Націоналізація по-народному. Як в ОРДЛО оспівують віджим

Невелика накладочка

У переліку з 43 об'єктів, які потрапили під зовнішнє управління в ДНР, є серед інших і такі, які раніше вона вже "націоналізувала". Про це тепер мало хто пам'ятає. Запам'ятати все, що щодня озвучують публічні особи "республік", дійсно, дуже складно.

Напевно і сам Захарченко вже не пам'ятає, що шахта ім. Засядька та "Донбас Арена" вже "национализировались". Нагадаємо, вранці 4 березня 2015 р. на шахті ім. Засядька в Донецьку стався вибух, під час якого під землею знаходилися 230 гірників. В результаті НП загинули щонайменше 33 людини. Після вибуху сепаратисти не допустили на шахту українських рятувальників, тіла загиблих шукали самі шахтарі та місцеві аварійні служби. Ось тоді-то і "націоналізували" шахту в перший раз. "Ми йшли назустріч шахтарям, щоб вони отримували зарплату. Зараз ця шахта буде належати ДНР і приносити гроші нашій республіці", — заявляв два роки тому Олександр Захарченко.

На Стахановському вагонобудівному заводі (ЛНР) тимчасова адміністрація починала працювати ще в 2015 р. В листопаді 2016-го місцеві силовики завели на керуючих кримінальну справу — за продаж верстатів під виглядом металобрухту. Але це вже інша історія.

Самі відрізали

Один з аспектів, на яких керівники і ЗМІ "республік" одностайно роблять акцент, — це те, що Україна сама всіляко сприяла сьогоднішній ситуації. І сама ж остаточно відрізала для себе "республіки" Донбасу, сама собі в підсумку влаштувала блокаду.

"Економічна блокада Донбасу з боку України підвищила прагнення Донецької Республіки до якнайшвидшої інтеграції в економічний і політичний простір Росії", — заявила 27 лютого "заступник голови народної ради ДНР" Ольга Макєєва. Вона підкреслила, що "жителі ДНР вибрали шлях єднання з Росією ще в 2014 році, і сьогоднішні події тільки підтверджують правильний вибір народу Донбасу". "І чим раніше це зрозуміють в Україні, тим більше у них залишиться шансів врятувати свою країну від повного краху", — додала вона.

Або такий ось уривок з донецького видання: "...Вадим Черниш заявив, що Київ припинить всі контакти з "захопленими" в ДНР і ЛНР підприємствами: "Всі господарські контакти з підприємствами, де змінено менеджмент, будуть припинені..." Черниш також додав, що суб'єктами відносин з українськими підприємствами мають бути тільки ті компанії, які працюють в правовому полі України. Іншими словами, міністр у справах тимчасово окупованих територій починає привчати українського обивателя до думки, що разом з підприємствами Донбасу, які були взяті під зовнішнє управління республіканськими владою ЛДНР 1 березня, йдуть і залишки самої України".

У мережах теж активно діляться думками: "Ніякого "Мінська" вже не буде: блокатори поховали світ, Україна втратила Донбас", "Радикали і колишні АТОшники поховали Мінські угоди і повністю відрізали Донбас від України — Вашингтон не допоможе".

6 березня Ігор Плотницький заявив: "Ми не можемо жити в стані постійної блокади і постійної ненависті один до одного. Україна буде нашим сусідом, з яким ми, хочемо того чи ні, повинні будемо вибудовувати ті економічні відносини, які вигідні для республіки. Тому що будь-який і буде розуміти, і повинен розуміти, що з сусідами краще торгувати, аніж воювати". Підтекст читався в кожній інтонації і кожній паузі: ми, мовляв, вже не Україна, ми — ваш сусід і ваш партнер зі своєї самостійної економікою.

ЗМІ про "блокадниках"

Тема блокади Донбасу широко висвітлювалася в ЗМІ "республік", природно, під потрібним кутом і в гостро негативному контексті. Причому негативному як щодо прихильників та учасників блокади, яких називали неробами і радикалами, так і у відношенні сил, які намагалися перешкоджати блокадних дій. Проти "блокадників" виходили і співробітники МВС, і непізнані особи, яких називали "ахметовськими титушками". Мали місце якісь бійки, але всі ці дії ніякого ефекту не мали, більше того, "блокадники" розширили сферу заходів і до автомобільних доріг.

У ОРДЛО всю цю інформацію просто-таки смакували. Висміювалася "безпорадність українських силовиків зупинити беззаконня", іронізували над версією "ахметовських титушек", стверджуючи, що якби там були "ахметовські титушки", то вони як мінімум на одному напрямку всіх "блокадників" розігнали б за півгодини.

6 березня місцеві джерела писали: "Глава МВС України Арсен Аваков після деяких, досить млявих і більше демонстративних, ніж дійсних, спроб перешкодити "блокадникам", явно дав зрозуміти, що зв'язуватися з ними не має наміру. Згоден, мовляв, тільки якщо Верховна Рада надасть йому для цього додаткові повноваження. Які ще повноваження потрібні міністру внутрішніх справ для того, щоб виконати пряме розпорядження РНБО, винесену щодо припинення блокади?".

А ось як про блокаду і зовнішньому управлінні висловився голова народної ради ЛНР" Володимир Дегтяренко: "Неминучість такого процесу для жителів Донбасу завжди була очевидна, а політична безпорадність Києва лише прискорила цей необоротний процес".
Скорочена цитата з виступу політолога: "Активізація блокадних дій, які не підтримуються офіційним Києвом, дає додаткові підстави стверджувати, що саме громадянська війна, що сама Україна навіть залишилася на своїй території не єдина і не послідовна в своїх намірах і діях".

Була 5 березня і такий заголовок: "Влада України використовує радикалів і блокаду Донбасу з метою отримати допомогу з-за кордону".

