На чужих успіхах. Як в Ємені знайшли недороге засіб проти російської авіації

Для того щоб розібратися в тому, хто є хто в громадянській війні, яка триває вже 14 років, потрібно багато часу і не одна така стаття. Коротко скажемо, що основними супротивниками є хуситы, які базуються на північно-заході країни і контролюють столиці Ємену Сану і центральний уряд, який підтримує своїм збройним контингентом сусідня Саудівська Аравія. Причому поділ йде за релігійним принципом.

Здавалося б, досить скромні сили хуситов повинні були давно бути знищені армією одного з найсильніших держав Близького Сходу, але все не так просто, так як за їхніми спинами стоїть Іран.

Саме тому кадрові саудівські військові з танками, артилерією і авіацією вже кілька років не можуть переламати ситуацію. При цьому хуситы щосили користуються іранськими ракетними технологіями, час від часу запускаючи в бік Саудівської Аравії старі тактичні ракети типу "СКАД", модернізовані іранцями. Хоча спостерігачі відзначали і досить успішне застосування, наприклад, такої екзотики, як Qaher-1. Фактично це тактичний ракетний комплекс на базі радянської зенітної ракети класу "земля-повітря" типу С-75 (застосовувався проти американської авіації в ході війни у В'єтнамі, знятий з озброєння на початку 1990-х рр..).

А з кінця 2017 р. справа дійшла і до створення ефективних систем ППО, так як саудівська авіація повністю і безроздільно панує в небі Ємену. І тут, як не дивно, на допомогу прийшли радянські ракети класу "повітря-повітря" Р-27. Ці досить ефективні навіть в даний час "девайси" масово закуповували Єменом після розпаду СРСР для своїх Мить-29 (куплені в Молдові в 1994 р. і пізніше в РФ), насамперед в Росії та Україні. Адже одним з основних виробників цих ракет була і залишається київська ДАХК "Артем".

Спочатку в грудні 2017 р. західні ЗМІ "засвітили" вантажівка з встановленою Р-27Т з тепловою головкою наведення. І вже на початку січня наступного року таку зброю було пущено в хід. І, як не дивно, дуже ефектно. Так, 7 січня хуситы збили (або, принаймні, серйозно пошкодили) саудівський F-15 - літак, який за 40 років експлуатації ні разу не був збитий у повітряному бою! Для підтвердження в мережу було викладено відео. Як виявилося, 39 кг бойової частини ракети виявилося достатньо для знищення дводвигунового літака.

У тому ж відео була і одна з підказок, як конкретно хуситам (або, швидше за все, їх іранським партнерам) вдалося досягти того, що не може зробити вже чотири весь рік досить потужний український оборонно-промисловий комплекс. А виявилося, що для наведення ракети на ціль умільці використовували американський тепловізор FLIR Ultra 8500. Його встановлюють на поліцейські і військові вертольоти і там крім тепловізора є хоч і досить примітивний, але радар. По всій видимості, його демонтували з одного з збитих знову-таки саудівських вертольотів.

Не можна сказати, що такий досвід зовсім вже унікальний в історії світових воєн - ті ж грузини досить успішно застосовували проти російської авіації в ході війни 2008 р. ізраїльський ЗРК "Спайдер", однак це була заводська розробка, в яку Ізраїль вклав чималі кошти. А тут іранці змогли вирішити завдання модифікації чисто "повітряних" ракет в протиповітряні буквально "на коліні". У підсумку отримавши достатньо ефективну систему, що і підтвердили подальші події.

Так, 22 березня точно такий же ракетою над єменської провінцією Саада був підбитий другий саудівський F-15. Хоча хуситы претендують на повну перемогу, однак саудити хоча і підтверджують факт атаки, але заявляли, що їх літак був підбитий і дотягнув до своєї бази.

І ось буквально днями - 26 березня - під ракетний удар потрапили відразу два F-16 ВПС ОАЕ, які підтримують дії центрального уряду. Зрозуміло, що вони відразу записані в збиті, однак по відео навряд чи можна сказати, що винищувачі збиті - дуже багато військові фахівці схиляються до думки, що випущені ракети "пішли" на вчасно випущені льотчиками теплові пастки.

Це останній відомий на сьогодні випадок застосування таких собі ерзац-ЗРК, але щось мені підказує - далеко не останній.

Адже надійні українські ракети мають досить високі характеристики і можливості як для гнучкого тактичного застосування, так і подальшої модернізації.

Так, ще у 2010 р. на китайські гроші українські фахівці модернізували ракети Р-27 шляхом встановлення головки самонаведення А3-10 (скромно названу китайської абревіатурою AZ-10). У підсумку покращився не тільки ураження цілі, але і збільшилася дальність стрільби - від 70 до 100 км. Таким чином, Китай за дуже скромні гроші отримав велику кількість дешевих, але досить ефективних ракет повітряного бою середньої дальності.

Як тут не згадати і спільний з Польщею проект ЗРК середньої дальності "Нарва" ("Нарев") на основі тієї ж модернізованої ракети Р-27. Хоча, по всій видимості, поляки відмовилися від його реалізації, але хто заважає нам запустити в серійне виробництво самостійно? База у вигляді Кразу або МАЗа є, виробництво радарів розгортається той же багатофункціональний локатор наведення 80К6М від "Іскри" здатний виявляти балістичні цілі на висотах до 100 кілометрів. Хоча, як показує досвід Ємену, такі характеристики навіть надлишкові для дешевого комплексу.

А якщо створити пускові установки по 2-4-8 ракет для гарантованого ураження повітряної цілі, то ми отримаємо реальний "ракетний паркан", подолання якого обернеться для "повітряно-космічних сил" ймовірного противника серйозними втратами. Причому зроблено це буде за досить невеликі гроші і що найголовніше - повністю місцевого виробництва. Адже продавати зенітні ракети умовний Захід все ще не поспішає, а потреби для стримування агресії дуже і дуже великі.