Погана мода. Як політики перетворили Україну на країну "диверсантів" і "зрадників"

Депутат "Голосу" Олександра Устінова повідомала, що Шевченківський райсуд Києва своїм рішенням зобов'язав СБУ відкрити кримінальну справу проти міністра охорони здоров'я Максима Степанова за ст. 113 Кримінального кодексу - диверсія проти країни. Нагадаємо, раніше фракція "Голос" закликала звільнити главу МОЗ за, як там вважають, аферу з закупівлею спеціальних костюмів для українських медиків. "Замість 72 тис. костюмів, що повинні були приїхати і захищати наших медиків, приїхали 29", - заявляла Устінова. До речі, в СБУ порушення кримінальної справи проти "диверсанта" Степанова не підтвердили, оскільки поки не отримали рішення суду.

Міністр переконує: костюми отримані і їх розвозять по лікарнях країни. Його опоненти заперечують: приїжджали на митницю і костюмів там не бачили. Насправді ця історія завершиться одразу, як тільки тема коронавірусу перестане бути інформаційним мейнстрімом, і коли на викриттях, пов'язаних з нею, буде складно заробити політичний капітал. Тут можна згадати не менш гучний скандал з вивезенням за кордон медичних масок перед оголошенням карантину в Україні. Страх, що у нас буде, як в Італії, швидко пройшов, маски можна купити без проблем, тому масочні бариги вже нікому не цікаві.

За останній рік ДБР та СБУ за зверненням окремих громадян або за вердиктом судів порушили кілька кримінальних справ, у яких політики фігурують у ролі "зрадників Батьківщини", то "диверсантів". Подібні справи стали трендом нашого часу, а колись раніше в тренді були антикорупційні розслідування. Причому і перші, і другі мають дуже сумнівні судові перспективи і порушуються швидше заради піару чи тиску на політичних опонентів.

П'ятий президент Петро Порошенко фігурує одразу в трьох справах, які розслідуються за статтею "державна зрада". 21 травня 2019 р. за заявою Андрія Портнова порушили справу, в якій Порошенку інкримінували три статті Кримінального кодексу: 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), 111 (державна зрада) і 426-1 (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень). Розслідування стосувалося подій 25 листопада 2018 р., коли в результаті атаки російських військових кораблів на українські в Керченській протоці були наші полонені моряки.

Незважаючи на повну абсурдність обвинувачень, ця справа підносилася в пресі мало не як виконання президентом Зеленським його передвиборчої обіцянки стати "вироком" Порошенку. Тоді експерти відзначали, що подібним розслідуванням офіційний Київ сам собі стріляє в ногу, позбавляючи себе можливості судитися з Росією у міжнародних судах про порушення нею Конвенції ООН по морському праву.

Другу справу порушили також за заявою Андрія Портнова. Сталося це 10 грудня 2019-го. ДБР зареєстровало кримінальне провадження за фактом можливого вчинення державної зради п'ятим президентом під час підписання мінських угод. Але оскільки світове співтовариство визнає їх і до них прив'язані санкції проти Росії, а чинна влада виконує ці угоди, то запал ДБР щодо задоволення цього позову Портнова швидко згас.

Третя справа з'явилася зовсім недавно і стосується вона зливу Андрієм Деркачем розмов Порошенка з колишнім віцепрезидентом США Джо Байденом. І тут також ексглаві української держави "шили" держзраду. Але, мабуть, усвідомивши розміри неприємностей, які Україна може отримати внаслідок педалювання цієї справи, президент Зеленський днями заявив, що ці записи "не в пріоритеті", і Київ не хоче впливати на внутрішньополітичну ситуацію в США і на процес виборів зокрема. Відзначимо, що трохи раніше, під час своєї пресконференції, Зеленський обіцяв розслідування за заявою Деркача. На сьогоднішній день слідчі органи вже цікавляться не так змістом розмови двох високих посадових осіб, як походженням записів.

Але не тільки Порошенку пред'являють обвинувачення у "державній зраді". 23 квітня Шевченківський райсуд столиці задовольнив позов народного депутата з фракції "Європейська солідарність" Володимира В'ятровича і зобов'язав СБУ порушити справу про "зраду" другого президента Леоніда Кучми і Андрія Єрмака, голови Офісу шостого президента. Мова йде про березневе засіданні ТКГ у Мінську, де ледь не створили "консультативну раду" за участю представників ОРДЛО. Сьогодні від цієї ідеї на Банковій відмовилися, але справа вже внесена до ЄРДР, вона розслідується СБУ. І від Івана Баканова вимагатимуть звіту про хід розслідування. І не тільки цього.

Таким чином, на сьогоднішній день у нас є "зрадники" і "диверсанти" на будь-який політичний смак. Хтось набирає рейтинги на атаках проти міністра Степанова, хтось - проти Порошенка або Єрмака. З урахуванням місцевих виборів, що наближаються, кількість подібних справ-"пустишок" явно зросте, і вітчизняний політичний клас в очах виборців ризикує перетворитися в "клуб зрадників". Що, насправді, дуже сумно, адже, по-перше, справи за статтею "зрада Батьківщині" перетворилися на іграшку в руках окремих політиків, і ці ігри підривають систему влади і вкрай негативно впливають на імідж країни. Про що, наприклад, наші західні партнери можуть розмовляти з українськими політиками, якщо до тих всередині країни приліплений ярлик "зрадника"? Від розмов з такими людьми автоматично буде страждати і імідж західних політиків.

А по-друге, справи про "державну зраду", якими сьогодні жонглюють заради піару, при зручному випадку можна реанімувати. Наприклад, після чергової зміни влади. Таким чином, Україна перетворюється на країну, де всі політики ризикують опинитися на гачку. Причому не за реальні гріхи, а за вигадані їх політичними опонентами, але прийняті в розробку слідчими органами.