Надавати по правій руці. Що Луценко буде робити з Саакашвілі далі
Не тільки тому, що багато українців, спостерігаючи за біганиною по даху, так до кінця і не зрозуміли, що інкримінують опозиціонеру без паспорта, але і тому, що робить більш очевидними плани ГПУ щодо Саакашвілі.
Отже, в ефірі одного з телеканалів Юрій Віталійович пояснив: Саакашвілі звинувачують виключно в "сприяння членам злочинного угруповання Курченко-Януковича", що ж стосується підготовки державного перевороту і фінансування цієї підготовки, то тут екс-президент Грузії поза всяких підозр на відміну від своєї, в термінології Луценка, "правої руки" Севериона Дангадзе.
Тобто, за версією Генпрокуратури, це Дангадзе готував державний переворот і брав на нього гроші у Курченко, а його безпосередній бос - Саакашвілі - лише "сприяв" Курченко. Логічний "косяк" на кшталт того, що "вождь революції" Саакашвілі "сприяє" своєю "правою рукою", а не навпаки, слідчих Генпрокуратури, схоже, турбує не надто сильно, що пояснюється тим, що головна мета "спецоперації" з Саакашвілі і грошима Курченко - іміджева, а ніяк не юридична.
Готуючи підозра для апатрида, в ГПУ явно намагалися в першу чергу зв'язати неспокійного грузина з одіозним олігархом і його грошима у свідомості виборців, а не кинути того за ґрати, що повинно було вдарити одразу за кількома вразливим точкам Саакашвілі і назавжди поховати його репутацію. Непідкупного антикорупціонера-олигархоборца, виявляється, цілком може прикупити і не надто дорого один з найбільш одіозних і зненавиджених людьми олігархів режиму Януковича... Однак ефект від всієї цієї операції виявився далеким від очікуваного. Як це зазвичай і буває з більшістю харизматичних політичних лідерів, прихильники Саакашвілі керуються не розумом і фактами, а в першу чергу самовідданою любов'ю до вождя. А любов, як відомо, сліпа і глуха, але нітрохи не нема, чого здатна обернути будь-яку атаку на об'єкт своєї любові їй на користь.
До того ж у виступила проти Саакашвілі державної машини, як виявилося, неабияк проіржавіла ходова частина, а тому виконати необхідні юридичні процедури стосовно підозрюваного виявилося неможливо. З даху Саакашвілі, звичайно ж, зняли красиво, а от з доставкою в СІЗО і суд все пішло шкереберть. Примітно, що подібна "організаційна неміч" трапилася у справі Саакашвілі далеко не в перший раз. І в історії з позбавленням грузина українського громадянства і в історії його тріумфального "прориву" через український кордон влада, за великим рахунком, не тільки не досягла переслідуваних нею іміджевих цілей, але і продемонструвала організаційну слабкість, межує з неспроможністю, що лише додало саакашвилианцам енергії і впевненості.
Схоже, що третій стрибок на граблі навчив наших правоохоронців хоч чогось. У всякому разі, заспокійлива і миролюбна риторика Луценка щодо Саакашвілі дозволяє на це сподіватися. Правда, в історії з викриттям зв'язків Саакашвілі з Курченко ГПУ з самого початку намагалася не перегинати палицю. І коли грузинський апатрид ще бігав по даху, Луценко вже заявляв і про не надто зрадницької статті "сприяння злочинного угруповання", і про те, що буде вимагати для грузина лише домашнього арешту. Правда, все це не завадило Саакашвілі і його прихильникам довести ситуацію до абсурду, кричачи біля кожного стовпа про те, що влада звинувачує заклятого ворога Путіна в роботі на ФСБ і спробі державного перевороту. Так що тепер уточнення від Луценка звучать чи не як виправдання.
Але вся ця м'якість щодо Саакашвілі абсолютно не поширюється на його "праву руку" Дангадзе. На того, на відміну від шефа, навалився весь прес українських силовиків. Домашній арешт Дангадзе поки не світить, та й звинувачення в спробі держперевороту ніхто не знімає. Схоже, саме в такому ключі події у цій справі будуть розвиватися і далі - Саакашвілі будуть чіпати "ніжно", а ось Дангадзе буде "вигрібати" за двох. Швидше за все, слідство проти екс-президента Грузії буде протікати вкрай мляво, на допити той не зможе ходити і буде вкрай нерозумно, якщо його спробують туди потягти силою. Знову здійметься крик на всю країну зі спробою влаштувати з цього приводу черговий майдан і "вставання Києва".
У той же час Дангадзе буде відпрацьовуватися максимально серйозно в надії саме від нього і отримати залізобетонні докази проти Саакашвілі, які можна буде пред'явити хоч громадськості, хоч західним партнерам, хоч самому Саакашвілі, щоб отримати можливість нарешті рішучим ударом остаточно вирішити питання неспокійного грузина.
Хоча, не виключено, що найбільш правильним варіантом нейтралізації Саакашвілі буде те, про що вже давно говорять експерти і політологи. Багато хто вже й не пам'ятають, як торік Саакашвілі об'їздив всю країну зі своїми Антикорупційними форумами, наповненими красивими, але беззмістовними розмовами про важливість боротьби з корупцією. Тоді про екс-губернатора вкрай рідко згадували і ЗМІ, і громадськість. Ім'я Саакашвілі знову опинилося в центрі уваги лише після того, як почалися скандали, пов'язані з позбавленням його громадянства. І влада, треба зізнатися, в роздуванні цих скандалів дуже допомогла. І якщо слідство буде традиційно млявим, то Михеилу Николозовичу доведеться самому придумувати і здійснювати інформприводи, щоб нагадати людям про себе. І придумати що-небудь по-справжньому цікаве для пересиченої революціями української публіки Саакашвілі буде дуже непросто.
Він, звичайно, з усією притаманною йому несамовитістю буде намагатися влізти в кожну слушну щілину, починаючи від своєї фішки - корупції і закінчуючи ринком земель сільгосппризначення, але при відсутності явного протидії влади особисто Саакашвілі його шанси переграти численних опозиційних "партнерів" з паспортами і депутатськими мандатами вкрай малі. Для Тимошенко, "Самопомочі" і навіть Лещенко з "антикоррупционерами" Саакашвілі хоч і зручний як своєрідна кувалда для розгойдування ситуації, але за межами цієї функції зовсім ні до чого. Так що протестна акція екс-президента Грузії в такому разі має всі шанси остаточно виродитися в невеликий вуличний клуб по інтересам. Ну а для самого Міхеїла Николозовича тоді краще всього буде писати мемуари і читати лекції в європейських університетах.