Грузинський євромайдан. Чи чекає на Іванішвілі доля Януковича

Українці, подивившись відео із протестів у центрі Тбілісі, одразу скажуть: дежавю, це так схоже на наш Євромайдан 11 років тому. Але все-таки різниця є.

Коли уряд Азарова оголосив про зупинення євроінтеграції, це не викликало масового протесту. І коли Янукович у Вільнюсі відмовився підписувати угоду про асоціацію з Євросоюзом, це також не стало тригером для народного обурення. Тригером став силовий розгін Євромайдану: лише тоді на вулиці вийшли сотні тисяч українців.

У Грузії з 28 листопада йде свій євромайдан, і від початку це не просто масовий протест, а повномасштабне силове протистояння. Люди вийшли на вулиці після того, як прем'єр Іраклій Кобахідзе заявив, що його уряд відмовляється від переговорів про вступу до Євросоюзу до 2028 року, а також від будь-яких бюджетних грантів з боку ЄС. Масові акції громадянського опору відбуваються щодня та охопили всю країну.

Дві вимоги

У протестувальників два гасла: "Поверніть мені моє європейське майбутнє!" і "Поверніть мені мій голос!" Перший вимагає євроінтеграції, а другий перевиборів.

Парламентські вибори у Грузії відбулися 26 жовтня. Опитування прогнозували, що більшість місць у парламенті отримають чотири опозиційні партії, проте за результатами виборів 89 мандатів із 150 одержала правляча партія "Грузинська мрія". Опозиційні партії та президент Саломе Зурабішвілі заявили про масштабні фальсифікації, але народ на вулиці не вийшов.

Як пояснювала "ДС", опозиція не поспішала розпочинати революцію, бо мала "золоту акцію". У грузинській конституції записано, що "Парламент набуває повних повноважень з моменту визнання повноважень двох третин членів Парламенту". Отже, щоб новий парламент отримав повноваження, він має налічувати щонайменше 100 народних обранців. А "Грузинська мрія" отримала лише 89 мандатів. Усі чотири опозиційні партії, які пройшли до нового парламенту, оголосили, що не визнають результатів виборів і тому не входитимуть до парламенту і не отримуватимуть мандати. Крім того, конституція каже, що перше засідання парламенту призначає президент Грузії. Зурабішвілі заявила, що не призначатиме його. "Грузинська мрія" опинилася перед дилемою: погодитись на перевибори чи наплювати на конституцію та оголосити свою фракцію повноважним парламентом.

Засновник "Грузинської мрії" олігарх Бідзіна Іванішвілі віддав перевагу другому варіанту. 25 листопада фракція "Грузинської мрії" всупереч конституції відкрила сесію нового парламенту та проголосувала за визнання його повноважень. Зурабішвілі звернулася до народу із заявою: "Правляча партія розтоптала Конституцію. Парламенту Грузії більше немає". Вона спрогнозувала, що "дуже незабаром настане час нових виборів".

Хоча опозиція організувала під будівлею парламенту акції протесту, "Грузинська мрія" спокійно їх ігнорувала. Вона сформувала новий уряд на чолі зі старим прем'єром Кобахідзе та призначила на 14 грудня вибори президента. Обиратиме нового президента не народ, а виборча колегія. До неї мають увійти 300 осіб: 150 депутатів Парламенту Грузії, 20 представників Верховної ради Абхазії, 21 представник Верховної ради Аджарії та 109 делегатів від місцевих органів самоврядування. Хоча колегія не дорахується 61 депутата від опозиції, але це не завадить їй обрати президентом країни висуванця "Грузинської мрії" Михаїла Кавелашвілі.

Так би воно, мабуть, і сталося, якби Кобахідзе не поспішив із заявою про відмову від євроінтеграції. Опозиції було б важко підняти народ на масовий багатоденний протест із вимогою нових виборів парламенту. Але на протест проти відмови від євроінтеграції народ піднявся сам, без підштовхування з боку політиків. І тепер опозиція має шанс.

Вибір Євросоюзу

Опозиція та євромайдан отримали політичну підтримку від Євросоюзу. 28 листопада Європарламент ухвалив резолюцію "Посилення кризи демократії в Грузії після нещодавніх парламентських виборів та ймовірних фальсифікацій на виборах". За її ухвалення проголосували 444 депутати, проти 72 при 82 утриманих.

