Початок епохи. Чому у Зеленського добре виходить тільки популізм

На цьому тижні виповнюється вже місяць, як новий, молодий народний глава держави отримав булаву, але поки що все нове, що виходить від Зеленського, пов'язана зі справами, скажімо так, не першої державної важливості, а з чим-то наносным і поверхневим.

Зеленський сьогодні міцно асоціюється з беганьем за фонтанів, поїданням шаурми, планами щодо перенесення Адміністрації президента з Банкової, дозволом ходити в держустанови в шортах та незграбним паризьким висловлюванням про українських жінок в дусі "попєрєдніка" свого "попередника". Що ж стосується більш серйозних питань, то тут у Зеленського все виходить трохи менш яскраво і цікаво. Тим не менш ретроспективно подивитися на перші кроки "слуги народу" може бути досить корисно.

Розпуск парламенту

Перше і головне на сьогоднішній день політичне починання Зеленського було озвучено вже під час інавгураційної промови. Володимир Олександрович цілком передбачувано розпустив парламент, паралельно наговоривши народним обранцям і членам уряду багато неприємних слів. Протестувати проти дострокових виборів на три місяці раніше, ніж повинні відбутися чергові, більша частина українських політиків не зважилася. Партії і з'їзди провели, списки сформували, але образа, нанесена депутатам, призвела до того, що всередині парламенту сформувалося стійке антипрезидентська настрій, і з тих пір діє Рада вперто ігнорує всі ініціативи глави держави.

Крім того, частина нардепів оскаржила указ про розпуск парламенту в Конституційному суді, що принципово мало на що вплине - в самому крайньому випадку вибори будуть в жовтні, а не у липні, але юридична сумнівність першого указу нового президента солідності Зеленському явно не додає.

Крім того, конфлікт з парламентом VII скликання наглухо заблокував для Зеленського можливості всіх кадрових призначень на ключові пости в державі з президентської квоти. Йдеться про голів СБУ, Генпрокуратури, міністрів оборони та закордонних справ. Так що до присяги нового парламенту кадрові можливості Зеленського обмежуються майже одними лише губернаторами.

Таким чином, розпуск парламенту хоч і відповідає сподіванням виборців Зеленського, приніс йому і суттєві ризики, обмеживши його можливості до наступних виборів. Більш того, на своїх посадах залишилося достатньо людей, які потенційно можуть зіпсувати виборчу кампанію "Слузі народу".

Законодавча діяльність

Незважаючи на конфлікт зі "старим" парламентом, новий президент декілька разів скористався правом законодавчої ініціативи, подавши в Раду кілька законопроектів. Правда, результат цієї діяльності президента завжди був однаковий - депутати не включали законопроекти Зеленського навіть до порядку денного.

Разом за останній місяць законотворчість Зеленського складалося з кількох документів. В першу чергу це законопроект про вибори за закритими списками, без мажоритарки, але зі зменшенням прохідного бар'єру, а також законопроект про зміни в закон про держзакупівлі, який би дозволив профінансувати дострокові вибори. Ці документи нібито відповідали певним домовленості із фракціями про дострокові вибори, але ніяких домовленостей, як виявилося, не було. І обидва ці документи Рада провалила.

Крім цього, Зеленський запропонував депутатам законопроект про повернення статті "незаконне збагачення", про імпічмент президента, про спеціальних виборчих дільницях для військовослужбовців і два законопроекти про те, щоб відкласти на рік запуск ринку електроенергії.

Всі ці законопроекти, крім двох останніх, Рада також успішно не включила до порядку денного. До двох "електричних", правда, руки ще не дійшли, але, швидше за все, їх в цьому парламенті буде чекати доля попередніх. При цьому документи про ринок електроенергії виглядають так, ніби написані в інтересах Ігоря Коломойського. В усякому разі саме він як власник підприємств, які активно використовують електрику, явно не зацікавлений у запуску ринку електроенергії, результатом чого може стати подорожчання електрики для промисловості.

Таким чином, всі законотворчість Зеленського обмежується виборчим законом, потрібним для найближчих виборів, інтересами Коломойського, парою популярних серед людей тим, начебто незаконного збагачення, і все. При цьому, навіть незважаючи на небажання парламенту розглядати ініціативи президента, його команда могла б активніше просувати свої законопроекти, влаштовуючи, наприклад, громадські слухання. Але і просувати особливо нічого, та й займатися цим, схоже, ніхто не поспішає.

