Натягнути сову на глобус. Що не так з пропозицією Хомчака щодо чисельності нашої армії

Військове будівництво армії під час війни неминуче викликає інтерес громадянського суспільства. Тому не дивно, що будь-які офіційні заяви високопоставлених військових, які стосуються змін в армії, розглядаються буквально під мікроскопом. Особливо це стало актуально в останній рік, коли в армії почали відбуватися процеси, які не можуть не викликати запитань і по суті ведуть до погіршення обороноздатності країни.

Останні кілька тижнів темою для обговорення у військових і навколовійськових колах стала заява головнокомандувача Руслана Хомчака про приведення чисельності ЗСУ до норм, прописаних у законі "Про чисельність Збройних Сил України" від 6 березня 2015 р. (!). Тобто те, що після цього прийняли Військову доктрину, в 2016 р. - Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони, в 2018 р. - Закон "Про національну безпеку" та інші дуже важливі документи, відмітається начисто. Мало того, не так давно країна вийшла на новий рівень відносин з НАТО, що також вимагає певних коригуючих рішень.

Нарешті, після 2015 р. були створені два нових оперативних командування, нове повітряне командування, Корпус резерву, основа для бригад територіальної оборони, і багато чого ще. Тобто структури зі своїми штатами - і тут Хомчак вирішує втиснути все це у магічну цифру 250 тис., у тому числі 204 тис. військовослужбовців.

Подібне "натягування сови на глобус" призведе до очікуваних результатів - масового скорочення штатів бригад, полків, числа рот, батальйонів, взводів в ротах, а також до об'єднання яких тільки можна посад. На тлі хронічної неукомплектованості підрозділів навіть розмови про це вкрай негативно впливають на загальну боєздатність армійських частин. Ще півроку такої реформи - і на ротацію треба буде відправляти кухарів і солдатів строкової служби.

Ніхто не говорить про те, що зараз потрібно збільшувати чисельність армії (хоча, якщо це відповідає перспективній моделі ЗСУ, то чому б і ні - законодавчо така можливість є), достатньо розібратися з тими бригадами, що вже існують. Адже ні для кого не секрет, що є новостворені бригади, які насправді є всього лише батальйонами (і ті збирають з великим трудом, щоб відрядити до бойової бригади на час ротації).

Але цей шлях не для Хомчака - тоді доведеться зменшувати кількість генеральських і полковницьких посад, а значить, комусь з пулу наближених дістанеться менше грошей і нагород. Набагато простіше на тлі негативного ставлення до попереднього начальника генерального штабу Віктора Муженка руйнувати все, що було з такими труднощами побудоване і зараз працює. Набагато простіше відкотити весь розвиток ЗСУ на п'ять років назад - тільки заради нездорових амбіцій...

На жаль, питання не тільки в персоні головнокомандувача, але і в тому, що замість генералів і полковників з бойовим досвідом разом з ним у командування прийшли кадри радянського розливу, які не здатні на якісь адекватні кроки з реформування армії в рамках не тільки руху до НАТО, але і просто здорового глузду.

Характерний приклад - реформування Повітряних Сил України. Те, що зараз пропонується в якості реформи, дуже нагадує ті кроки, які планували в 2012 р. люди, що розвалювали армію при Януковичі.

Дивіться самі. 15 лютого 2012 р. тодішній начальник генерального штабу ЗСУ генерал-полковник Володимир Замана запропонував в короткий час розформувати Повітряні Сили як вид Збройних Сил України, в тому числі було запропоновано ліквідувати розвідувальну авіацію у вигляді ескадрильї розвідників Су-24МР та вивести зі складу вертольоти спеціального призначення (машини радіоелектронної боротьби, повітряні командні пункти та інші вельми специфічні машини). Крім того, пропонувалося перебазувати всю (!) військово-транспортну авіацію в аеропорт "Бориспіль", а всі винищувачі Міг-29 - на аеродром Озерне. І "вишенька на торті" - вивести з Автономної Республіки Крим всі підрозділи Повітряних Сил України, включаючи зенітно-ракетні комплекси С-200 і С-300.

Ці пропозиції за своєю суттю дуже схожі на ті, що містяться у нещодавно презентованій "Візії-2035" - документі, що описує, як бачать авіаційні генерали наші Повітряні сили через 15 років. "У мирний час з метою економії ресурсів авіація повинна базуватися на 5-6 авіабазах, що дозволить зменшити експлуатаційні витрати на бойову підготовку і виконання завдань із захисту повітряного простору", - йдеться зокрема в документі. З трьох бригад транспортної авіації пропонують залишити одну, а з семи бригад тактичної авіації - чотири. І це ще чітко не прописано, як пропонується вчинити з системою ППО. А тут все може бути ще сумніше: за інформацією джерел автора, єдину систему збираються "розтягнути" по оперативних командуваннях.

Між тим в разі базування всіх транспортних літаків на одному аеродромі, а бойових машин - на вкрай обмеженій кількості аеродромів, підвищується їхня вразливість у разі першого удару противника. А без єдиної системи ППО в умовах повної переваги ймовірного противника в повітрі цінність, наприклад, берегових протикорабельних комплексів буде наближатись до нуля.

В принципі, пропозиції Хомчака в рамках так званої реорганізації ВСУ вже заслуговують як мінімум на спеціальні слухання на комітеті Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. А нинішній опозиції, використовуючи напрацьовані зв'язки, варто було б привернути до проблеми найпильнішу увагу наших партнерів у НАТО. І всім разом поставити питання: кому вигідний сьогодні відкат назад реформи української армії.