Надія на гарантії Лондона. Чим нам допоможе прохання про прийняття до НАТО

Головною подією вересня у світовій політиці стало рішення України подати заявку на прискорений вступ до НАТО. Фактично це спільна відповідь України, США та Великої Британії на рішення Путіна анексувати чотири області України.

Наскільки це серйозна відповідь, зараз залежить від Лондона. Саме він може дати нам гарантії ядерної безпеки на той час, доки триватиме процедура нашого прийому до Альянсу.

Ретельно підготовлений експромт

Про те, що 30 вересня на засіданні РНБО буде ухвалено "фундаментальні рішення для нашої країни", напередодні повідомив секретар РНБО Олексій Данилов. Вже тоді можна було здогадатися, що йдеться про заявку до НАТО, бо всі інші фундаментальні відповіді на російську агресію вже дано: розрив дипломатичних відносин, воєнний стан, мобілізація.

І ось після засідання Володимир Зеленський оголосив, що країни НАТО вже де-факто наші союзники. "Сьогодні Україна подає заявку, щоб зробити це де-юре. За процедурою, яка відповідатиме нашому значенню для захисту всієї нашої спільноти. У пришвидшеному порядку", — повідомив він у відеозверненні. Заявку України на вступ у пришвидшеному порядку до НАТО підписали разом із Зеленським спікер парламенту Руслан Стефанчук та прем'єр Денис Шмигаль.

Зрозуміло, що такий серйозний крок не міг обійтися без попереднього узгодження із західними партнерами. Ще вранці 30 вересня у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі оголосили, що ввечері відбудеться прес-конференція генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга. Тема його зустрічі з журналістами не була названа, і це посилило очікування, що НАТО та Україна спільно готують сюрприз.

На пряме запитання про українську заявку Столтенберг дав ухильну відповідь. Він не сказав, що ця заявка буде швидко задоволена, а лише нагадав, що саміт НАТО в Мадриді наприкінці червня підтвердив право України на членство. Але він тричі висловив одну й ту саму думку: Альянс має намір забезпечити, щоб Путін програв.

"У наших інтересах забезпечити, щоб Путін не виграв", — наголосив він. Потім повторив: "Ми не можемо припустити, щоб Путін отримав контроль над Україною". І далі пояснив: "Якщо ми дозволимо Путіну виграти, це є загрозою для нас".

Наприкінці прес-конференції Столтенберг спеціально зазначив, що якщо Путін застосує проти України ядерну зброю, то з боку НАТО "реакція буде дуже потужною". І саме це, зважаючи на все, було головним меседжем.

За прикладом Швеції та Фінляндії

Звичайно, не слід плекати райдужних надій щодо того, що процедура нашого прийому до Альянсу буде швидкою. Тут є приклад Швеції та Фінляндії. Вони подали заявки на вступ у прискореному порядку до НАТО ще 18 травня. На даний момент ратифікували протоколи про прийняття цих країн до Альянсу 24 із 30 членів НАТО, ще чотири зараз перебувають на завершальному етапі цієї процедури. Однак двоє членів НАТО, а саме Угорщина та Туреччина, досі не зробили навіть першого кроку (голосування у парламенті).

Мабуть (хоча тут немає 100% гарантії), Стокгольм і Гельсінкі зможуть зрештою домовитися з Анкарою. Але ситуація з Будапештом ще складніша. Все йде до того, що угорський прем'єр Віктор Орбан допоможе Путіну та заблокує прийом Швеції та Фінляндії.

Зрозуміло, що в нас ситуація ще гірша. Ми, на відміну від шведів та фінів, зараз змушені відбивати повномасштабну військову агресію з боку РФ. І тому не лише Угорщина, а й низка інших членів НАТО можуть просто побоятися прийняти нас до Альянсу, доки триває війна.

Проте досвід шведів і фінів не можна назвати таким, що розчаровує. Навпаки, він, швидше, надихаючий, якщо судити за реальним результатом для зміцнення своєї безпеки. А цей результат полягає в тому, що 11 травня Велика Британія підписала з Фінляндією та Швецією договори про взаємні гарантії безпеки. Фактично, це зобов'язання британців прийти на допомогу у разі російського нападу. "Ми рішуче заявляємо, що у разі катастрофи або нападу на Швецію, Велика Британія прийде на допомогу Швеції, надавши їй все необхідне", — сказав тодішній британський прем'єр Борис Джонсон після зустрічі з прем'єр-міністром Швеції Магдаленою Андерссон.

Зеленський теж хоче чогось подібного. У своєму відеозверненні він заявив, що поки триватиме процедура прийняття, "ми пропонуємо реалізувати наші пропозиції щодо гарантій безпеки для України і всієї Європи згідно з Київським безпековим договором (Kyiv Security Compact), що розроблений і представлений нашим партнерам".

Втім, цей документ самотужки не може дати реальних гарантій. Слово "Compact" у його назві — це англомовний термін з міжнародного права, що означає великі багатосторонні рамкові домовленості, які не є юридично зобов'язуючими. Співавтори цього документа — керівник офісу Зеленського Андрій Єрмак і колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен — припускають, що "у разі нападу на Україну гаранти зберуться протягом 24 годин і протягом 72 годин вирішать, яких заходів вжити". До гарантів, на думку Єрмака і Расмуссена, мають увійти США, Велика Британія, Канада, Польща, Італія, Німеччина, Франція, Австралія, Туреччина, а також країни Балтії, Північної та Центральної Європи. І з кожним із гарантів потрібно буде укласти окремі двосторонні договори.

Тому зараз нам було б непогано скористатися досвідом шведів та фінів та укласти договір про взаємні гарантії із британцями. Саме Лондон міг би дати нам гарантії ядерної безпеки на той час, доки триватиме процедура нашого прийому до Альянсу. До речі, новий прем'єр Великої Британії Ліз Трасс заявила 30 вересня у відповідь на останні дії РФ: "Не можна дозволити Путіну змінювати міжнародні кордони за допомогою грубої сили. Ми забезпечимо, щоб він програв цю незаконну війну".

Які можливості будуть реалізовані — це покажуть подальші події. Схоже, все тільки починається. І невдовзі можна чекати від Вашингтона та Лондона нових сюрпризів.