Початок епохи бідності. Чому Малюська не зворушив українців своєю маленькою зарплатою
Слідом за міністром економрозвитку Тимофієм Миловановым, який публічно поскаржився, що його міністерської зарплати йому вистачає хіба що на таксі, зі скаргами на низьку оплату своєї праці виступив міністр юстиції Денис Малюська. Мовляв, його зарплата під стати його прізвища - хороша, але дуже вже маленька. В останній місяць, наприклад, разом з надбавками Малюська отримав приблизно 29 тис. грн, а на сім'ю з чотирьох дітей доводиться витрачати не менше 100 тис. в місяць. Загалом доводиться тепер міністерської сім'ї відмовляти собі багато в чому, намагаючись економити, благо є в розпорядженні міністра юстиції деякі заощадження, дозволяють поки не опинитися на паперті.
Тим не менш якщо зарплату Малюське не піднімуть хоча б до 80 тис., тут загрожує, що надовго його не вистачить і доведеться шукати собі більш високооплачувану роботу. Ну а далі міністр вдарився в міркування про те, що бідність, в якій він опинився, - результат глобальних змін в українській владі, що почалися після перемоги Зеленського на виборах.
Мовляв, всі розуміють, що "уряд, який отримує мізерну заробітну плату, живе за рахунок чогось іншого. Це можуть бути тільки хабара або додаткові неформальні витрати під якісь зобов'язання. Ми так не працюємо. Відповідно, у нас немає іншого виходу, крім як підвищити заробітну плату".
З міркуваннями Малюськи складно не погодитися. Прогодувати сім'ю з чотирма дітьми на 29 тис. грн і правда складно, та й мізерна зарплата на українській держслужбі - всім давно відомий факт. Останнім часом, правда, стали робити винятки для антикорупційних органів, що, втім, загальної картини не дуже змінило. Так що Малюське, Мілованову і іншим "зубожілим" чиновникам з Зе-команди можна було б поспівчувати і підтримати їх у прагненні отримувати гідну висоті наданої їм довіри зарплату. Проте робити якісь занадто глибокодумні висновки про новому мисленні міністрів, в якому немає місця корупції, напевно, не варто. І ось чому.
Автору цих рядків довелося у свій час достатньо близько поспілкуватися з багатьма досить високопоставленими чиновниками в органах державної влади в ті далекі часи, коли корупція цілком вважалася частиною неписаного соціального договору між народом і елітою. Згідно з цим договором останні як би мали право красти, але не більше, ніж дозволяло місце у бюрократичній ієрархії і за умови, що чиновник не буде забувати про виконання прямих державних обов'язків, в які входила і "турбота про простий народ". Так от, серед багатьох допущених до посад, пов'язаних з використанням бюджетних коштів існувало знову-таки неписане "золоте правило": які б корупційні можливості не відкривала перед тобою твоя посада, ти просто зобов'язаний вимагати для себе максимально високої заробітної плати. Адже якщо ти цього не робиш, демонструючи повну незацікавленість в офіційній оплату своєї праці, ти практично робиш явку з повинною, визнаючи, що прийшов на держслужбу виключно красти. Так що стогін Малюськи аж ніяк не нові, просто раніше чиновники в більшості випадків на зарплату скаржилися непублічно.
Ми, зрозуміло жодним чином не наважуємося стверджувати, що Малюська або хтось інший в нинішньому уряді не чистий перед законом, але через одних тільки скарг на низьку зарплату і матеріальні труднощі робити висновок про прихід до влади політиків принципово нової якості підстав немає.
Ну і не можна не відзначити, що Малюська, як і Милованов, повинні були бути достатньо обізнані про розміри зарплат міністрів ще на стадії претендования на високі посади в державі. І як мінімум повинні були б бути готові до того, що на держслужбі їм доведеться працювати не за гроші і не заради грошей, а як би пафосно це не звучало, для держави, простих людей або власного честолюбства. Якщо, звичайно, їм і справді абсолютно чужі ідеї корупції. Для "слуг народу", на відміну від їх виборців, прихід у владу - це не "кінець епохи бідності", а її початок. Так що сьогоднішні скарги на низьку зарплату звучать якось дивно. То ці скарги не щирі, то наші міністри зовсім вже наївні.
Ну і наостанок, Малюське з Миловановым не погано було б нагадати, що це для них 29 тис. в місяць - це мізерна зарплата, на яку неможливо жити. Багато хто з виборців і Зеленського, і "Слуги народу" відносяться далеко не до українського середнього класу, задовольняючись доходами помітно більш скромними, ніж у міністрів. У цих людей публічні скарги міністрів на зарплати, про яких вони лише мріють, нічого, крім роздратування, викликати не можуть.
