Національне Зе-примирення. Коли ДБР порушить справу проти "київської хунти"
"Венедиктова вважає" - напевно, не зовсім точне формулювання. Так вважають Андрій Портнов, Олена Лукаш, а тимчасово виконуюча обов'язки директора Держбюро розслідувань просто на їх стороні. Нагадаємо, соратники Віктора Януковича, помітно активізувалися після приходу до влади Володимира Зеленського, нещодавно звернулися до народних депутатів з пропозицією зареєструвати законопроект їх авторства "про скасування закону про амністію учасників масових заворушень 2014 року". І буквально через три дні Венедиктова в інтерв'ю "Лівому березі" заявила, що закон про амністію активістів Майдану "перешкоджає об'єктивно розслідувати вбивства правоохоронців". "Якщо ми хочемо справедливого і чесного розслідування, то цей закон потрібно скасувати", - підкреслила вона.
Нагадаємо, Закон "Про недопущення переслідування і покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зборів..." Верховна Рада прийняла 21 лютого 2014 р. Їм, серед іншого, накладено заборону на збір, реєстрацію, накопичення, зберігання, адаптування, зміну, поновлення, використання та поширення персональних даних осіб, які були учасниками масових акцій протесту, отримані в зв'язку з участю цих осіб в акціях протесту. Ці персональні дані підлягають знищенню у встановленому законодавством порядку, зазначено в законі. Тобто на сьогоднішній день їх вже не повинно бути. Звідси питання: яким чином скасування цього закону сприятиме слідчим ДБР? Однак, судячи з нещодавно опублікованими матеріалами про так званій "групі Парасюка" - людей, яких підозрюють у стрілянині по міліціонерам 20 лютого 2014-го, - документи, зібрані слідством раніше, вільно гуляють по руках. І саме фрагмент з величезного масиву справ Майдану, що стосується загибель силовиків вранці 20 лютого, ДБР, ймовірно, планує зробити ключовим елементом розслідування.
Ідеологічно це обставлять наступним чином. Під гаслом "нам потрібна правда, адже загинули українці, незалежно від того, з якого боку барикад вони стояли" слідство сконцентрується на події в найстрашніший день Революції гідності, в результаті чого під суд відправлять "вбивць" міліціонерів. Але це ще не все - для ілюзії справедливості також необхідно засудження "беркутівців", які стріляли в протестувальників. Венедиктова наполягає: парламент повинен прийняти закон про заочне засудження. Тобто злочинці, вони розстрілювали учасників революції, зможуть бути засуджені заочно, оскільки більшість з них втекли в Росію одразу після Майдану, а тих, які не встигли, нещодавно обміняли. В результаті у в'язниці ризикують виявитися лише "майданівці". Але суспільству розкажуть, що нарешті-то все понесли покарання і це величезний крок до національного примирення.
Опиняться на лаві підсудних винні в побитті студентів, в жорсткому розгін протестів на Банковій 1 грудня, у вбивствах і нанесенні каліцтв 22 січня, 18 і 19 лютого, у злочинах, скоєних в регіонах? У своєму зверненні до шостої річниці закінчення Майдану Венедиктова назвала кількість загиблих цивільних осіб - 78. У цій цифрі відповідь: розслідування просто звузять в кращому випадку до трьох днів у лютому, а в гіршому - зупиняться конкретно на події 20 лютого 2014-го. Але обмежиться все лише переписуванням історії Майдану?
У російській гібридної парадигмі ніякої Революції гідності не було, а був державний переворот, в результаті якого владу захопила "київська хунта". Вона і почала "громадянський конфлікт" на Донбасі, який переріс у кровопролитну війну. Як тут не згадати передвиборчу кампанію в Україні річної давності, коли кандидати в президенти ніби під копірку повторювали мантри про винність у анексії Криму та війні на Донбасі тих, хто прийшов до влади на крові Майдану". Але, хоча зміна влади в країні відбулася, сценарій визнання офіційним Києвом "злочинів хунти" залишається неможливим (поки). Для того щоб він почав реалізовуватися, треба організувати ревізію рішень Верховної Ради та уряду в перші місяці після Майдану. Те, про що говорить Венедиктова з приводу закону про амністію учасників протестів, перший крок до такої ревізії.
Нагадаємо, крім цього закону в лютому 2014-го в парламенті було прийнято цілу низку рішень, які зараз теж можуть бути переглянуті. 21 лютого, наприклад, декриміналізували статтю, за якою була засуджена Юлія Тимошенко. 22 лютого Олександр Турчинов був обраний спікером замість подав у відставку "регіонала" Володимира Рибака. У зв'язку з втечею Януковича, голова ВР став в. о. президента до президентських виборів. Самого ж втікача депутати відсторонили від посади. А 27 лютого Рада прийняла закон, що дозволив вийти з в'язниці 26 політичним в'язням, серед яких були Андрій Білецький, Ігор Мосійчук, батько і син Павліченко...
Тобто, якщо влада стала на шлях перегляду постмайданних рішень, то на цьому шляху ДБР може, наприклад, порушити справу "про здачу Криму" - не його анексії Росією, а саме "здачі", "про здачу Донбасу", "про незаконних дострокових президентських виборах 2014 р." і т. д. чи Не в цьому кінцева мета політики національного примирення? Ідеологічно переформатувати історію країни від Майдану до обрання Зеленського президентом. Кримінальними справами, гуманітарною політикою - без різниці як, лише б не так, як при Порошенко.
