озвучена Шокіним ідея може здатися актом жертовності. Мовляв, не тримаюся я за свою посаду і сам готовий піти з неї, як тільки будуть оголошені відкриті вибори мого наступника. Хоча чинний Генпрокурор прекрасно знає, який довгий шлях потрібно пройти, щоб зміна процедури призначення керівника ГПУ стала реальністю. Яскравим тому підтвердженням є хороводи парламенту навколо позбавлення депутатів їх недоторканності. Нагадаємо, що відповідні плани, не рахуючи вічних передвиборчих маніпуляцій навколо цієї теми, були озвучені новою владою наприкінці 2014 року. В лютому відповідний законопроект був прийнятий у першому читанні і відправлений до Конституційного Суду. Однак, у липні депутати почали вносити до нього правки, позбавивши, тим самим, це звернення до КС сенсу, а потім взагалі перенесли розгляд питання на осінь. Тобто, на невизначений час. 

Проте, ці старання народних обранців не були марними, адже дозволили, як владі, так і опозиції, заробити свої політичні бали перед виборцями, жонглюючи аргументами на тему необхідності скасування чи збереження депутатської недоторканності. Тому, не важко здогадатися, що приблизно таку ж мету – відволікти увагу від провалів ГПУ, переслідує і Віктор Шокін. Тим більше, що останнім часом його команда нафолила одразу на кілька червоних карток і зберігається у грі виключно завдяки добрій волі президента. Зокрема, йдеться про корупційний скандал, в якому опинилися зам голови Головного слідчого управління ГПУ Володимир Шапакін і заступник прокурора Київської області Олександр Корнієць, спіймані на отриманні хабарів. Пізніше, ця історія отримала продовження, коли за підозрюваних відкрито вступився сам Шокін та його зам Володимир Гузирь, внаслідок чого в опалі опинилась команда іншого зама Генпрокурора Давид Сакварелідзе.

На перший погляд озвучена Шокіним ідея може здатися актом жертовності. Мовляв, не тримаюся я за свою посаду і сам готовий піти з неї, як тільки будуть оголошені відкриті вибори мого наступника. Хоча чинний Генпрокурор прекрасно знає, який довгий шлях потрібно пройти, щоб зміна процедури призначення керівника ГПУ стала реальністю

Пізніше Віктор Шокін таки пішов на поступки громадськості, яка засудила його за таку ганебну поведінку і пожертвував Гузирем, але тут же призначив на його місце нічим не кращого представника оточення того ж таки Гузира – Юрія Севрука. Який, як ми пам'ятаємо, і озвучив популістську ідею боса про відкриті вибори Генпрокурора. Власне, скандальність цього призначення полягає ще й в тому, що Севрук підпадає під люстрацію, оскільки за часів Віктора Пшонки працював прокурором Подільського району Києва, а у 2013 році працював заступником начальника управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Генеральної прокуратури. Крім того, Севрук отримував від Віктора Януковича кілька нагород, що теж мало б насторожити керівника ГПУ, який мав би не тільки номінально, але й де-факто і доволі жорстко контролювати процес проведення люстрації по всій прокурорській вертикалі. 

Але повернемося до виборів Генпрокурора. Те, що цей проект сподобається більшості українців, здогадатися не важко. На це і розраховує Віктор Шокін, довіра до якого з кожним днем тане на очах. Але, навіть якщо припустити, що його задум почнуть реалізовувати в Раді і все закінченням прийняття відповідних змін до Конституції, це аж ніяк не означає, що новим Генпрокурором України стане беззаперечний авторитет. Це доводить і приклад обрання керівника Національного антикорупційного бюро. Адже попри всю відкритість та інформаційну розкрученість конкурсу переможцем у цьому випадку став маловідомий юрист та колишній прокурор Артем Ситник, до якого є чимало запитання відносно політичної лояльності та компетентності. Тому, навіть якщо вибори Генпрокурора і стануть відкритими, за нинішніх умов це не дає жодних гарантій того, що ГПУ очолить професіонал.

    Реклама на dsnews.ua