Оптимізм ЗМІ ЛДНР

Ми вже два тижні чуємо від українських чиновників різних рангів жахливі цифри збитків від блокади: десятки тисяч робочих місць, мільярди гривень податків, мільярди доларів валютної виручки. Самих розрахунків ми не бачили, але цифри подаються так, ніби мова йде про повну зупинку підприємств Донбасу. Місцеві ж ЗМІ набагато оптимістичніше, сповнені рішучості продовжувати будівництво "молодих республік", а зовнішнє управління вводиться вже точно не заради закриття виробництв. І в цьому аспекті "республіканська" пропаганда в черговий раз переграє українську. Зупинка великих виробництв не вигідна нікому — в цьому вони праві.

"Упевнений, переорієнтувати підприємства Донбасу на економічні рейки Російської Федерації — завдання цілком посильне. Так що в черговий раз блокада неонацистів і злочинні дії київської влади і олігархів обернулися проти них же, — повідомив керівник фракції "Донецька Республіка" Олександр Костенко 28 лютого. — Ми довго терпіли на своїй землі олігархів, які оплачували АТО. Тепер це закінчилося".

"Ми готові з упевненістю заявити: на всіх підприємствах з зовнішнім управлінням працівники збережуть свої посади, їм буде надана підтримка з боку управління, так і з боку профспілок", — говорить Володимир Дегтяренко. — Якщо говорити про наше завдання, то створений штаб має намір утримувати підприємства на плаву, а сприяти їх подальшому розвитку і переорієнтувати в бік Росії".

"Глава ДНР" Олександр Захарченко підкреслював, що "після переходу підприємств з української юрисдикції в правове поле ДНР "республіка" зможе наповнювати за їх рахунок до 70% бюджету". Чергова витіювате формулювання від Захарченко, але в цілому звучить переконливо: ніхто від такого потоку податків не відмовиться, так що закривати підприємства не будуть.

А його соратник Ігор Плотницький розпорядився поставити населення до відома, що "в результаті переходу українських підприємств під юрисдикцію республіки всі робочі місця будуть збережені, а працівники підприємств будуть соціально захищені".
"Голова федерації профспілок ЛНР", член штабу по контролю за процесом переходу підприємств української юрисдикції під зовнішнє управління Олег Акімов 7 березня заявив, що працівники всіх українських підприємств в ЛНР не постраждали від введення зовнішнього управління і підтримують це рішення. Він зазначив, що паніка в українських ЗМІ навколо цього питання продовжує зростати. "Посіяти паніку серед трудових колективів республіки їм не вдалося і не вдасться. Люди прекрасно розуміють, на чиєму боці правда. Вугільні підприємства республіки продовжують працювати, вони абсолютно не будуть залежати від втручання неприборканих українських радикалів", — стверджує Акімов.

Ставлення населення

Значна частина населення ЛДНР до ініціативи запровадження зовнішнього управління поставилася не захоплено, але схвально. Противники "республіки", проукраїнськи налаштовані громадяни, звісно, бачать у всій цій епопеї черговий крок у віддаленні регіону від "великої землі".

Найбільш радикально налаштованим українофобам, звичайно, не дуже до смаку, що немає "цієї націоналізації", на їх думку, відбирати так відбирати. У цьому сенсі дуже показовий коментар у групі "Донецька Республіка": "Що дивного. Олігархи Кремля і олігархи бандерівщини — це брати-близнюки, а народ завжди буде по іншу сторону барикад..."

Але таких радикалів не так багато, а в цілому задоволені і вони. Є й така версія: "Трохи пізніше все одно націоналізують, всьому свій час, все буде поступово". (Те ж саме багато зараз говорять і про визнання Росією незалежності республік", мовляв, "спочатку Росія визнала документи, а з часом і повністю нас визнає, не все відразу".)

Сам по собі це вже довгоочікуваний багатьма і рішучий крок з боку лідерів "республік", які останнім часом помітно втрачали довіру населення, навіть серед своїх колишніх прихильників. Крім того, це рішення — "гідну відповідь укропам на їх блокаду". У ЛДНР всі останні події позиціонуються саме як відповідна міра і справедлива міра. Тепер з'явилося реальне самоврядування, господарська незалежність від України (згадуємо розкручений під час "російської весни" меседж "Київ Донбасу не указ").

Серед адептів великий "Новоросії" думки теж неоднозначні. Одні вважають, що такі кроки, як указ Путіна і "як би націоналізація", все більше відрізають регіон саме по сьогоднішній лінії розмежування, інші ж, навпаки, стверджують, що ці кроки — лише початок, "твердий вектор на Росію" і хороший приклад для інших областей здобути незалежність від Києва.

Вельми показовий коментар з Горлівки: "Зрозуміло, що поки нічого не зрозуміло... Начебто ми йдемо в Росію, але все робиться з таким розрахунком, щоб ми могли легко повернуться назад в Україну. І підприємства "націоналізували" тимчасово і паспорта визнали тимчасово..."

Є і чимале число людей, які до змін ставляться насторожено. Особливо серед тих, кому за 40, і особливо в невеликих містах, де більшість жителів прив'язані до конкретного підприємства. Цей факт, до речі, в ЗМІ не ховається, "влада побоювання народу розуміє", але обіцяє, що робочі місця ніхто не втратить і всі підприємства будуть працювати. Адже керівництво "республіки" також зацікавлена в тому, щоб підприємства не просто залишалися на плаву, але і розвивалися завдяки відновленню зв'язків з братньою Росією і її постійної турботи про нас.

Досить поширеним серед нейтрально налаштованих громадян, мабуть, можна вважати таку думку: "Нам в принципі все одно, хто буде керувати шахтами, аби люди вчасно отримували зарплату".