І хто тут сепаратист? Семенченко створив на Донбасі свою народну республіку

Є слова-маркери, що дають змогу ідентифікувати: "свій" або "чужий". Те, що зараз кажуть організатори блокади біля лінії фронту, однозначно відносить їх не до "своїх", а до "чужих".

Тут варто навести саме дослівне формулювання. 27 лютого Штаб блокади торгівлі з окупантами виступив із заявою про те, що він "припиняє будь-які переговори з прем'єр-міністром України", "не зверне блокаду ні при яких обставинах, до повного виконання наших вимог (звільнення полонених і заборона торгівлі з окупантами з боку держави), і готовий до протидії будь-яким спробам силового розгону з боку зрадників України".

Можна було б сподіватися, що укладачі заяви використовували слово "зрадники" з недомислу, перебуваючи в стані афекту. Але 28 лютого Штаб блокади торгівлі з окупантами знову повідомив, що він "припиняє будь-які переговори з прем'єр-міністром України Гройсманом і не буде йти ні на які поступки. В умовах зрадницької політики української влади будь-які домовленості неможливі".

Отже, для організаторів блокади українська влада – це зрадники, з якими неможливі ніякі домовленості. Зауважимо, що українська влада поставлена на одну дошку з окупантами і їх маріонетками в ОРДЛО – з тими ж теж ніякі домовленості неможливі. Організатори блокади представляють справу так, ніби по обидві сторони лінії фронту у влади знаходяться зрадники.

І тільки вони, організатори блокади, є непредательской владою - на тих ділянках території, де вони встановили свої блок-пости та редути.

Бути може, "блокувальники" просто хочуть доповнити, посилити собою українську владу, допомогти їй там, де вона не справляється? Так дійсно вважали багато. Але останні заяви організаторів блокади показують, що вони хочуть зовсім не посилити українську владу, а витіснити її і підмінити собою. Причому уздовж всієї лінії фронту. Що означає, між іншим, можливість перекрити маршрути постачання українських військ на фронті.

Є ще одна дуже важлива обставина. "Блокувальники" у своїй заяві висувають дві вимоги: "звільнення полонених і заборона торгівлі з окупантами з боку держави". Ці вимоги поставлені поруч як однаково важливі і один від одного не залежать.

Тим самим організатори блокади відреклися від тієї ідеї, яка була проголошена три місяці тому. Нагадаємо, 16 грудня минулого року було оголошено: "Ветерани війни поставили терористам і окупантам ультиматум – якщо протягом семи днів усі українські військовополонених не будуть відпущені або обміняні, то ми починаємо тотальну блокаду окупованих територій. І подивимося, на скільки вас вистачить".

Тобто тоді блокада була названа засобом примусити окупантів звільнити наших воїнів, які потрапили в полон. Тепер організатори блокади зрадили полонених. Блокада стала самоціллю. Точніше кажучи, спочатку блокада була оголошена заради звільнення полонених, а тепер вона проводиться "блокаторами" заради встановлення своєї влади на тій українській території, яку вони захопили.

Доводиться констатувати, що де-факто у нас з'явилася самопроголошену квазідержава "блокіраторів". Воно відмовляється підкорятися української влади й виконувати українські закони, відкидає будь-які переговори з українським урядом і готово військовим шляхом відстоювати свою незалежність від України.

Причому слова про "зраду" української влади – це тільки ширма для прагнення встановити власну владу. Дійсно, за що українська влада обозвана "зрадницької"? За те, що не заборонила будь-які економічні зв'язки з ОРДЛО? Добре, припустимо гіпотетично, що українська влада виконала вимогу №2 і законодавчо ввела заборону торгівлі з окупантами з боку держави". Підуть тоді "блокувальники" з захоплених ними територій? Ні, вони стверджують, що не згорнуть блокаду до повного виконання обох вимог, включаючи вимогу №1 – звільнення полонених. Хоча виконання цієї вимоги залежить не від української влади, а від окупантів.

Загалом, "блокувальники" відмінно влаштувалися. Висунули ультиматум окупантам: віддайте полонених – і після цього висунули ультиматум Україні: забороніть (не припините до звільнення полонених, а саме забороніть назавжди) торгівлю з окупантами. Друге, очевидно, абсолютно суперечить першому. Таким чином, не буде виконано ні перше, ні друге вимога, а "блокувальники" будуть спокійно перетворювати Україну в Сомалі.

Немає потреби докладно доводити, що все це вигідно Путіну, який тепер може розповідати Вашингтону, Берліну і Парижу про нездатність України контролювати свою "контрольовану" територію. Путіну вигідні взагалі будь-які заворушки в Україні, будь-які ситуації, коли українці стикаються лобами з українцями.

Але "блокувальники" самі вирішили протиставити себе тим українцям, які визнають українську владу (хоч і мають до неї безліч претензій). Організатори блокади, точь-в-точь як Путін, розраховують, що спроби демонтажу блокади викличуть обурення у народу і піднімуть його на майдан (по рахунку).

Зараз саме час обламати ці розрахунки Путіна і демонтувати блокаду. А після цього висунути Кремлю свої умови відновлення економічних зв'язків з ОРДЛО, не забувши при цьому про полонених. Однак влада продовжує просто спостерігати, як в зоні АТО з'являється ще одна "народно-блокадна республіка", що не визнає законів України. Єдиним мотивом такого дивного колапсу влади, судячи з усього, є страх перед демонизированными третім Майданом і "Шатуном", однак, як показав вже третій рік після Революції гідності, ці демони існують тільки у головах української влади, радикальної опозиції і Кремля. А ліквідувати блокаду все одно доведеться, хоча б для того, щоб показати Заходу, що Україна не Сомалі. І останнє. На відміну від часів Януковича у "блокіраторів" є всі інструменти досягати своїх цілей політичним шляхом - вони представлені в парламенті, були учасниками коаліції, вони навіть зараз представлені у владі - їх лідер керує Львовом. Будь ласка, запропонуйте спробуйте довести вигоду для України свого законопроекту про блокаду, організуйте громадські слухання, врешті-решт, залишається ще референдум. Але це все складно. Якщо, звичайно, мова йде про розвал Україні, а не досягнення політичного консенсусу. А наші "блокувальники" грають цілком в російському дусі - ніяких компромісів - і пропонують українцям не перемогу у війні, а героїчну смерть.