Світ на Донбасі і зовнішня політика

Єдиний напрямок, де новий президент проявив якусь помітну активність, - зовнішнє. В першу чергу мова йде про повернення Леоніда Кучми в мінську переговорну групу і його мирні ініціативи. Правда, говорити тут про якісь успіхи також не доводиться. Одностороннє припинення вогню і готовність до відведення сил на деяких ділянках лінії розмежування призвели лише до посилення обстрілів і загострення обстановки на фронті. При цьому позиція Кучми/Зеленського патріотичною громадськістю в країні була сприйнята як капітулянтська і піддана жорстокій критиці.

Що стосується перспектив обміну полоненими і звільнення українських заручників Кремля, то тут також справа ні на міліметр не зрушила з мертвої точки, незважаючи на декларовану готовність нової української влади шукати компроміси.

Що ж стосується відносин з європейськими партнерами, то Зеленський вже встиг відвідати Брюссель, двічі Париж і Берлін, але його риторика із лідерами головних країн Євросоюзу мало чим відрізнялася від риторики Петра Порошенка, а іноді і дослівно збігалася, як це сталося з промовою, підготовленої для Порошенка, але використаної попередником.

Особливо показовою виявилася остання зустріч з Емманюель Макроном, де Зеленський і посилення санкцій антиросійських вітав, і спеціально поправив колегу, коли той заїкнувся про готовність до прямих переговорів з російськими маріонетками на чолі ДНР і ЛНР. Загалом, за переговори з ЄС у підготовці капітуляції Зеленського дорікнути не вийде, як не вийшло і ніяких зовнішньополітичних проривів. З гарними людьми, а особливо жінками" як брендом України вийшло, звичайно, нерозумно і негарно, але українське суспільство в масі своїй проблемами сексизму, гендерної нерівності та об'єктивізації жінок не переймається, а це значить, що і образ народного президента в очах виборців нітрохи не постраждає.

Шаурма, фонтан і шорти

Якщо підсумувати, то Зеленський в перший місяць свого президентства виявився обмежений практично зі всіх сторін, і розвернутися як слід "нової епохи" можна хіба що, граючись у фонтанах і на "шаурмячных" при заправках. Адже, вступивши у конфронтацію з парламентом, президент втратив можливість якось впливати на законодавче поле. Вимагаючи від Кабміну піти у відставку, Зеленський не занадто може впливати на економічні процеси. Ну а в зовнішній політиці можливості для маневру і без того невеликі і продиктовані питаннями виживання держави і західними партнерами.

І така ситуація Зеленського та його команду, схоже, більш ніж влаштовує. Якщо Зеленський отримав небувалу підтримку на президентських виборах, не кажучи і не роблячи практично нічого, то нерозумно було б щось міняти перед парламентськими виборами. Мінімум активності зараз для Зеленського означає мінімум ризику зробити фатальну помилку. І до парламентських виборів президент явно не збирається щось принципово в цьому змінювати. При цьому відповідальність за будь-яку проблему завжди можна перекласти з плечей народного президента на "ненародні" Раду, Кабмін або когось ще.

А обіцяна "нова епоха", тим не менш, проявляє себе в речах більш зрозумілих виборцю Зеленського. Їм можна запропонувати флешмоб з поїданням шаурми, або зайняти їх розмовами про перенесення резиденції президента з Банкової в якийсь "опен спейс", де аура явно буде краще і посучасніше, можна засвітитися на "Лізі сміху" і пожартувати за старою звичкою, можна навіть дозволити відвідувати держустанови в шортах і шльопанцях, відмовившись від застарілого дрес-коду.

В результаті президент в телевізорі виглядає сучасним, симпатичним, простим і зрозумілим для громадян, адже він зайнятий тим же самим, чим і його виборці. А про тарифи на комуналку, зростанні ВВП, податки і закупівлі для армії та інших непростих речі Зеленський, швидше за все, постарається не згадувати, щоб не довелося ще до виборів пояснювати, де передвиборчі зобов'язання, а де жарти.