Справжні друзі України. Які країни більше за інших допомагають нашій армії

Конкретні кроки щодо допомоги нашим збройним силам після початку відкритої агресії Росії з боку різних країн показали реальний стан наших відносин з ними. Фактично провідні європейські країни з весни 2014 р. запровадили негласне ембарго на постачання не лише летального озброєння, а й товарів подвійного призначення. Єдиною країною Європи, що входить до НАТО, яка відкрито підтримала Україну постачанням боєприпасів та зброї (причому на безоплатній основі), стала Литва. І продовжує це робити досі. Буквально днями військово-транспортним літаком Alenia C-27J було доставлено чергову партію — цього разу бронежилети та балістичні пояси (загалом офіційний Вільнюс планував передати 490 комплектів на суму 679 тис. євро).

А перші поставки зброї та боєприпасів радянського зразка, які раніше перебували на озброєнні литовської армії і знімалися з озброєння у процесі переозброєння на західні зразки, були відзначені ще восени 2014 р., проте склад першої партії невідомий і досі.

Натомість відомо, що у вересні 2016 р. було друге постачання — тоді Київ отримав близько 150 т боєприпасів (переважно патрони калібру 5,45×39 мм). Тоді перевезення на територію України здійснила литовська армія, проте транспортні витрати покрила українська сторона.

До кінця 2016 р. Литва поставила Україні також 60 кулеметів КПВТ та 86 кулеметів ДШКМ. Продовжилися постачання і наступного року, коли, згідно з заявою міністерства оборони Литви, ЗСУ було передано 7 тис. автоматів Калашникова і патрони до них, 80 кулеметів, кілька десятків мінометів та протитанкових гармат. У 2019 р. Литва передала українській армії 1 млн набоїв радянських калібрів, які місцева армія більше не використовує.

У 2021 р. стало відомо, що міноборони Литви планує безоплатно передати Україні списаний легкий штурмовик L-39ZA. Літак дістався литовцям ще після розпаду Радянського Союзу і не піднімався у повітря з 2019 р. через поломку двигуна.

Наскільки цікавий і потрібний Україні такий літак за наявності величезних цвинтарів списаних "Альбатросів", питання неоднозначне. Єдине, що може зіграти в плюс, то це те, що литовці передають усе-таки повноцінний легкий штурмовик, який відрізняється від навчально-тренувального літака L-39 наявністю вбудованої двоствольної гармати 23-мм ГШ-2-23, а також чотирьох, а не двох підкрилових пілонів для підвіски або бомб, або некерованих ракет.

Ще можна відзначити той факт, що Литва регулярно приймає на лікування та реабілітацію наших військових, які постраждали внаслідок бойових дій з відбивання російської агресії. І те, що Україна знаходить можливості робити кроки у відповідь. Так, восени 2021 р., коли на кордоні Литви з Білоруссю виникла міграційна криза, спровокована Москвою та Мінськом, Україна передала Литві для облаштування кордону понад 38 т колючого дроту.

Набагато скромніше допомагають нашій армії інші східноєвропейські сусіди. Хоча Польща любить поговорити про загрозу з боку "російського ведмедя" та останній рубежі демократії, проте за 2014–2015 рр. обмежилася поставками Україні сухпайків, постільних речей та запчастин до техніки радянського виробництва.

Досить активно передавали різне спорядження та обмундирування також Латвія, Чехія, Словаччина та Албанія. Це дозволило нашому Генеральному штабу не лише частково одягнути та взути бригади, які терміново формувалися з мобілізованих, а й пережити найважчу зиму 2014–2015 рр.

Так, на тлі масштабної допомоги від США дещо втрачається внесок інших країн. Проте він був, зокрема, у серпні 2014 р. з Канади було доставлено 32 т військових вантажів на суму $4,5 млн: бронежилети, каски, балістичні окуляри, медичні аптечки, спальні мішки і намети. Згодом обсяги зросли багаторазово, зокрема, ЗСУ отримала обладнання для розмінування місцевості.

Йдеться саме про допомогу, а не про військові контракти на кшталт підписаної 15 вересня 2021 р. "Укроборонпромом" з британською групою Babcock International угоди про співпрацю та спільну реалізацію українських військово-морських проєктів у рамках британської програми розширення можливостей військово-морських сил України (Ukrainian Naval Capabilities Enhancement Programme, UNCEP).

Не варто забувати і про ще одну складову допомоги з боку західних партнерів — функціонування повноцінних навчальних місій. Адже численні західні інструктори навчають наших військових не тільки наступати і оборонятися, а й таких украй потрібних речей, як розмінування території або оперативне планування за стандартами НАТО, тобто компетенціям, які кардинально відрізняються від радянських стандартів, якими досі керується більша частина офіцерів середньої і старшої ланки ЗСУ.