Нахабство, помножена на дурість. Чому Зе-влада допомагає поширюватися коронавирусу

Ще 10 березня канцлер Німеччини Ангела Меркель і міністр охорони здоров'я Йенс Шпан оголосили, що коронавірусом може заразитися 60-70% населення Німеччини. З цим похмурим прогнозом вони виступили, звичайно, не для того, щоб посіяти паніку. А щоб кожен німець усвідомив: швидше за все, він заразиться, однак він може відтягнути цей момент до більш сприятливих часів. Якщо він буде дотримуватися дистанцію від інших людей (крім своїх домочадців), у нього є шанс дочекатися появи надійних ліків і вакцин.

В Україні ані президент, ані прем'єр не говорять народові, що пандемія коронавіруса - назавжди. І що карантин потрібен не на два тижні, а на багато місяців, поки не з'явиться загальнодоступна вакцина. В урядовій постанові "Про запобігання поширенню COVID-19" всі запобіжні заходи прийняті на строк "до 3 квітня". Не дивно, що багато українців сприймають проблему коронавіруса як дріб'язкову і короткочасну, і не ставляться до неї серйозно. Саме це і треба вірусу.

Заходи, вжиті урядом, теж скоріше допомагають, а не заважають вірусу поширюватися. У цьому можна було переконатися вже в перші ж дні після їх оголошення, подивившись, що твориться у містах на зупинках маршруток, автобусів, тролейбусів, трамваїв. Тривалість очікування громадського транспорту різко зросла, разом з тим збільшилася скупченість народу. Тобто вийшов подвійний негативний ефект. Ні, потрійний. Бо коли люди в буквальному сенсі вивергав прокляття (так як не можуть дістатися на роботу або додому), пирскаючи слиною на всіх, хто поруч, саме це і треба вірусу.

Особливо критична ситуація склалася в Києві, чий життєвий ритм давно вже сильно залежить від стабільної роботи метрополітену. Коли метро зупинили, інший громадський транспорт виявився просто не в змозі взяти на себе весь пасажиропотік. Вимога перевозити не більше 10 пасажирів зробило збитковою роботу автоперевізників, і ті стали припиняти рейси маршруток, що ускладнило транспортний колапс у столиці.

Звичайно, тут можна припустити, що це такий хитрий спосіб примусу киян відмовитися від поїздок і сидіти вдома. Але проблема в тому, що через запізнення персоналу під загрозою зриву опинилося функціонування життєво важливих підприємств та установ. Більш того, багато їх співробітники, які проживають у передмістях, взагалі не можуть потрапити на робочі місця із-за припинення приміських та міжміських перевезень пасажирів автомобільним і залізничним транспортом. Ця проблема дедалі більше загострюється в міському господарстві, так і в сфері охорони здоров'я: в лікарнях, поліклініках, аптеках. Саме це і треба вірусу.

У той же час люди бачать, що влада сама не сприймає всерйоз власні рішення. Наприклад, урядовою постановою заборонено проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних і інших заходів, в яких бере участь більше 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування". Однак не заарештований ніхто з попов РПЦ, організовують хресні ходи в українських містах. Також влада жодним чином не карає попов РПЦ, які агітують ігнорувати карантин: "Всі поспішайте в храм, обійміть один одного". Саме це і треба вірусу.

Нарешті, не можна не відзначити відсутність засобів індивідуального захисту, в тому числі елементарних масок. Влада відмовляється забезпечити масками навіть медиків та інший персонал, який працює безпосередньо з населенням. Лікарям і медсестрам доводиться купувати маски за свій рахунок, і держава їм ці витрати не компенсує.

При цьому влада не поспішає продемонструвати народу посадку тих чиновників і нардепів, які на початку пандемії коронавіруса організовували продаж масок з Держрезерву за кордон. Замість цього різними способами поширюються чутки про те, що без масок можна обійтися. Так-так, саме це і треба вірусу.

Тут напрошується питання, чому все так. Чому Зе-влада фактично допомагає поширюватися коронавирусу. Якщо відкинути версію про злий намір, залишаються дві версії: нахабство і дурість.

Нахабство - це бачити в пандемії коронавіруса приголомшливу можливість вирішити купу своїх проблем. Зокрема, під приводом карантину заборонити акції протесту - і в той же час не відмовлятися від намірів прийняти ті рішення, які саме й викликали народний протест. Крім того, списати на коронавірус свої провали і прорахунки, що призвели до дірок у держбюджеті і кризовим явищам в економіці. А також попіаритися на боротьбі з пандемією в надії підняти свій рейтинг - саме для цього потрібні гучні рішення замість розумних.

Дурість - це приймати рішення, не забезпечивши їх здійсненність, як з нормою про 10 пасажирів у маршрутці (маршрутки або будуть їздити повними, або не будуть їздити взагалі). Також дурість - підміняти правильні цілі фейковими. Наприклад, в урядовій постанові взагалі не формулюється завдання боротися зі скупченістю народу. Стовпотворіння людей на зупинках - це для уряду нормально, нехай собі кашляють один на одного, а от пустити метро, щоб позбавити Київ від транспортного колапсу, - цього не можна, бо саме в метро у людей раптом включається здатність передавати один одному заразу.

І особлива дурість - це боятися лякати народ. Насправді до народу доходить дуже туго, тому краще перелякати, ніж недопугать. Дурість - встановлювати карантин на два тижні і говорити, що якщо знадобиться, то ми його продовжимо, - хоча влада прекрасно знає, що доведеться продовжувати.

Не дурістю було б оголосити карантин на два роки і сказати, що якщо надійні ліки і вакцини з'являться раніше, то цей строк може бути скорочений. Тоді до народу, бути може, швидше дійшло б, що колишнє життя вже не буде. І що зараз кожному потрібно думати про те, як будувати життя по-новому.