"Оскільки легітимність голосування серйозно підірвана масштабами порушень, міжнародне співтовариство не повинно визнавати результатів виборів", — йдеться у документі. Тому Європарламент "відкидає будь-яке визнання парламентських виборів і закликає до їх повторного проведення протягом року, при цьому процес має проводитись у покращеному виборчому середовищі незалежною та неупередженою виборчою адміністрацією під пильним міжнародним спостереженням, щоб забезпечити справді справедливий та прозорий виборчий процес".

Також Європарламент закликав Євросоюз та його держави-члени запровадити персональні санкції щодо "посадових осіб та політичних лідерів у Грузії, які несуть відповідальність за відхід від демократії, порушення виборчих законів та стандартів, адміністративні зловживання та неналежне використання державних інститутів, таких як прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе, мер Тбілісі та генеральний секретар правлячої партії "Грузинська мрія" Каха Каладзе, спікер парламенту Грузії Шалва Папуашвілі та голова партії "Грузинська мрія" Іраклій Гарібашвілі". Також він закликав "запровадити негайні та цілеспрямовані персональні санкції щодо Бідзіни Іванішвілі та заморозити всі його активи в ЄС за його роль у погіршенні політичного процесу в Грузії та за дії, що суперечать конституційно заявленим інтересам країни, включаючи зусилля щодо відновлення сфери впливу Росії в країні".

Для мільйонів грузинів важливо те, що Європарламент у своїй резолюції закликав Єврокомісію та Європейську раду "переглянути безвізовий статус Грузії з можливістю його призупинення, якщо вважатиметься, що стандарти ЄС у сфері демократичного управління та свобод порушуються".

Зрозуміло, що Європарламент лише радить та рекомендує, проте вже є й реакція Єврокомісії. 1 грудня набув чинності мандат нового складу Єврокомісії, і в перший же день своєї роботи верховний представник Євросоюзу — віце-президент Єврокомісії Кайя Каллас та комісар з питань розширення Марта Кос виступили із спільною заявою щодо Грузії. "ЄС рішуче засуджує насильство проти мирних протестувальників, які твердо відстоюють своє європейське та демократичне майбутнє. Ці дії грузинського уряду мають прямі наслідки для наших відносин", — попередили Каллас та Кос. 2 грудня Марта Кос після розмови з Саломе Зурабішвілі заявила: "Я високо оцінюю мужню рішучість грузинського народу продовжувати шлях до Європи. Вашу волю слід поважати. Більше ніякого "бізнесу як завжди" (business as usual). ЄС на вашому боці".

Кобахідзе проти Зурабішвілі

Зараз Грузія має повномасштабне протистояння не лише на вулицях (між протестувальниками та поліцією), а й між двома найвищими посадовими особами — прем'єром та президентом.

Президент Зурабішвілі наголошує, що вона зараз — єдина легітимна влада в країні, оскільки парламент нелегітимний і, отже, призначений ним уряд теж нелегітимний. І новий президент також буде нелегітимним.

"Немає легітимного парламенту, і тому нелегітимний парламент не може обрати нового президента. Отже, жодна інавгурація не може відбутися, і мій мандат триває доти, доки не буде сформовано законно обраний парламент, який потім зможе законно обрати мого наступника", — оголосила вона народу 30 листопада.

2 грудня вона провела консультації з опозиційними партіями та представниками громадянського суспільства, після чого оголосила, що необхідно домагатися нових виборів парламенту.

Зурабішвілі та 30 опозиційних депутатів звернулися до конституційного суду з позовами про визнання результатів парламентських виборів 26 жовтня недійсними. Але 3 грудня суд відмовився розглядати ці позови.

Водночас прем'єр Кобахідзе заявляє, що "пані Саломе доведеться піти зі свого крісла". Також він намагається вдати, що жодного приводу для протестів немає. "Ми не лише не зупиняємо процес європейської інтеграції, а й активізуємо наші зусилля, щоб забезпечити вступ Грузії до Європейського Союзу 2030 року", — заявив він 1 грудня. Він наголосив, що остаточний вступ Грузії до Євросоюзу у 2030 році є обов'язком "Грузинської мрії" перед кожним громадянином Грузії. 2 грудня він знову заявив: "Наш головний зовнішньополітичний пріоритет — інтеграція до Євросоюзу".

Тож навряд чи щось вирішиться найближчими днями. Кульмінація подій можлива 14 грудня, коли в країні з'явиться другий президент і Кобахідзе намагатиметься вигнати Зурабішвілі з її резиденції.